УВАГА! ДОКУМЕНТ ВТРАЧАЄ ЧИННІСТЬ.
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
( Указ втратив чинність на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, ст.267 )
Про деякі зміни в оподаткуванні
( Щодо ставок збору додатково див. Закон
N 135-XIV ( 135-14 ) від 30.09.98 )
( Додатково див. Укази Президента
N 234/99 від 06.03.99
N 721/99 від 27.06.99
N 727/99 від 27.06.99 )
( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
N 743/99 ( 743/99 ) від 27.06.99 )
( Додатково див. Закон
N 946-XIV ( 946-14 ) від 15.07.99 )
З метою зниження податкового навантаження на підприємства,
зупинення справляння зборів, не пов'язаних з реальними джерелами
їх сплати, а також для компенсації відповідних втрат бюджету
шляхом скасування податкових пільг, не пов'язаних із соціальним
захистом населення, та відповідно до пункту 4 розділу XV
"Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР )
п о с т а н о в л я ю:
1. Зупинити, починаючи з 1 січня 1999 року, справляння збору
до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Фінансування витрат на здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та пов'язаного з цим
соціального захисту населення провадиться за рахунок коштів
Державного бюджету України, у тому числі за рахунок збільшення
бюджетних надходжень від розширення податкових баз.
2. Установити з 1 січня 1999 року для платників збору на
обов'язкове соціальне страхування, визначених у пунктах 1 і 2
статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне
страхування" ( 402/97-ВР ), ставку такого збору в розмірі 4,5
відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2
зазначеного Закону. ( З 1 жовтня 1998 року встановлюється ставка
збору у розмірі 5,5 відсотка від об'єкта оподаткування,
визначеного пунктом 1 статті 2 зазначеного Закону згідно з Законом
N 135-XIV ( 135-14 ) від 30.09.98 )
3. Установити, що обкладення податком на додану вартість
здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням
особливостей, визначених статтями 4-19 цього Указу.
4. У разі коли сума податку на додану вартість, визначена як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду,
має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення
заборгованості платника податку із сплати податку на додану
вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності
заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника
податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не
поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні
операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами
податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних
звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного
бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом
місяця, що настає після подання декларації за третій звітний
період після виникнення від'ємного значення податку.
Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні
операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за
нульовою ставкою, проводиться у порядку, передбаченому
законодавством для платників податку, які застосовують квартальний
податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється
протягом місяця, що настає після подання декларації за звітний
період, у якому були здійснені такі операції.
Сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків,
зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до Державного
бюджету України. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
5. Установити, що з 1 жовтня 1998 року операції з надання
послуг з перевезення пасажирів приміським пасажирським транспортом
та автомобільним транспортом у межах району, операції з продажу
імпортованого газу населенню та бюджетним організаціям підлягають
обкладенню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків
бази оподаткування, визначеної згідно з законодавством.
6. Установити, що операції з ввезення (пересилання) товарів
на митну територію України оподатковуються на загальних підставах
у порядку, встановленому законодавством, за винятком товарів
критичного імпорту за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів
України, які ввозяться до 1 січня 1999 року без сплати податку на
додану вартість.
Не оподатковуються операції з ввезення (пересилання) з-за меж
митного кордону України товарів, а також супутніх таким товарам
робіт (послуг) на користь магазинів роздрібної торгівлі,
розташованих на території України в зонах митного контролю (далі -
безмитні магазини), а також на територію митних ліцензійних
складів, розташованих на території України (далі - ліцензійні
склади). Операції з вивезення (пересилання) товарів з території
безмитних магазинів та ліцензійних складів на митну територію
України (крім території інших безмитних магазинів або ліцензійних
складів) оподатковуються у порядку, передбаченому для
оподаткування імпорту товарів.
Оподатковуються за нульовою ставкою операції з вивезення
товарів і супутніх таким товарам робіт (послуг) з митної території
України на територію безмитних магазинів або ліцензійних складів.
