МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
06.06.2005 N 25-32/859
Стосовно порядку виконання рішень
у випадку порушення господарським судом
провадження у справі про банкрутство боржника
У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України
звернень юридичних осіб стосовно порядку виконання рішень у
випадку порушення господарським судом провадження у справі про
банкрутство боржника, Мін'юстом України зазначається наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає
Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Статтею 34 вказаного Закону ( 606-14 ) визначено перелік
обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого
провадження. Так, пункт 8 частини першої вказаної статті Закону
передбачає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому
зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у
справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на
вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного
господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого
провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум
(у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 36
згаданого Закону ( 606-14 ) у даному випадку виконавче провадження
підлягає обов'язковому зупиненню до розгляду питання по суті.
Поряд з цим, частина 6 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) передбачає перелік вимог кредиторів, на
яких не поширюється дія мораторію, а саме: на виплату заробітної
плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та
життю громадян, авторської винагороди.
Таким чином, виконавчі провадження по виконанню рішень щодо
стягнення заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди,
заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди у
випадку порушення господарським судом провадження у справі про
банкрутство боржника зупиненню не підлягають.
Відповідно до частини 15 статті 11 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) після опублікування оголошення про
порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі
всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань
мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно
зі статтею 14 цього Закону.
Частиною 1 статті 14 цього Закону ( 2343-12 ) встановлено, що
конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення
провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від
дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати
до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Разом з цим, частиною 2 цієї статті Закону ( 2343-12 )
передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені
взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що
господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог
кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати,
авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають
право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Однак, слід зазначити, що поняття "погашені вимоги"
встановлене тільки для цілей застосування норм Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) і може застосовуватись тільки в рамках
процедури банкрутства.
Згідно із абзацом двадцять п'ятим статті 1 вищезгаданого
Закону ( 2343-12 ) погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги
кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у
тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим
чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону
вважаються погашеними.
Враховуючи виникнення в судовій практиці питань, пов'язаних
із застосуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та з метою
однакового застосування норм Закону, Президією Вищого
господарського суду України було надано рекомендації від
04.06.2004 N 04-5/1193 ( v1193600-04 ) "Про деякі питання практики
застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до пунктів 8.4 та 8.9 вказаних Рекомендацій
( v1193600-04 ) після опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення справи про банкрутство заяви, з
грошовими вимогами до боржника, що виникли до дня відкриття
провадження по справі про банкрутство, відповідно до частини 15
статті 1 та частини 1 статті 14 Закону ( 2343-12 ), мають право
подавати всі кредитори незалежно від настання строку виконання
зобов'язань.
Законом ( 2343-12 ) надано право подавати до господарського
суду письмові заяви з вимогами до боржника кредиторам за вимогами
щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а
також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та
здоров'ю громадян. Однак, слід брати до уваги, що у разі
відсутності таких заяв розпорядник майна зобов'язаний внести до
реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати,
авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно
із даними обліку боржника.
Вимоги кредиторів, визнані боржником або відносно яких
боржником не було заявлено заперечень до господарського суду, за
умови відсутності заперечень з боку розпорядника майна та інших
кредиторів, включаються до реєстру.
Таким чином, враховуючи викладене, на кредиторів згаданим
Законом ( 2343-12 ) покладено обов'язок щодо подання до
господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а
також передбачено, що відомості по окремих видах зобов'язань
можуть бути отримані від самого боржника.
Відповідно до частини третьої статті 11-1 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) сторони мають право укласти
мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка
затверджується судом.
Згідно пункту 2 частини першої статті 37 вказаного Закону
( 606-14 ) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку
затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про
закінчення виконавчого провадження.
Однак, слід відрізняти мирову угоду, укладену сторонами
виконавчого провадження (між стягувачем і боржником) про
закінчення виконавчого провадження та мирову угоду, яка
укладається в процесі банкрутства.
Умови, порядок та строки укладення мирової угоди як судової
процедури банкрутства визначено у розділі IV Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ).
Враховуючи норми вищезгаданих законів України, укладення
мирової угоди відповідно до підстав та умов її укладення, має
різні правові наслідки.
Так, у разі укладення мирової угоди сторонами у виконавчому
провадженні про закінчення виконавчого провадження, державний
виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого
провадження.
У разі затвердження мирової угоди між боржником і кредиторами
у процесі банкрутства, провадження у справі про банкрутство
припиняється внаслідок затвердження судом мирової угоди, що є
підставою для поновлення виконавчого провадження, яке було
зупинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 34 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), та проведення
виконавчих дій згідно норм даного Закону.
Таким чином, затвердження судом мирової угоди між боржником і
кредитором в процесі банкрутства не є підставою, передбаченою
Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), для
завершення виконавчого провадження згідно з вимогами статей 37,
38, 40, 40-1 цього Закону та для подальшого невиконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб), які перебувають в
провадженні органів державної виконавчої служби.
Разом з цим, після затвердження мирової угоди в процесі
банкрутства, ці ж сторони, якщо вони також є сторонами виконавчого
провадження, не позбавлені наданим їм Законом України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) права на укладення мирової
угоди про закінчення виконавчого провадження.
Дане роз'яснення прошу довести до відома усіх державних
виконавців для використання у роботі.
Заступник Міністра М.М.Шупеня