КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 3 червня 2005 р. N 413
Київ
Про затвердження Програми "Власність народу"
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Програму "Власність народу", що додається.
2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам
виконавчої влади подати Фондові державного майна до 15 січня та
15 липня 2006 р. інформацію про виконання Програми "Власність
народу".
3. Фондові державного майна узагальнити інформацію про
виконання Програми "Власність народу" та подати Кабінетові
Міністрів України до 25 січня і 25 липня 2006 р. відповідні
висновки і пропозиції.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 25
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 3 червня 2005 р. N 413
ПРОГРАМА
"Власність народу"
1. Загальні положення
Програма "Власність народу" (далі - Програма) розроблена
відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України
"Назустріч людям" ( n0001120-05 ) і спрямована на створення умов
для раціонального та ефективного використання державного майна, що
належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки,
збільшення надходжень до державного бюджету від провадження ними
господарської діяльності.
Суб'єктами господарювання державного сектору економіки, до
якого належать державні казенні та комерційні підприємства, у тому
числі підприємства, що не підлягають приватизації відповідно до
закону, та підприємства, які мають стратегічне значення для
економіки і безпеки держави, а також суб'єкти, державна частка у
статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить
величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх
господарську діяльність, використовується майже третина основних
засобів у національній економіці загальною вартістю понад
250 млрд. гривень. При цьому дивіденди, які надходили до
державного бюджету в 2003 і 2004 роках, становили 0,3 відсотка
вартості основних засобів.
2. Проблеми державного сектору економіки,
що потребують розв'язання
У державному секторі економіки є ряд проблем, які потребують
невідкладного розв'язання.
1. Через велику кількість суб'єктів господарювання державного
сектору економіки держава не може забезпечити належного контролю
за їх діяльністю. Тому необхідна їх оптимізація шляхом скорочення.
Особливо актуальною є оптимізація структури корпоративних прав
держави.
2. Відсутній належний облік об'єктів державної власності, що
використовуються у сфері господарської діяльності, та достатня
інформація про них.
Облік об'єктів державної власності за сферою управління
відповідних органів виконавчої влади в органах статистики не
відображає їх фактичну належність. Відсутність чіткого обліку не
дає змоги одержувати вичерпну інформацію про результати діяльності
суб'єктів господарювання державного сектору економіки, їх
подальший розвиток, технічний, виробничий та кадровий потенціал і
призводить до безконтрольного господарювання.
Нерухоме майно, яке перебуває на балансі зазначених суб'єктів
і фактичним власником якого є держава, не зареєстровано в
установленому порядку. Бази даних про це майно відсутні.
3. Потребує істотного вдосконалення правове регулювання
питань управління державною власністю, в тому числі контролю за
фінансовою дисципліною суб'єктів господарювання державного сектору
економіки.
На сьогодні питання управління об'єктами державної власності
регулюють більш як 200 нормативно-правових актів, які часто не
узгоджуються між собою. Закон України "Про управління об'єктами
державної власності" до цього часу не прийнятий.
У нормативно-правових актах, що діяли з 1 січня 2004 р.
(після визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ), не передбачалося складення
суб'єктами господарювання державного сектору економіки, зокрема
державними підприємствами, фінансових планів. Це передбачено
тільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих
актів України" ( 2505-15 ), яким внесено відповідні зміни до
Господарського кодексу України ( 436-15 ). Нормативно-правові
акти, необхідні для виконання зазначеного Кодексу ( 436-15 ),
потребують невідкладного розроблення та прийняття.
4. Не створено належних умов для ефективного моніторингу
планових та фактичних показників діяльності суб'єктів
господарювання державного сектору економіки. Аналіз їх
фінансово-господарської діяльності проводиться на підставі
узагальненої органами виконавчої влади інформації, що не дає
належних результатів. Необхідно запровадити моніторинг показників
у розрізі кожного суб'єкта.
5. Не досягнуто прозорості відносин держави та суб'єктів
господарювання державного сектору економіки.
6. Відсутня стратегія розвитку суб'єктів господарювання
державного сектору економіки. Фінансова діяльність зазначених
суб'єктів господарювання планується лише на рік, а перспективні
плани розвитку на 3-5 років не складаються, що не забезпечує
стабільне становище суб'єктів господарювання на ринку, залучення
інвестицій та розв'язання соціальних проблем.
7. Не здійснюється належний контроль за результатами
діяльності державних підприємств. Повноваження керівників
державних підприємств практично дають їм змогу концентрувати
повноваження власника. Водночас законодавство не містить норм щодо
відповідальності керівників підприємств за наслідки своєї
діяльності. У той же час органи виконавчої влади, уповноважені
управляти державним майном, не забезпечують достатнього контролю
за діяльністю керівників підприємств.