Під час здійснення операцій з дальшого вивезення (пересилання)
товарів і супутніх таким товарам робіт (послуг) з території
безмитних магазинів або ліцензійних складів за межі митного
кордону України (експорту) податок на додану вартість не
справляється (у тому числі за нульовою ставкою).
7. Порядок оподаткування операцій, передбачений статтею 6
цього Указу, застосовується для цілей справляння акцизного збору
та ввізного (вивізного) мита щодо товарів, які ввозяться на
користь безмитних магазинів або митних ліцензійних складів з
митної території України або з-за її меж.
8. Установити, що в разі коли основні виробничі фонди або
невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника
податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій
платником податку, а також у разі переведення основних фондів до
складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи
переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких
основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними
цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів
групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової
вартості.
Правила цієї статті не поширюються на випадки, коли основні
виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх
знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної
сили.
9. Перенести кінцевий строк застосування порядку визначення
дати виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) як дати зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), а також визначення дати виникнення права на податковий
кредит - як дати списання коштів з банківського рахунка платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг) з 1 січня 1999 року на
1 жовтня 1998 року.
Платники податку за станом на 1 жовтня 1998 року здійснюють
одноразовий перерахунок податкових зобов'язань і податкового
кредиту за товарами (роботами, послугами), відвантаженими
(виконаними, наданими) або отриманими, розрахунки в оплаті яких не
проведено до 1 жовтня.
У разі отримання в результаті перерахунку позитивного
значення суми податку на додану вартість ця сума зараховується
рівними частинами у збільшення податкових зобов'язань до 1 липня
1999 року. Від'ємне значення сум податку, яке склалося в
результаті перерахунку, зараховується в рахунок зменшення
податкових зобов'язань рівними частинами до 1 липня 1999 року.
Проведення одноразового перерахунку сум податкових
зобов'язань і податкового кредиту здійснюється у порядку,
встановленому Державною податковою адміністрацією України за
погодженням з Міністерством фінансів України.
10. Установити, що до 1 січня 2000 року за операціями з
продажу вугілля та вугільних брикетів, електричної, теплової
енергії, газу, послуг з водопостачання (каналізації) датою
виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що
підлягають продажу (в разі продажу товарів за готівку - дата їх
оприбуткування в касі платника податку), а датою виникнення права
на податковий кредит у продавця зазначених товарів є дата списання
коштів в оплату придбаних ним товарів (робіт, послуг). У покупця
вугілля та вугільних брикетів, електричної, теплової енергії,
газу, послуг з водопостачання (каналізації) датою виникнення права
на податковий кредит по операціях з придбання таких товарів є дата
списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату
цих товарів або дата виписки відповідного рахунка (товарного чека)
- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток
або комерційних чеків.
З 1 січня 2000 року до 1 січня 2003 року норми цієї статті
діють стосовно операцій з продажу вугілля та вугільних брикетів,
газу або електричної енергії населенню та установам, що
утримуються за рахунок бюджету.
Визначені в цій статті правила не поширюються на відчуження
або придбання товарів за бартерними (товарообмінними) операціями.
11. Установити, що особи, зареєстровані платниками податку на
додану вартість у зв'язку із здійсненням ними операцій з торгівлі
за готівку, за умови, що обсяг оподатковуваних операцій протягом
останнього календарного року не перевищував 7200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, можуть обрати спосіб визначення дати
виникнення податкових зобов'язань з таких операцій як дати
зарахування коштів на банківський рахунок або в касу платника
податку, а в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток або комерційних чеків - як дати виписки відповідного
рахунка (товарного чека), а також визначення дати виникнення права
на податковий кредит як дати списання коштів з банківського
рахунка або каси платника податку чи надання інших видів
компенсацій за придбані товари (роботи, послуги).
