Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) право громадян України на працю забезпечується державою. Право неповнолітніх осіб (тобто таких, що не досягай вісімнадцяти років) у трудових відносинах закріплено у ст. 187 КЗпП. Згідно з нею неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. До того ж відповідно до ст. 35 Цивільного кодексу неповнолітній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, може бути надана повна цивільна дієздатність.
Законодавством передбачений вік, з якого особа може бути прийнята на роботу, — шістнадцять років. До досягнення цього віку прийняття на роботу відповідно до ст. 188 КЗпП не допускається, але в окремих випадках підприємство може взяти на роботу і п'ятнадцятирічну особу за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, і чотирнадцятирічну, також за обов'язкової згоди одного із батьків або особи, що його замінює, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання у загальноосвітній школі, професійно-технічних або середніх спеціальних навчальних закладах, у вільний від навчання час. Отже, відмова керівництва прийняти на роботу дописувача на підставі того, що йому лише шістнадцять років, не є обґрунтованою. Але існують інші мотиви, за яких керівництво може відмовитись прийняти на роботу особу, яка є неповнолітньою. Це насамперед характер роботи. Наприклад, законодавством заборонена робота осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 р. № 46). Заборонено також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.96 р. № 59). Якщо робота пов'язана із залученням працівника до роботи у нічний час, у вихідні дні, до надурочних робіт, то керівник підприємства також не може прийняти на таку посаду особу, молодше вісімнадцяти років відповідно до ст. 192 КЗпП.
Водночас, держава гарантує працездатній молоді — громадянам України віком від 14 до 35 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надання першого робочого місця за фахом на період не менше двох років.
4 листопада 2004 року Верховною Радою у другому читанні був прийнятий Закон "Про забезпечення молоді першим робочим місцем", який передбачає механізм забезпечення молоді першим робочим місцем, відповідно до якого Державна служба зайнятості буде надавати роботодавцям дотації для працевлаштування молодих фахівців. Таким чином, роботодавці отримають змогу відшкодувати витрати на набуття молодими фахівцями первісного досвіду роботи.
При прийнятті на роботу працівника, який не досяг вісімнадцятирічного віку, роботодавець бере на себе встановлені законом зобов'язання. Дописувач має звернути увагу на два з них. По-перше, у ст. 198 КЗпП встановлено обмеження звільнення працівників, що не досягли вісімнадцяти років, з ініціативи роботодавця. Звільнення допускається у загальному, встановленому законом порядку, тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх. При цьому звільнення неповнолітнього у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я або поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. По-друге, відповідно до ст. 26 КЗпП для осіб, які не досягли вісімнадцяти років, і молодих працівників після закінчення професійних навчально-виховних закладів, випробування при прийнятті на роботу не встановлюється.