8. Низький розмір заробітної плати не дає змоги залучати до
роботи на державних підприємствах висококваліфікованих та
сумлінних керівників, сприяє їх відтоку до інших галузей
економіки. Він не стимулює підвищення ефективності діяльності
підприємств як такий, що практично не залежить від результатів
діяльності, і обумовлює намагання керівників підприємств
задовольняти свої майнові потреби за рахунок інших джерел, що є в
їх розпорядженні.
9. Потребує удосконалення система розподілу функцій з
управління об'єктами державної власності між органами виконавчої
влади, зокрема, між центральними і місцевими органами виконавчої
влади та Фондом державного майна.
Крім того, статус Мінекономіки як головного (провідного)
органу в системі центральних органів виконавчої влади у
забезпеченні єдиної державної політики економічного і соціального
розвитку в багатьох випадках є лише теоретичним через відсутність
відповідних актів, які б регулювали питання системного отримання
інформації від суб'єктів управління і забезпечували можливість її
опрацювання та підготовки відповідних висновків і пропозицій.
Особливо це стосується управління корпоративними правами держави.
3. Шляхи удосконалення системи управління
об'єктами державної власності та забезпечення
їх ефективного використання
Проблеми управління об'єктами державної власності необхідно
розв'язувати шляхом законодавчого запровадження нових підходів,
спрямованих на забезпечення, збереження, розвиток та ефективне їх
використання, виконання системних програмних заходів.
1. Оптимізація обсягів і структури об'єктів державної
власності:
скорочення кількості суб'єктів господарювання державного
сектору економіки, майно яких не підлягає приватизації, їх
корпоратизація та приватизація;
скорочення кількості державних підприємств;
створення об'єднань державних підприємств та холдингових
компаній;
першочерговий продаж дрібних та інвестиційно непривабливих
пакетів акцій.
2. Налагодження обліку об'єктів державної власності, які
використовуються у сфері господарської діяльності:
інвентаризація та впорядкування їх за сферою управління;
розроблення за результатами інвентаризації порядку віднесення
до сфери управління відповідних органів виконавчої влади суб'єктів
господарювання, на які не поширюються організаційно-господарські
повноваження органів виконавчої влади;
інвентаризація об'єктів державної власності, включених до
складу державних корпорацій та інших суб'єктів господарювання,
управління якими здійснюється на підставі окремих законодавчих та
інших нормативно-правових актів;
забезпечення функціонування Єдиного реєстру об'єктів
державної власності (бази даних щодо державних підприємств,
корпоративних прав держави, окремо визначеного державного
нерухомого майна, у тому числі переданого в оренду (лізинг),
концесію або заставу державних підприємств, установ та
організацій, державного майна, яке не увійшло до статутних фондів
господарських товариств, тощо). Налагодження електронного обліку
об'єктів державної власності із занесенням до бази даних
інформації про класифікацію, вартість цих об'єктів за даними
бухгалтерського обліку, їх розташування та належність до сфери
управління органів виконавчої влади, а також даних стосовно
обтяження, фінансових і соціальних результатів управління цими
об'єктами.
3. Ефективне нормативно-правове регулювання питань управління
державною власністю:
створення нормативно-правової бази для управління об'єктами
державної власності;
запровадження правових засад створення та діяльності
державних акціонерних товариств і холдингових компаній;
законодавче забезпечення контролю за фінансовою дисципліною
суб'єктів господарювання державного сектору економіки (шляхом
затвердження їх фінансових планів);
розроблення нормативно-правової бази щодо порядку складення і
затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного
сектору економіки, здійснення контролю за їх виконанням.
4. Моніторинг показників фінансово-господарської діяльності
суб'єктів господарювання державного сектору економіки:
нормативне та організаційне забезпечення функціонування
цілісної автоматизованої системи збору, обробки, систематизації
даних щодо планових та фактичних показників фінансових планів
суб'єктів господарювання державного сектору економіки;
забезпечення участі органів виконавчої влади у роботі
автоматизованої системи збору, обробки та аналізу планових і
фактичних показників фінансових планів суб'єктів господарювання
державного сектору економіки;
використання даних моніторингу для систематичного аналізу
фінансово-господарської діяльності зазначених суб'єктів.
5. Забезпечення прозорих та результативних відносин держави і
суб'єктів господарювання державного сектору економіки:
запровадження конкурсного відбору керівників суб'єктів
господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне
значення для економіки та безпеки держави, і забезпечення його
об'єктивності та публічності;
запровадження практики захисту окремих фінансових планів цих
суб'єктів на засіданнях Кабінету Міністрів України чи спеціально
створених ним комісій;
публічне обговорення з керівниками суб'єктів господарювання
державного сектору економіки перспективних шляхів розвитку
національної економіки;
оприлюднення звітів про діяльність суб'єктів господарювання
державного сектору економіки;
забезпечення проведення аудиту діяльності суб'єктів
господарювання державного сектору економіки та їх фінансових
планів.
