Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні залишається щ предметом підвищеної уваги правознавців. Цього вимагає інтеграційний курс нашої держави з СС, процеси гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу, із загальноприйнятими міжнародними стандартами. Вимагають більш ефективного забезпечення правового захисту як нові об'єкти інтелектуальної власності, так і традиційні. До останніх належать комерційні найменування, правовий режим яких потребує значного законодавчого удосконалення.
Комерційне (фірмове) найменування, поряд з торговельною маркою, є важливим елементом у системі взаємовідносин між виробниками та споживачами, а також має першочергове значення як могутній економічний фактор стабільності і добробуту фірми. Вдало підібране комерційне найменування сприяє привабленню покупців, збільшенню обсягів продажу, а в результаті — оптимізації розвитку виробництва. Будучи відображенням ділової репутації фірми, складовою її престижу, авторитету, іміджу, економічна цінність комерційного (фірмового) найменування зростає з підвищенням репутації підприємства на ринку, отримує конкретну вартісну оцінку.
Термін "комерційне (фірмове) найменування" з'явився у правовому полі України після прийняття Цивільного кодексу України 16 січня 2003 p., а до цього використовувався термін "фірмове найменування". Такий термін більше відповідає міжнародним договорам і є звичним для світового співтовариства. Так, у англомовному варіанті Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 p., яка відносить комерційні найменування до "об'єктів охорони промислової власності", вживається термін "trade name" (trade з англ. "торгівля, торговий"), а в оригінальному французькому варіанті — термін "le nom commercial" (commercial з франц. — комерційний, торговий). У законодавствах більшості зарубіжних країн загальноприйнятими є терміни "trade name" та "business name".
У різних країнах у поняття "комерційне найменування" вкладається неоднакове значення, тому й правові режими з використання комерційних найменувань є різноманітними. Правові норми, що регулюють ці відносини, звичайно, містяться в торговельних або цивільних кодексах відповідних країн, у законодавстві про припинення недобросовісної конкуренції, а також встановлюються судовими прецедентами в країнах, де за прецедентом закріплюється значення одного із джерел права. Деякі норми стосовно комерційних найменувань можуть міститися й у законодавстві про торговельні марки. Наприклад, у таких скандинавських країнах, як Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, бізнес частіше охороняється через охорону зареєстрованих комерційних найменувань, ніж за допомогою закону про торговельні марки, і комерційні найменування отримують значно сильнішу охорону, ніж торговельні марки.
Фундаментальною міжнародно-правовою угодою, що містить норми, які регламентують охорону комерційних найменувань, є Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 p., якою закріплено принцип охорони комерційних найменувань у країнах, що приєдналися до неї. Однак у ній відсутні поняття комерційного найменування та механізму надання правової охорони, є тільки вказівка на передачу цих питань до компетенції національних законодавств. Стаття 8 зазначеної Конвенції передбачає , лише, що фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації і незалежно від того чи є воно частиною товарного знаку.
Однією з найбільш сучасних міжнародних регіональних угод, які встановлюють правовий режим комерційного (фірмового) найменування, є Андський пакт (Картахенська угода 1993 p.), учасницями якої є країни Латинської Америки — Болівія» Колумбія, Еквадор, Перу та Венесуела. Нею визначено, що комерційне найменування — це будь-яке позначення, що ідентифікує економічну діяльність, підприємство чи торговельний заклад. Також закріплено положення, що підприємство чи заклад можуть мати більше, ніж одне комерційне найменування. А комерційне найменування може складатися із корпоративного зазначення підприємства чи закладу, його ділової назви чи іншого зазначення, внесеного до реєстру торговців чи торговельних підприємств. Значну увагу питанням правового регулювання комерційних найменувань приділяє Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).
