Згідно з приміткою до ст. 364 Кримінального кодексу службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням. Отже, кримінальне законодавство визнає службовою особу, діяльність якої містить вищезазначені ознаки незалежно від сфери діяльності такої особи. Службовими можуть бути визнані особи, які займають відповідні посади чи виконують відповідні функції в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, в установах і організаціях, підприємствах приватної чи колективної форм власності, зокрема спільних, кооперативних та інших підприємствах.
Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти функції із здійснення керівництва трудовим колективом, діяльність окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.
Адміністративно-господарськими обов'язками є надані в установленому законом, трудовим договором, контрактом та посадовими обов'язками повноваження з управління чи розпорядження державним, колективним чи приватним майном, але такі обов'язки у фізичної особи-підприємця виникнути не можуть, оскільки для здійснення підприємницької діяльності останній використовує майно, яким володіє, користується та розпоряджається на праві приватної власності і відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу відповідає ним за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю.
У громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності можуть виникнути лише організаційно-розпорядчі обов'язки стосовно найманих працівників (що перебувають з ним у трудових відносинах, а не виконують роботу за цивільно-правовими договорами). Наприклад, підприємець може у межах та в порядку, встановленому законодавством, визначати характер та порядок виконання роботи, розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня, застосовувати дисциплінарні стягнення тощо.
Отже, фізична особа-підприємець, який не має найманих працівників, не є службовою особою, оскільки функціями службової особи не може охоплюватись керівництво самим собою чи своїм власним майном.