Установлений частиною першою цієї статті спосіб визначення
дати виникнення податкових зобов'язань та права на податковий
кредит може бути обрано платником податку не пізніше ніж за
тридцять календарних днів до початку нового календарного року. Цей
спосіб застосовується з початку нового календарного року і не може
бути змінений до кінця року.
Особи, які вперше реєструються як платники податку, можуть
обирати установлений частиною першою цієї статті спосіб визначення
дати виникнення податкових зобов'язань та права на податковий
кредит також під час такої реєстрації. Цей спосіб застосовується з
моменту реєстрації і не може бути змінений до закінчення першого
повного календарного року, що настає за роком, в якому була
проведена реєстрація.
Дія цієї статті не поширюється на оподаткування бартерних
(товарообмінних) операцій.
12. Установити, що дата виникнення податкових зобов'язань, а
також дата виникнення права на податковий кредит під час
здійснення бартерних (товарообмінних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаних із вивезенням
(експортом) товарів за межі митної території України та ввезенням
(імпортом) товарів на митну територію України, визначаються за
правилами, встановленими законодавством України для бартерних
(товарообмінних) операцій. При цьому право на отримання
податкового кредиту під час здійснення бартерних (товарообмінних)
операцій виникає у дату здійснення кожної з частин заключної
(балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким частинам.
Під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій на
території України податок справляється за повною ставкою, у тому
числі під час обміну товарами (роботами, послугами), операції з
продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за
нульовою ставкою. Право на отримання податкового кредиту під час
здійснення таких операцій виникає у дату здійснення кожної з
частин заключної (балансуючої) операції в сумі, пропорційній таким
частинам.
( Стаття 13 втратила чинність на підставі Указу Президента
N 743/99 ( 743/99 ) від 27.06.99 )
14. Установити, що особа, яка визначається платником податку
на додану вартість за обсягами оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг), є платником податку на додану вартість,
якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за
останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися
як платник податку.
Заява про реєстрацію особи як платника податку на додану
вартість подається органу державної податкової служби не пізніше
двадцяти календарних днів після закінчення місяця, в якому був
досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій. Якщо особа у
зазначений строк не подала заяву про реєстрацію, вона несе
відповідальність, установлену статтею 15 цього Указу.
Особи, які не підпадають під визначення платників податку у
зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 1200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян протягом будь-якого
періоду за останні дванадцять календарних місяців, мають право
бути зареєстрованими як платники податку за власним бажанням (далі
- добровільна реєстрація).
У разі якщо, починаючи з податкового періоду, протягом якого
проведено добровільну реєстрацію, і до податкового періоду, в
якому досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій,
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань звітного
періоду та сумою податкового кредиту такого платника податку має
від'ємне значення, сума податку на додану вартість зараховується у
зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
Якщо протягом такого строку суми від'ємного значення податку
залишаються не погашеними сумами податкових зобов'язань, вони
враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті
до бюджету, або суми бюджетного відшкодування за наслідками
податкового періоду, в якому були досягнуті зазначені обсяги
оподатковуваних операцій. Ці правила щодо отримання бюджетного
відшкодування поширюються на осіб, зареєстрованих платниками
податку на підставі того, що вони здійснюють торгівлю за готівку
(кредитні дебетові картки або комерційні чеки).
Особи, зареєстровані як платники податку, в тому числі такі,
що зареєстровані за власним бажанням або як новостворені особи,
зареєстровані до набрання чинності цим Указом, можуть бути зняті з
реєстрації як платники податку на додану вартість не раніше ніж
через двадцять чотири календарних місяці після такої реєстрації,
якщо такі особи за останні дванадцять поточних календарних місяців
мали оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші
ніж 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вимоги щодо реєстрації в зв'язку з досягненням обсягу
оподатковуваних операцій, визначеного частиною першою цієї статті,
не поширюються на осіб, які є платниками податку на інших
підставах відповідно до законодавства.
