До активів платника податку зараховуються лише ті матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Але право використовувати комп'ютерну програму є дещо іншим, ніж право власності. Отже, треба поділяти програмні продукти на такі, які придбані (створені):
- на умовах передачі майнових прав;
- без передачі майнових прав. Облік комп'ютерної програми на
підприємстві має певні особливості і залежить від того, чи є підприємство власником майнових прав на комп'ютерну програму як об'єкта авторського права, чи воно є власником лише примірника комп'ютерної програми, матеріального об'єкта, в якому вона втілена.
У першому випадку відповідно до п. 1.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" комп'ютерну програму слід віднести до нематеріальних активів — об'єктів інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Організація, що придбала майнові права на комп'ютерні програми (за договором відчуження майнових прав), тобто має права володіння і розпорядження авторським правом, може розглядати таку господарську операцію як операцію з придбання нематеріального активу відповідно до п. 1.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Правовою підставою належності об'єктів авторського права конкретному підприємству і, відповідно, визнання цих об'єктів нематеріальними активами є наявність охоронних документів на них (патентів, свідоцтв, іменного сертифіката).
У другому випадку комп'ютерну програму слід віднести до 4 групи основних фондів на підставі підпункту 8.2.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Але відповідно до підпункту 8.2.1 під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Якщо ж комп'ютерна програма коштує менше 1000 гривень або термін її експлуатації не перевищує 365 календарних днів, тоді необхідно звернутися за відповіддю до листа Державної податкової адміністрації України № 2418/6/11-1116 від 23.03.2005 р. У ньому, ґрунтуючись на підпункті 8.2.1 ч. 2, згідно з яким витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання в господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку, ДПА робить такий висновок: "...витрати на придбання програмного забезпечення, яке використовується в господарській діяльності платника і вартість якого менше 1000 гривень ... включаються до складу валових витрат такого платника". У цьому ж листі Державна податкова адміністрація України дала відповідь на запитання, як обліковувати кошти, що сплачуються за поновлення комп'ютерних програм: "...витрати на придбання поновлення програмного забезпечення, що використовується в господарській діяльності платника, включаються до складу валових витрат такого платника".