6. Формування стратегії розвитку суб'єктів господарювання
державного сектору економіки шляхом запровадження
середньострокових (на 3-5 років) планів їх розвитку, які мають
стати основою для прийняття рішень щодо зміни
організаційно-правової форми, проведення аналізу становища цих
суб'єктів на ринках, формування інвестиційного портфеля, стратегії
соціальної політики тощо.
7. Підвищення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання
державного сектору економіки:
запровадження механізму призначення представників органів
виконавчої влади, уповноважених управляти державним майном, які
мають нести персональну відповідальність за результати діяльності
суб'єкта господарювання. При цьому за результати діяльності
суб'єктів господарювання, річний обсяг доходу (виручки) від
реалізації продукції яких перевищує 60 млн. гривень, персональну
відповідальність несуть заступники керівників цих органів;
проведення систематичного аналізу ефективності виконання
функцій з управління корпоративними правами держави та умов
договорів доручення на управління;
установлення відповідальності уповноважених осіб на виконання
функцій з управління корпоративними правами держави за збитки,
завдані державі внаслідок неефективного управління, чи
передбачення відповідних заставних внесків уповноважених осіб під
час отримання права на управління.
8. Матеріальна винагорода за ефективне управління державним
майном:
забезпечення можливості спрямування частини чистого прибутку
суб'єктів господарювання державного сектору економіки, отриманого
від провадження господарської діяльності, на винагороду їх
керівникам та менеджерам. Зазначена винагорода встановлюється
керівнику за результатами здійснення заходів щодо поліпшення
технічних характеристик, забезпечення сплати податків та інших
обов'язкових платежів до бюджетів, виконання зобов'язань з
ефективного використання та збереження державного майна і робочих
місць, ліквідації заборгованості із заробітної плати;
вирішення питання виплати винагороди представникам органів
виконавчої влади, уповноваженим управляти корпоративними правами
держави, за ефективне виконання завдань з управління.
9. Удосконалення системи розподілу функцій з управління
об'єктами державної власності між Мінекономіки, Фондом державного
майна, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади
з визначенням органу, який матиме повноваження єдиного
методологічного, координуючого та контролюючого органу з питань
управління об'єктами державної власності.
4. Фінансування Програми
Переважна більшість завдань Програми може бути виконана
шляхом здійснення ряду правових та організаційних заходів і не
потребує окремого фінансування.
Фінансування Програми в частині формування і ведення Єдиного
реєстру об'єктів державної власності та забезпечення
функціонування автоматизованої системи збору, оброблення та
систематизації показників фінансових планів суб'єктів
господарювання державного сектору економіки здійснюватиметься за
рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на цю мету
органам виконавчої влади.
5. Очікувані результати
Виконання Програми дасть змогу:
скоротити кількість об'єктів державної власності та суб'єктів
державного сектору економіки, майно яких не підлягає приватизації;
збільшити обсяги реалізації продукції суб'єктів державного
сектору економіки;
підвищити прибутковість державних підприємств і збільшити їх
активи;
забезпечити відрахування суб'єктами господарювання державного
сектору економіки до державного бюджету частини прибутку в обсязі
5882,7 млн. гривень;
забезпечити надходження у 2005 році дивідендів на акції
(частки, паї), що належать державі у статутних фондах
господарських товариств, в обсязі 533,2 млн. гривень.
Для раціонального та ефективного використання державного
майна, збільшення надходжень до державного бюджету необхідно
здійснити заходи згідно з додатком.
Додаток
до Програми
"Власність народу"
ЗАХОДИ
з раціонального та ефективного
використання державного майна
1. Розроблення проектів законів про внесення змін до переліку
об'єктів права державної власності, які не підлягають
приватизації, та переліку об'єктів права державної власності, які
не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Антимонопольний комітет, Мін'юст.
Червень 2006 року.
2. Визначення переліку державних підприємств, які не
підлягають корпоратизації та перепрофілюванню у зв'язку з тим, що
роботи (послуги), які вони виконують, не можуть бути виконані
суб'єктами господарювання інших форм власності.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
інші центральні та місцеві органи
виконавчої влади.
Червень 2005 року.
3. Проведення корпоратизації державних підприємств, крім тих,
що не підлягають приватизації, майнові активи яких забезпечують
формування статутного фонду господарського товариства.
Центральні та місцеві органи
виконавчої влади, Мінекономіки,
Фонд державного майна.