15. Установити, що в разі коли особа, яка зобов'язана
зареєструватися як платник податку, не здійснює таку реєстрацію
протягом строків, визначених законодавством, орган державної
податкової служби застосовує такі санкції:
якщо така особа не здійснила оподатковуваних операцій після
закінчення граничного строку, встановленого для реєстрації особи
як платника податку на додану вартість, - штраф у розмірі 20
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
у разі здійснення такою особою після закінчення граничного
строку, встановленого для реєстрації її як платника податку на
додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість, -
штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на
загальну суму такого продажу, але не менш як 20 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, без права включення до податкового
кредиту податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до
складу валових витрат такого платника податку або підлягає
амортизації, а в разі здійснення продажу таких товарів (робіт,
послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками -
додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за
порушення правил здійснення та обліку результатів такого
готівкового продажу;
у разі здійснення такою особою після закінчення граничного
строку, встановленого для реєстрації особи як платника податку на
додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість з
видачею фіктивної податкової накладної, чека або іншого
товаросупроводжувального документа, в якому виділяється сума
податку на додану вартість, або без такої видачі, без внесення
суми податку до бюджету - штраф у розмірі подвійної суми
отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без права включення
до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
включається до складу валових витрат такого платника податку або
підлягає амортизації. Крім того, орган державної податкової служби
зобов'язаний звернутися до прокурора з поданням про порушення
кримінальної справи стосовно посадових осіб такого платника
податку у зв'язку з їх ухиленням від оподаткування.
16. Установити, що особою, відповідальною за утримання та
внесення податку до бюджету під час виконання договорів про
спільну діяльність, є особа, яка веде облік результатів такої
діяльності відповідно до законодавства.
17. Установити, що в разі коли платник податку подає
декларацію, в якій допущені арифметичні помилки, що призвели до
заниження суми податку, належної до сплати, орган державної
податкової служби самостійно здійснює перерахунок такої суми
податку та повідомляє платника податку про суму податкових
донарахувань, належних до сплати. При цьому фінансові санкції до
такого платника податку не застосовуються, за винятком пені на
донараховану суму.
У разі коли за наслідками перевірки виявляється факт
завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій
декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового
зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого
завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку
визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього
застосовуються санкції відповідно до законодавства.
18. Установити, що податкова накладна має бути підписана
особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів
(робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника
податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем
товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.
У разі виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та
податкового обліку, знищення, втрати чи неподання бухгалтерських
документів, відсутності ведення обліку фактичних витрат
виробництва чи в разі коли визначення бази оподаткування є
неможливим, орган державної податкової служби має право
встановлювати базу оподаткування податком на додану вартість та
визначати суму податку, належну до сплати, шляхом застосування
непрямих методів визначення обсягу оподатковуваних операцій
(визначення активів, обороту, витрат виробництва та урахування
оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю). Право
на податковий кредит у разі визначення обсягу оподатковуваних
операцій непрямими методами платнику не надається. Порядок і форми
застосування таких методів встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
19. Порядок відшкодування з бюджету від'ємного значення
податку на додану вартість, передбачений статтею 4 цього Указу,
застосовується до сум, зазначених у деклараціях, починаючи з
податкового періоду, наступного за набранням чинності цим Указом.
20. Зупинити з 1 січня 1999 року дію:
Указу Президента України від 25 травня 1998 року N 506
( 506/98 ) "Про обмеження максимальної величини фактичних витрат
суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" у
частині встановлення Кабінетом Міністрів України максимальної
величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці
працівників, з яких відповідно до закону справляється збір до
Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
Указу Президента України від 18 червня 1998 року N 656
( 656/98 ) "Про встановлення ставки збору до Фонду для здійснення
заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціального захисту населення".
21. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента
України від 7 травня 1998 року N 423 ( 423/98 ) "Про деякі питання
обкладення податком на додану вартість".
22. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних
роз'яснень щодо цього Указу.
23. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому
пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 серпня 1998 року
N 857/98