Дійсно, згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмета спору і повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Але ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено, до того ж ніщо не заважає позивачеві пред'явити новий позов про відшкодування збитків, якщо у першому позові такої вимога не було.
У відповідь на запитання дописувача можна зазначити одне: при складанні позовних вимог треба звертати увагу на їх коректне формулювання, яке б унеможливило виникнення ситуації, подібної до вищеокресленої. І в даному випадку мова, скоріш за все, може вестися не про наступні дії даного позивача, а про рекомендації тим господарюючим суб'єктам, які лише збираються в судовому порядку захищати своє право на комерційне найменування.
По-перше, ст. 490 Цивільного кодексу визнає одним з майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування (термін "фірмове найменування" використовується у Законі "Про захист від недобросовісної конкуренції") право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. Тож доцільним є вимагати у позовній заяві не припинення дії, що порушує право, — припинення неправомірного використання фірмового найменування, а заборони використання фірмового найменування відповідачем. Таким чином можна уникнути ситуації, з якою зіткнувся дописувач: відповідач припинив використання фірмового найменування, і справа припиняється на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу.
По-друге, серед способів захисту прав та інтересів осіб, що їх надає Цивільний кодекс у ст. 16, зазначені такі способи, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Позивачу разом із вимогою заборонити неправомірне використання фірмового найменування слід висунути вимогу про відшкодування збитків. На цьому необхідно зупинитися детальніше.
Відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації (порядок визначений Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Закон дозволяє мати суб'єктам господарювання однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються. У протилежному ж випадку використання однакових комерційних найменувань законом не дозволяється. Але відповідно до статті 159 Господарського кодексу суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. Ця норма дещо неузгоджується з нормою статті 489 Цивільного кодексу, яка надає право інтелектуальної власності на комерційне найменування особі, що перша таке найменування добросовісно використала, правда, лише у випадку, коли таке найменування є охороноздатним (якщо воно дає можливість вирізнити цю особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності). Залишається порадити суб'єктам господарювання все ж таки вносити своє комерційне найменування до реєстрів.
Що ж до відшкодування завданих використанням фірмового найменування збитків, то підставою для такої вимоги є насамперед неправомірність. Закон "Про захист від недобросовісної конкуренції" (ст. 4) визнає використання фірмового найменування неправомірним, якщо воно відбувається без дозволу уповноваженої на те особи і може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на його використання.