В Україні правові питання регулювання суспільних відносин щодо використання комерційних (фірмових) найменувань є досить проблемними через новизну зазначених відносин і часто стають предметом судових спорів, а деякі проблеми як практичного, так і теоретичного характеру — наріжним каменем багатьох дискусій між ученими-правниками. До таких проблем відносяться визначення поняття комерційного (фірмового) найменування, суб'єктів права на нього, питання реєстрації, змісту та порушення права на комерційне (фірмове) найменування, його захисту. Так, чинне українське законодавство визначення комерційного найменування як об'єкта інтелектуальної власності не містить. У ст. 489 Цивільного кодексу України вказується, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. У новому Господарському кодексі України комерційному (фірмовому) найменуванню присвячений ряд статей, проте у жодній з них не пропонується його визначення. Крім зазначених кодексів, нормативно-правову базу, згідно з якою встановлюється правовий режим комерційних найменувань, на сьогодні складають Кримінальний та Митний кодекси України, а також Закони України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про господарські товариства", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" та ін.
Чинне законодавство не дає визначення суб'єктів права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. Аналіз нормативних актів інших країн свідчить, що при визначенні поняття комерційного найменування законодавець обов'язково вказує на тих осіб, які можуть користуватися даним найменуванням. Донедавна українське законодавство чітко визначало, що суб'єктами права на комерційне найменування можуть бути тільки юридичні особи. Не визнавалися суб'єктами даного права фізичні особи, філіали та підрозділи юридичної особи. Проте новий Цивільний кодекс, вказуючи, кому надається правова охорона, вживає загальний термін "особи". З цього можна зробити висновок, що фізичні особи також можуть мати право на комерційне найменування. Крім того, в юридичній літературі розглядається можливість віднесення фізичних осіб до суб'єктів права на комерційне найменування, згідно з договором комерційної концесії, який детально регулюється у новому Цивільному кодексі. На нашу думку, ці положення повинні бути конкретизовані і законодавчо закріплені у майбутньому законі про комерційні (фірмові) найменування.
Новий Цивільний кодекс України встановлює, що право на комерційне найменування виникає з моменту фактичного використання цього найменування та охороняється без особливої реєстрації і незалежно від того чи є комерційне найменування частиною торговельної марки (ст. 489 ЦК України). Але практика показує, що було б бажаним створення певного порядку реєстрації комерційних найменувань, що допомогло б уникнути появи суб'єктів підприємницької діяльності з однаковими комерційними найменуваннями, здатними ввести споживача в оману. На нашу думку, було б доцільно реєстрацію комерційних найменувань здійснювати централізовано і такий обов'язок покласти, наприклад, на Державний департамент інтелектуальної власності. Необхідно також створити окремий реєстр комерційних найменувань.
Важливим питанням, яке не врегульоване законодавством України, є проблема визначення об'єкта комерційного найменування, тобто позначення, якому може надаватися правова охорона. У новому цивільному законодавстві згадується лише про заборону включати в дане найменування позначення, що можуть ввести в оману. Однак, цією нормою не охоплюються усі можливі випадки неправомірного використання позначень в комерційних найменуваннях. Отже, очевидною є необхідність встановити максимально вичерпний перелік позначень, які не можуть використовуватися в комерційному найменуванні.
Таким чином, сьогодні у нашій державі існує гостра необхідність вдосконалення чинного законодавства у сфері регулювання суспільних відносин щодо комерційних (фірмових) найменувань. Певна позитивна діяльність у цьому напрямі вже проводиться спеціалізованими державними органами. Так, Державним департаментом інтелектуальної власності розроблено проект Закону України "Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування" (проект закону розміщений на офіційному сайті Державного департаменту інтелектуальної власності: www.sdip.gov.ua), куди окремим розділом увійшли норми, що стосуються охорони прав на комерційні найменування. Цей законопроект має вигляд "триєдиного" нормативного акта, який встановлює правовий режим для трьох об'єктів інтелектуальної власності: торговельної марки, географічного зазначення та комерційного найменування. У зазначеному проекті зроблена спроба визначити поняття комерційного найменування, встановити вимоги до формування його змісту та особливості правової охорони.
Виходячи зі світової практики, проектом передбачено перелік умов, за яких найменування не може визнаватися комерційним. Це позначення, які не відповідають своєму визначенню або суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі, чи містять скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій без дозволу компетентного органу цих організацій або їх власників, офіційні назви держав та великих міст, повні або скорочені найменування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих найменувань.
