Дослідники вказують на відсутність пропозиції хабарів як щодо кількості, так і за розміром. Чиновники мають необмежені можливості для забезпечення наявності та зростання обсягів пропозицій. Наприкінці 2004 р. по телебаченню неодноразово демонстрували більше мільйона доларів готівкою, які були отримані тільки по одному епізоду за виділення земельної ділянки в Київській області. Загальновідомими є і багатомільйонні суми, отримані П. Назаренком. Отримання одного хабара не робить неможливим такі надходження в подальшому, оскільки наявна перспектива зростання цього виду доходів в майбутньому. До того ж прямі фінансові вигоди дорівнюють значним сумам, які не йдуть у жодне порівняння із заробітною платою службовців.
Втрати можливі лише у разі реалізації негативного для хабарника сценарію. Тобто коли його буде засуджено. Відсоток розкриття таких злочинів вкрай незначний і явно недостатній. Судами України щороку розглядається лише кілька сот кримінальних справ щодо цих злочинів. І що чекає хабарника у суді?
Покарання, передбачене за отримання хабара, в новому Кримінальному кодексі України, прийнятому у 2001 р. було ... пом'якшено. І зараз воно стало менше від покарання за крадіжку. Така позиція видається деструктивною.
Ще Чезаре Беккаріа вказував, що єдиним мірилом злочинів є шкода, яку вони заподіюють суспільству. Покарання повинні бути рівними, як для 2 першого, так і для останнього з підданих. Крадіжка є злочином проти окремого об'єкта власності, її частки, а корупція руйнує механізм службою! діяльності держави, який є інститутом забезпечення права власності в цілому. Це злочин і проти власності як такої.
Крім того, крадіжка є "злочином народу", її здебільшого скоюють безробітні та нужденні, а хабар є "злочином влади". І співвідношення законодавчих санкцій за ці злочини визначає до кого влада ставиться більш гуманно — до посадовців, чи до пересічних громадян, яким юна покликана служити.
В. Луньов пише, що хабар є ядром корупції. Остання, в свою чергу, є ядром організованої злочинності, яка без неї не існує. Ніщо так не стимулює злочинність, як хабар. Він є злочином злочинів. Навіть суто економічні втрати від корупції, зокрема з урахуванням збитків від втрачених іноземних інвестицій, перевищують втрати від крадіжок. Але головне те, що хабарництво служить об'єктивною підставою самовиправдання для осіб, які скоюють інші корисливі злочини. Для некорумпованого державного апарату контроль злочинності не є непосильною проблемою. І навпаки, корумпована держава приречена на критичний рівень злочинності.
У Кримінальних кодексах Республіки Білорусь та Республіки Молдова відповідальність за хабар не нижче від відповідальності за крадіжку, а у КК Росії — вища. У Китаї взагалі за корупцію Кримінальним кодексом передбачено лише одне покарання --ц смертна кара. За радянських часів W абсолютній більшості випадків хабарництво каралося позбавлення волі на тривалий термін і значно суворіше, ніж крадіжка.
Є думка, що позбавлення волі призводить переважно до негативних наслідків. Проте чому її враховують тільки щодо хабарників?
Таким чином, запровадження законодавчої санкції покарання за отримання хабара у розмірі, меншому ніж а крадіжку, не відповідає фундаментальним чинникам науки кримінального права та загальновизнаним принципам демократії, інтересам економічного розвитку України
Показова і судова практика призначення покарань за хабарництво. На розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю в грудні 1999 р. тодішній Президент країни Л. Кучма зауважив, що за 1998 рік за хабарництво при обтяжуючих обставинах до 42 відсотків підсудних застосовано менш сувору міру покарання, ніж передбачено нижчою межею санкції статті КК, кожного третього засуджено з відстрочкою виконання вироку, до 30 відсотків не застосовано конфіскацію майна, а 2/3 хабарників навіть не позбавлено права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
А у 2003 р. ( дані за минулий рік ще не опубліковано), за одержання хабара до позбавлення волі було засуджено вже тільки 34 особи з 381 підсудного, або 8,9 відсотка, у тому числі за скоєння цього злочину при особливо обтяжуючих обставинах засуджено до позбавлення волі реально 7 із 27 осіб, або 25,9 відсотка. Лише до 2 з них застосовано конфіскацію майна. У той же час до позбавлення воді за крадіжку засуджено 31, 5 відсотка. І питома вага застосування конфіскації майна у випадках, коли вона передбачена законом, становить 26 відсотків. Усього за різні злочини до позбавлення волі на певні терміни в 2003 р. засуджено 60983 особи. Отже, відсоток хабарників серед них складає 0,055 відсотка За період з 1998 р. до 2003 р. частка хабарників, яким суд призначив позбавлення волі реально, відносно тих, які були засуджені, зменшилась з 2/3 до 8,9 відсотка.
Є фактом, що кримінальна відповідальність за крадіжку в Україні на порядок більш сувора, ніж за отримання хабара і розрив цей зростає. Співвідношення наявних вигод та втрат щодо хабарів неадекватна, що є одним з чинників їх скоєння. "От поблажки воры и плодятся", — вказував О. Солженіцин.
За таких обставин, враховуючи тривалість та стабільність вказаної практики, виходом є тільки законодавче скасування самої можливості призначення таких формально законних покарань. Пропонується внести зміни до Кримінального кодексу, відповідно до яких покарання за отримання хабара, незалежно від будь-яких обставин, буде можливим тільки в межах відповідної статті Кримінального кодексу, які необхідно встановити не менш суворими, ніж за крадіжку. Як варіант — не нижче 2/3 або половини мінімальної санкції відповідної статті КК.
Відомий американський соціолог Едвін м. Шур зазначав, що правильне застосування законів здатне позитивно впливати на поведінку індивідуумів, а зміни в поведінці можуть супроводжуватись зміною свідомості. І відносно білокомірцевих злочинців цей вплив кримінального права може виявитися найбільшим.
Варто також публікувати повну судову та пенітенціарну статистику не тільки у фахових а й у інших виданнях, зокрема у газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Ще більше варто опублікувати у громадянському суспільстві і пенітенціарну статистику, відомості про те, які ж категорії осіб позбавлені волі, оскільки хабарникам властиво не тільки вкрай рідко від цього потерпати, але й ліпше за інших під різними приводами звільнятися.
Адже частка хабарників, позбавлених волі, у загальній кількості в'язнів, і є конкретним, об'єктивним індексом рівня демократії та боротьби з корупцією у державі.
Не питайте: "А судді хто ?". Пильнуйте, хто в тюрмах.
Олег ТУМЕНКО, старший радник юстиції, полковник міліції у відставці
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 7 від 19 - 25 лютого 2005 року;