Угода
про співробітництво в галузі туризму
Дата підписання Україною: 23.12.1993
Дата набуття чинності для України: 23.12.1993
Уряди держав-учасниць цієї Угоди, що надалі іменуються
Сторони,
керуючись Манільською Декларацією про світовий туризм (1980
р.) і Гаазькою Декларацією про туризм (1989 р.) ( 995_904 ),
іншими міжнародними договорами й актами,
висловлюючи прагнення до створення сприятливих умов для
розвитку міжнародних туристських зв'язків як фактора збереження та
поглиблення дружніх відносин,
виходячи із невід'ємних прав громадян на задоволення духовних
потреб, прилучення до культурно-історичних цінностей,
керуючись прагненням до розвитку і зміцнення економічних
відносин, що ґрунтуються на принципах взаємної вигоди,
підтверджуючи бажання держав розширювати та удосконалювати
відносини в галузі міжнародного туризму, що засновані на принципах
рівноправності,
бажаючи розвивати ці відносини шляхом широкого
співробітництва між урядовими органами з питань туризму,
національними, регіональними та іншими туристськими організаціями,
вважаючи, що співробітництво в галузі туризму покликане
сприяти зміцненню взаєморозуміння між народами, громадянської
згоди, утвердженню загальнолюдських цінностей,
домовилися про таке:
Стаття 1
Сторони всебічно сприятимуть розвиткові рівноправного і
взаємовигідного співробітництва в галузі туризму по лінії урядових
організацій, національних і регіональних туристських асоціацій,
товариств, фірм і підприємств, активно підтримувати їхні
ініціативи, спрямовані на ефективне освоєння туристських ресурсів.
Стаття 2
Сторони сприятимуть формуванню спільного туристського
простору, зближенню нормативно-правових документів з туризму,
впровадженню єдиної міжнародної системи класифікації засобів
розміщення і туристських послуг, єдиної інформаційної мережі.
Сторони створюватимуть умови для активного використання в
цілях туризму природної і культурної спадщини народів своїх
держав.
Стаття 3
Сторони вживуть узгоджених заходів щодо відновлення
традиційних та відкриття нових туристських маршрутів, розширення
різноманітності видів групового та індивідуального туризму, у тому
числі самодіяльного, дитячого та інших видів соціального туризму.
Стаття 4
Сторони, відповідно до законодавства своїх держав,
прагнутимуть до спрощення прикордонних, митних та інших
формальностей, пов'язаних з туристським обміном між ними,
забезпеченню соціальної захищеності та особистої безпеки туристів
у країні перебування.
Стаття 5
Сторони здійснюватимуть регулярні контакти державних органів
з питань управління туризмом для розробки і реалізації спільної
стратегії розвитку туризму та його пріоритетних напрямків в
інтересах туристських організацій і підприємств своїх держав.
Стаття 6
Сторони розроблятимуть і реалізовуватимуть міждержавні
програми та окремі проекти, що забезпечують комплексний розвиток
індустрії туризму, щодо освоєння туристських регіонів, які
становлять взаємний інтерес.
Стаття 7
Сторони сприятимуть одна одній у:
підготовці професійних кадрів для сфери туризму;
обміні досвідом роботи між співробітниками державних органів
з туризму, туристських і транспортних підприємств і організацій,
готелів, ресторанів, інших виробників туристських послуг,
незалежно від форм власності, проведенні спільних наукових
досліджень, семінарів і симпозіумів з різних проблем туризму;
систематичному обміні науковими і навчальними матеріалами.
Стаття 8
Сторони забезпечуватимуть обмін статистичною та іншою
інформацією в галузі туризму, в тому числі:
про законодавчі й інші нормативні акти, які регулюють
туристський обмін і діяльність в індустрії туризму в своїх
державах, пов'язаних із захистом і збереженням природної і
культурної спадщини;
про стан туристського ринку;
довідково-інформаційними, методичними і рекламними
матеріалами.
Стаття 9
Сторони надаватимуть взаємну допомогу з питань міжнародного
співробітництва і членства у Всесвітній туристичній організації та
інших міжнародних організаціях з туризму.
Стаття 10
Взаєморозрахунки між туристськими організаціями
здійснюватимуться на основі двосторонніх та багатосторонніх угод.
Стаття 11
Сторони регулярно інформуватимуть одна одну з питань,
пов'язаних з виконанням цієї Угоди, і вноситимуть до неї
доповнення і зміни за погодженням з кожною із Сторін, що її
підписали.
У разі виникнення питань при тлумаченні і виконанні цієї
Угоди рішення прийматимуться на основі переговорів між
відповідними органами кожної із Сторін.
Сторони можуть за необхідності створювати комісії і робочі
групи з однакової кількості представників Сторін для практичної
координації питань співробітництва.
Стаття 12
Ця Угода набуває чинності з дня її підписання.
Стаття 13
Ця Угода відкрита для приєднання до неї інших держав, що
поділяють її цілі і принципи.
Для держави, що приєднується, Угода набуває чинності з дня
подання документа про приєднання Уряду Республіки Білорусь, який є
депозитарієм цієї Угоди.
Кожна із Сторін може денонсувати цю Угоду. Денонсація набуває
чинності через 6 місяців після подання письмового повідомлення
депозитарію про денонсацію.
Здійснено в місті Ашгабаті 23 грудня 1993 року в одному
дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник
зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить
державам, що підписали цю Угоду, її завірену копію.
За Уряд За Уряд
Азербайджанської Республіки Республіки Молдова
(підпис) (підпис)
За Уряд За Уряд
Республіки Білорусь Російської Федерації
(підпис) (підпис)
За Уряд За Уряд
Республіки Вірменія Республіки Таджикистан
(підпис) (підпис)
За Уряд За Уряд
Республіки Грузія Туркменистану
(підпис) (підпис)
За Уряд За Уряд
Республіки Казахстан Республіки Узбекистан
(підпис) (підпис)
За Уряд За Уряд
Киргизької Республіки України
(підпис) (підпис)