Працівник згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Отримавши наказ про звільнення, бухгалтерія перевіряє наявність заборгованості (із зарплати, позик тощо) працівника, який звільняється, перед підприємством. У разі її виявлення про це повідомляється керівництво підприємства та вживаються відповідні заходи. Якщо працівник, котрий звільняється, є матеріально відповідальною особою, то має бути призначено і проведено інвентаризацію.
Якщо керівник говорить: «Погасиш борг — і звільняйся» або «Звільнишся, коли передаси справи наступнику» — це суперечить закону. КЗпП не ставить питання звільнення за власним бажанням у залежність від будь-яких обставин, за винятком однієї — наявності письмової заяви працівника. А борг працівника перед підприємством, непередані цінності на складі тощо не можуть бути підставою для відмови у звільненні, несвоєчасної видачі трудової книжки та непроведення остаточного розрахунку.
Що порекомендувати в такій ситуації? Якщо звільняєтеся з непогашеною сумою боргу, але не згодні з ним, то готуйте позовну заяву в суд, іншого способу повернути свої гроші немає. Самовільне утримання суми неузгодженого боргу з зарплати та інших сум, що належать працівникові при звільненні, тільки зашкодить підприємству, бо дає працівникові підставу для звернення не тільки до суду, але й до правоохоронних органів. І тоді підприємство опиниться в становищі, коли, формально маючи право на отримання коштів, воно порушує закон, а отже, відповідатиме за це.
Якщо працівник згоден з боргом, то з нього беруть заяву про те, що кошти, нараховані до виплати при звільненні, він добровільно передає для погашення. Якщо ж їх недостатньо чи працівник, усно погоджуючись з боргом, відмовляється писати таку заяву, то вже підприємству доведеться звертатися до суду, оскільки боржник, найімовірніше, не хоче розраховуватися.
Якщо працівник подає заяву про звільнення за власним бажанням, але є підстави звільнити його за порушення трудової дисципліни за ст. 147 ЗКпП, то керівник, незважаючи на подану заяву, на законних підставах може звільнити працівника «за статтею». Подача заяви з метою уникнути відповідальності не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити працівника з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 ЗКпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Стосовно звільнення матеріально відповідальної особи без проведення інвентаризації — єдиним захистом підприємства від можливої недостачі є своєчасно проведена інвентаризація. Затримати працівника на строк більше як 2 тижні підприємство не має права, навіть якщо інвентаризацію не проведено (незалежно від причин, з яких її не провели).