Червень 2006 року.
4. Розроблення порядку перегляду розмірів статутного фонду
акціонерних товариств з метою приведення їх у відповідність з
розмірами чистих активів товариств.
Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку, Фонд державного
майна.
Вересень 2005 року.
5. Забезпечення перегляду розмірів статутного фонду
акціонерних товариств з метою приведення їх у відповідність з
розмірами чистих активів товариств.
Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку, Фонд державного
майна.
Грудень 2005 року.
6. Розроблення механізму збереження розміру державного пакета
акцій у статутному фонді господарського товариства у разі
здійснення товариством додаткової емісії акцій.
Фонд державного майна, Мінфін,
Мінекономіки, Мін'юст, Державна
комісія з цінних паперів та
фондового ринку.
Грудень 2005 року.
7. Завершення формування та впорядкування бази даних
суб'єктів господарювання державного сектору економіки за сферою
управління.
Центральні та місцеві органи
виконавчої влади, Держкомстат.
Грудень 2005 року.
8. Утворення міжвідомчої робочої групи з проведення аналізу
діяльності державних корпорацій, яким відповідно до законодавчих
та інших нормативно-правових актів надано функції з управління
державним майном.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Антимонопольний комітет, Мін'юст,
інші центральні та місцеві органи
виконавчої влади.
Червень 2005 року.
9. Підготовка пропозицій щодо запровадження порядку
інвентаризації державного майна разом з проектом відповідного
нормативно-правового акта.
Фонд державного майна, Мінекономіки,
Держкомстат.
Червень 2005 року.
10. Забезпечення співпраці центральних і місцевих органів
виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у веденні
обліку об'єктів комунальної власності.
Фонд державного майна, Мінекономіки,
Держкомстат, місцеві органи
виконавчої влади.
Грудень 2005 року.
11. Вироблення пропозицій до проекту Закону України "Про
управління об'єктами державної власності" (реєстраційний
номер 6027) до його розгляду в другому читанні.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Мінфін, Мін'юст, Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку.
Червень 2005 року.
12. Підготовка проектів нормативно-правових актів, що
забезпечують виконання Закону України "Про управління об'єктами
державної власності".
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Мінфін, Мін'юст, Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку.
У тримісячний строк після прийняття
Закону.
13. Розроблення проектів Законів України:
Про Фонд державного майна України.
Фонд державного майна, Мінекономіки,
Мінфін, Мін'юст.
Червень 2005 року;
Про корпоратизацію державних підприємств.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку, Мін'юст.
Червень 2005 року;
Про державні унітарні підприємства.
Мін'юст, Фонд державного майна,
Мінекономіки, Мінфін.
Грудень 2005 року.
14. Підготовка проектів розпоряджень Кабінету Міністрів
України:
Про забезпечення функціонування єдиної автоматизованої
системи збору, обробки та систематизації показників фінансових
планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Мін'юст, інші центральні та місцеві
органи виконавчої влади.
Червень 2005 року;
Про перелік суб'єктів господарювання державного сектору
економіки, конкурсний відбір керівників яких проводиться постійно
діючою комісією Кабінету Міністрів України.
Мінекономіки, Мінфін,
Мінпромполітики, Мінпаливенерго,
Мінтрансзв'язку, Фонд державного
майна, Мін'юст.
Липень 2005 року.
15. Проведення нарад за участю членів Кабінету Міністрів
України та керівників суб'єктів господарювання державного сектору
економіки з актуальних питань їх діяльності.
Центральні та місцеві органи
виконавчої влади.
Червень 2005 року,
грудень 2005 року,
червень 2006 року.
16. Підготовка проектів постанов Кабінету Міністрів України:
Про порядок призначення представників органів виконавчої
влади, уповноважених управляти державним майном, та здійснення
ними функцій з управління відповідним державним майном.
Мінекономіки, Фонд державного майна,
Мінфін, Мін'юст.
Після прийняття Закону України "Про
управління об'єктами державної
власності";
Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від
19 травня 1999 р. N 859 (щодо удосконалення умов оплати праці
керівників державних підприємств).
Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін,
Фонд державного майна, Мін'юст.
Червень 2005 року.
17. Розроблення механізму виплати винагороди представникам
органів виконавчої влади, уповноважених управляти корпоративними
правами держави, за виконання завдань з управління.
Фонд державного майна, Мінфін,
Мінекономіки, Мін'юст.
Серпень 2005 року.
18. Підготовка проектів указів Президента України про
внесення змін до положень про відповідні центральні органи
виконавчої влади.
Центральні органи виконавчої влади.
У тримісячний строк після прийняття
Закону України "Про управління
об'єктами державної власності".