Відповідно до ст. 184 КЗпП заборонено відмовляти жінкам, які мають дітей до 3-х років, у прийнятті на роботу.
Після працевлаштування жінка, яка має дитину віком до 3-х років, має право в перший день роботи або згодом написати заяву про надання їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (але не раніше ніж закінчиться відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами). Така відпустка не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
Відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, може бути використано жінкою повністю або частково в межах установленого періоду (ст. 20 Закону України «Про відпустки»).
Згідно зі ст. 179 КЗпП та ст. 18 Закону «Про відпустки» за бажанням жінки в період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. Водночас за нею зберігається право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період такої відпустки. Ця допомога надається за основним місцем роботи особи, котра доглядає за дитиною, за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як часткова компенсація втрати заробітної плати в період відпустки для догляду за дитиною (підстава — ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ. Якщо жінка стала до роботи на умовах повного робочого часу, виплату такої допомоги припиняють.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 цього Закону підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про надання застрахованій особі, яка фактично доглядає за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для усиновителів і опікунів додається і копія рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.
Неповний робочий час може бути встановлено за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як у разі прийняття на роботу вперше, так і згодом (ст. 56 КЗпП). У разі встановлення неповного робочого часу після укладення трудового договору до нього має бути внесено зміни на підставі заяви працівника (в наведеному випадку — заяви особи, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і видавання наказу власника або уповноваженого ним органу про встановлення неповного робочого часу.