АДВОКАТ - СВІДОК?


Чи є правомірною участь у судовому процесі як представника одного з відповідачів адвоката, що на час оскаржуваного позивачем рішення виконавчого комітету місцевої ради перебував на посаді секретаря місцевої ради?


Відповідно до ст. 41 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК) свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Тож особа — колишній секретар місцевої ради, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи, може бути викликана до суду як свідок. Але згідно зі ст. 42 ЦПК не можуть бути свідками представники у цивільній справі або захисники у кримінальній справі щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або захисника. У випадку, про який йдеться у запитанні дописувача, відомості, що стосуються справи, стали відомі представникові не у зв'язку із виконанням обов'язків представника, а у зв'язку із виконанням функціональних обов’язків секретаря місцевої ради. Тож, фактично, згадані норми ЦПК не заперечують можливість виклику представника сторони — адвоката як свідка у такому випадку.

Що стосується законних підстав для відводу такого представника, то згідно з п. 3 ст. 116 ЦПК не можуть бути представниками в суді адвокати, які прийняли доручення про подання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також особи, щодо

яких зупинена дія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або воно анульовано згідно зі ст. 16 "Про адвокатуру". Крім того, ст. 7 цього Закону встановлює, що адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також якщо в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат, перебуває в родинних стосунках. Проте перелічені суб'єкти можуть бути представниками тих організацій, де вони працюють, наприклад, юрисконсультом, але у даному випадку адвокат представляє відповідача — цивільну особу, на користь якої було прийняте оскаржуване позивачем рішення виконкому. Тож, як видно з обставин справи, наведених дописувачем у листі, законних підстав для відводу такого адвоката немає.

Відповідно до ст. 7 Закону "Про адвокатуру" адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення. Свідчення адвоката у суді щодо обставин, які стали йому відомі у зв'язку із виконанням обов'язків секретаря місцевої ради, можуть зашкодити інтересам клієнта. Хоча це не є використанням своїх повноважень на шкоду клієнтові, такі дії адвоката суперечать загальним правилам адвокатської етики (Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року).

Як зазначено у преамбулі Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року), адвокати мають слідувати високим етичним стандартам поведінки. Специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права. Передумовою належного здійснення адвокатської діяльності є максимальна незалежність адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. Стаття 7 Правил адвокатської етики проголошує домінантність інтересів клієнтів: адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, а також будь-якими іншими міркуваннями.

Тож участь у судовому процесі адвоката, який відповідно до обставин справи може бути залучений до неї як свідок, є сумнівним з точки зору адвокатської етики.

Сторінку підготувала Наталія МЕЩЕРЯКОВА

Юридичний вісник України19 (14 - 20 травня 2005 року)