У разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижча від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати, підприємство провадить доплату до її рівня. Мінімальна зарплата — це державна соціальна гарантія, обов'язкова на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці» (зі змінами і доповненнями) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колдоговорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колдоговір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Зарплата може бути нижчою за встановлену трудовим договором і за мінімальну зарплату в разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Ст. 111 КЗпП передбачено порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку. Якщо це сталося не з вини працівника, оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна зарплата в цьому разі не може бути нижчою за дві третини тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
З 1 квітня 2005 р. відповідно до ст. 83 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» мінімальна заробітна плата становить 290 грн.
А тепер — про страхові внески. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці — підприємства, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які обрали особливий спосіб оподаткування. Згідно зі ст. 24 цього Закону страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, а якщо сума є меншою, цей період зараховується до стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Мінімальний страховий внесок — це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру зарплати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання зарплати (доходу).