Норми законопроекту, які визначають підстави набуття прав на комерційне найменування, дещо розширюють положення Цивільного кодексу. Так, аналогічно ЦК України у проекті встановлюється, що права на комерційне найменування набуваються внаслідок першого використання цього комерційного найменування без подання заявки на нього чи реєстрації цих прав і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. При цьому вказується також, що окремі майнові права на комерційне найменування можуть насуватися на підставі договору, внаслідок злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення юридичної особи, в порядку успадкування та на інших підставах, що встановлені або не заборонені законом.
Зауважимо, що законопроект приділяє увагу також і змісту прав на комерційне найменування. Згідно з положеннями проекту правами на комерційне найменування є майнові права використовувати комерційне найменування, перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання та інші законодавчо встановлені майнові права. А щодо питання припинення прав на комерційне (фірмове) найменування у законопроекті передбачено перелік підстав, за яких припиняється право на комерційне найменування. Так, передбачається, що чинність прав на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або за рішенням суду. При цьому, чинність достроково припинених прав на комерційне найменування може бути відновлено. Для цього необхідним є рішення суду. Проект Закону України "Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування" встановлює і певні способи захисту прав ми комерційне найменування. Зокрема законопроектом встановлюється, що до компетенції судів належать спори про встановлення власника прав на комерційне найменування; про порушення прав комерційного найменування; про компенсації.
Враховуючи те, що законопроект значно розширює та деталізує положення ЦКУ в частині регулювання комерційних (фірмових) найменувань, слід зауважити, що "за бортом" законодавчого врегулювання залишається багато проблемних питань, пов'язаних з використанням комерційних найменувань. Так, потребують законодавчого визначення питання вирішення колізій прав на комерційні найменування та торговельні марки, комерційні найменування та доменні імена, про долю комерційного найменування у разі реорганізації юридичної особи, також не має визначення поняття відомості комерційних найменувань та ін.
Як свідчить судова практика, сьогодні конфлікт між торговельною маркою та комерційним найменуванням найчастіше виникає при застосуванні ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", п. З якої встановлює: не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо однорідних товарів і послуг. Поняття відомості комерційного найменування, що вживається в цій статті, ні в законодавстві, ні в юридичній літературі не визначено.
У зв'язку з цим, суди стикаються з цілою низкою спірних питань, серед яких питання визначення критеріїв для встановлення факту відомості комерційних найменувань на території України; питання визначення території, на яку буде поширюватися така відомість; питання визначення критеріїв для вирішення питання, які докази відомості фірмового найменування слід вважати загальноприйнятими та ін.
Визначення відомості комерційного найменування може мати велике практичне значення при вирішенні спорів щодо використання і захисту добре відомих знаків. Чинний Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не має прямих правових норм стосовно захисту добре відомих знаків, тому визнання та оцінка товарного знака як добре відомого ще не має в нашій країні конкретної методичної регламентації. У судовій практиці визнання знака добре відомим використовують різні підстави та засоби оцінки відомості. Одним із таких засобів може бути захист добре відомого знака через доведення добре відомого комерційного найменування. На нашу думку, великий вплив на відомість в Україні комерційного найменування можуть мати деякі з факторів, аналогічних тим, що використовуються при визнанні добре відомим знака для товарів і послуг, наприклад, ступінь відомості чи визнання суб'єкта господарської діяльності у відповідній сфері ринку, а також тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування суб'єктом господарської діяльності товарів і послуг, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках тощо.
Також поширеними категоріями порушень прав на комерційне найменування є його неправомірне чи конфліктне використання в доменних іменах, в торговельних марках чи комерційних найменуваннях, права на які належать іншим особам. Таким чином, нагальною на сьогодні є потреба удосконалення правового регулювання комерційних найменувань, як для функціонування окремих підприємств, так і для розвитку чесних конкурентних відносин у нашій державі та на міжнародному ринку. У світлі актуальних правових та економічних процесів, що відбуваються сьогодні, таке удосконалення має здійснюватися через приведення спеціального законодавства у відповідність до норм Цивільного та Господарського кодексів України, його гармонізації з відповідними нормами законодавства ЄС, удосконалення законодавства у сфері комерційних найменувань з метою врахування міжнародного та національного досвіду його застосування на практиці.