Порядок обчислення і сплати фіксованого податку регулюється ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", яка раніше звільняла платника фіксованого податку та осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування та інших нарахувань на фонд оплати праці.
Але прийнятий 9 липня 2003 року Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що юридичні та фізичні особи — суб'єкти малого підприємництва, які працюють за спрощеною системою оподаткування, сплачують на загальних підставах разом із єдиним або фіксованим податком внески на загальнообов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Прийняття таких норм, на думку Держпідприємництва (інформаційний лист від 19.01.2005 № 311), фактично призводить до подвійного оподаткування зазначених суб'єктів. До того ж пунктом 40 статті 73 Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" призупиняється дія абзацу 23 пункту першого статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" у частині звільнення платників фіксованого податку, осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування та інших нарахувань на фонд оплати праці. Також відповідно до пункту 41 тієї ж статті у 2005 році призупиняється також дія пункту 2 розділу II "Заключних положень" Закону "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"" у частині відрахування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від суми цього податку до Пенсійного фонду України.
Отже, починаючи з 1 січня 2005 року, фізичні особи — платники-фіксованого і єдиного податків повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне страхування за найнятих робітників на загальних підставах.