ПРАВО ІНВАЛІДА НА ПРАЦЮ


Які пільги гарантує законодавчіїство працюючим інвалідам?


Відповідно до ст. 26 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) при прийнятті на роботу інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи, випробування не встановлюється.

На вимогу працівника, що має інвалідність або страждає через хворобу, яка перешкоджає виконанню роботи, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 ст. 23 КЗпП) підлягає розірванню достроково згідно зі ст. 39 КЗпП.

Відповідно до ст. 42 КЗпП (п. 5) за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників надається учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р.

Стаття 172 КЗпП покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок організовувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створювати пільгові умови праці. Інваліди можуть залучатися до роботи у нічний час, до наднормових робіт лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (статті 55, 63 КЗпП)

Згідно зі ст. 20 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11, ч. З ст. 12 цього Закону), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, надаються, зокрема, такі гарантовані державою компенсації та пільги: переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. У разі звільнення працівників-інвалідів із перелічених причин їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігаються за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому, місці роботи, але не більше одного року. їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання новим професіям (спеціальностям) зі збереженням в установленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року (п. 7 ст. 20 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи").

У разі неприйняття на роботу інваліда, направленого за розподілом після закінчення навчального закладу, ненадання роботи за спеціальністю або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю, ст. 24 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на власника або уповноважений ним орган обов'язок відшкодувати витрати на проїзд інваліда до місця роботи і назад до місця постійного проживання.

Пільги, передбачені п. 7 ст. 20 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи", надаються також чоловіку (дружині) померлого громадянина, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Підставою для надання зазначених пільг є посвідчення, видане в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, потерпілим унаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.1997 р.

Сторінку підготувала Наталія МЕЩЕРЯКОВА

По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 8 від 26 лютого-4 березня 2005 року;