АМНІСТІЯ

  1. Хто звільняється від покарання у виді позбавлення волі та інших покарань та кому скорочується строк покарання згідно з Законом України «Про амністію»?
  2. Яким є порядок застосування амністії?

Хто звільняється від покарання у виді позбавлення волі та інших покарань та кому скорочується строк покарання згідно з Законом України «Про амністію»?

31 травня 2005 р. прийнято Закон України «Про амністію» (далі — Закон), який набрав чинності з 23 червня 2005 р. і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 1 Закону звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Дія Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Під дію ст. 1 Закону підпадають:

а)  особи, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 років;

б)  не позбавлені батьківських прав чоловіки та жінки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання Законом чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їхнього віку;

в)  вагітні на день набрання Законом чинності жінки;

г)  чоловіки та жінки, які на день набрання Законом чинності досягли відповідно 55-річного та 50-річного віку;

ґ) особи, які мають одного чи обох батьків, що досягли 70-річного віку на день набрання Законом чинності; одного чи обох батьків, що визнані інвалідами першої групи до дня набрання Законом чинності;

д)  ветерани війни — учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

є) інваліди першої, другої та третьої груп, хворі на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1, 2, 3, 4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), хворі на СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 р. № 3/6;

є) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи — особи, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав — республік колишнього СРСР.

Статтею 2 Закону визначено, що звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, перелічені у ст. 1 Закону, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання Законом чинності вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Статтею 3 передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім перелічених у ст. 1 Закону:

а)  засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо вони на день набрання Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;

б) засуджених вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років, якщо на день набрання Законом чинності вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;

в)  жінок, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі , на строк не більше десяти років, якщо вони на день набрання Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Статтею 4 передбачено звільнення від покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:

а)  засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;

б)  засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання Законом чинності відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання.

Статтею 5 передбачено скорочення наполовину невідбутої частини покарання особам, засудженим до обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк, які не підлягають звільненню від покарання на підставі ст. 1—4 Закону:

а)  засудженим до покарання у виді обмеження волі;

б) засудженим за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання Законом чинності вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Статтею б передбачено звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених Законом, осіб, які підпадають під дію ст. 1 Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у проваджені органів дізнання, до-судового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання Законом чинності.

До кого амністія не застосовується?

Статтею 7 визначено, що амністія не застосовується до осіб:

а)  які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі та яким у порядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк;

б)  які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 1960 р. (далі — КК 1960 p.), вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 2001 р. (далі - КК2001 p.);

в)  яких засуджено згідно з КК 1960 р. за вчинення тяжкого злочину чи яких засуджено згідно з КК 2001 р. за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину, які відбули менше половини строку основного покарання;

г) до яких застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ст. 45, 461 і 462 КК 1960 p.), чи до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75, 79 і 104 КК 2001 р.) і які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку вчинили умисний злочин;

ґ) які після поставлення вироку, але до повного відбуття покарання знову вчинили умисний злочин;

д)  які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання;

є) які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;

є) які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків — інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;

ж)  до яких протягом 1995—2005 pp. було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин;

з)  які вчинили злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;

и) які злісно порушують режим у період відбування покарання;

і) яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за:

злочини проти основ національної безпеки України (ст. 109— 114 КК 2001 p.; ст. 56—60, 62, 63 КК 1960 p.);

умисне вбивство (ст. 115 КК 2001 p.; ст. 93 і 94 КК 1960 p.);

доведення до самогубства (ст. 120 КК 2001 p.; ч. 2 ст. 99 КК 1960 p.);

умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 121 КК 2001 p.; ч. 2 і 3 ст. 101 КК 1960 p.);

катування (ст. 127 КК 2001 p.);

порушення прав пацієнта (ст. 141 КК 2001 р,);

незаконне проведення дослідів над людиною при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 142 КК 2001 p.);

порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах (ч. 4 та 5 ст. 143 КК 2001 p.);

незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК 2001 p.; ст. 123, 124 КК 1960 p.);

захоплення заручників (ст. 147 КК 2001 p.; ст. 123і КК 1960 p.);

торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини (ст. 149 КК 2001 p.; ст. 124і КК 1960 p.);

незаконне поміщення в психіатричний заклад, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 151 КК 2001 p.);

зґвалтування при обтяжуючих обставинах (ч. З і 4 ст. 152 КК 2001 p.; ч. З і 4 ст. 117 КК 1960 p.);

насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом при обтяжуючих обставинах (ч. 2 і 3 ст. 153 КК 2001 p.; ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 122 КК 1960 p.);

грабіж при обтяжуючих обставинах (ч. 3—5 ст. 186 КК 2001 p.; ч. 2—4 ст. 141 КК 1960 p.);

розбій (ст. 187 КК 2001 p.; ст.,86, 861 і 142 КК 1960 p.);

вимагання при обтяжуючих обставинах (ч. 2—4 189 КК 2001 p.; ч. 2 і 3 ст. 862, ч. 2 і 3 ст. 144 КК 1960 p.);

привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах (ч. 4 і 5 ст. 191 КК 2001 p.; ч. 4 ст. 84 КК 1960 p.);

виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК 2001 p.; ст. 79 КК 1960р.);

контрабанду при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 201 КК 2001 p.; ч. 2 ст. 70 КК 1960 p.);

незаконне виготовлення, а так само збут підакцизних товарів при обтяжуючих обставинах (ч. 3 ст. 204 КК 2001 p.);

протидію законній господарській діяльності при обтяжуючих обставинах (ч. 2 і 3 ст. 206 КК 2001 p.);

легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК 2001 p.);

ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ч. 3 ст. 212 КК 2001 p.; ч. 3 ст. 1482 КК 1960 p.);

створення злочинної організації (ст. 255 КК 2001 p.);

бандитизм (ст. 257 КК 2001 p.; ст. 69 КК 1960 p.);

терористичний акт (ст. 258 КК 2001 p.);

викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК 2001 p.; ст. 223 КК 1960 p.);

угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК 2001 p.; ст. 2172 КК 1960 p.);

блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства при обтяжуючих обставинах (ч. З ст. 279 КК 2001 p.; ч. З ст. 2173 КК 1960 p.);

незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах (ч. 2 і 3 ст. 289 КК 2001 p.; ч. 2 і 3 ст. 2153 КК 1960 p.);

пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводі в (ст. 292 КК 2001 p.);

контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК 2001 p.; ст. 70і КК 1960 p.);

використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК 2001 p.; ст. 22912 КК 1960 p.);

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК 2001 p.; ст. 2291 КК 1960 p.);

викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК 2001 p.; ст. 2292 КК 1960 p.);

незаконне виробництво, виготовлення, придбання зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів ( ст. 311 КК 2001 р.;ст. 22920 КК 1960 p.);

викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (с. 312 КК 2001 p.; ст. 22919 КК 1960 p.);

організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК 2001 p.; ст. 2294 КК 1960 p.);

погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 345 КК 2001 p.);

посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК 2001 p.; ст. 190і КК 1960 p.);

захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349 КК 2001 p.);

примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань при обтяжуючих обставинах (ч. З ст. 355 КК 2001 p.; ч. З ст. 1982 КК 1960 p.);

зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (ч. 2 і 3 ст. 364 КК 2001 p.; ч. 2 ст. 165 КК 1960 p.);

перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (ч. 2 і 3 ст. 365 КК 2001 p.; ч. 2 і З ст. 166 КК 1960 p.);

одержання хабара при обтяжуючих обставинах ( ч. 2 і З ст. 368 КК 2001 p.; ч. 2 і 3 ст. 168 КК 1960 p.);

погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 377 КК 2001 p.);

посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379 КК 2001 p.; ст. 190і КК 1960 p.);

дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392 КК 2001 p.; ст. 691 КК 1960 p.);

втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК2001 p.; ст. 183 КК 1960 p.).;

а також за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) при обтяжуючих обставинах, передбачені ч. 2 і 4 ст. 404 КК 2001 р. (п. «б» і «в» ст. 234 КК 1960 p.); ч. 2 і 3 ст. 405 КК 2001 р. (ст. 236 КК 1960 p.); ч. 3 ст. 406 КК 2001 р. (п. «в» ст. 238 КК 1960 p.); ч. 2 ст. 408 КК 2001 р. (п. «в» ст. 241 КК 1960 p.); ч. З ст. 420 КК 2001 р. (п. «г» ст. 251 КК 1960 p.); ч. З ст. 423 КК 2001 р. (п. «в» ст. 254 КК 1960 р. ); ч. 2 і 3 ст. 424 КК 2001 р. (п. «б» і «в» ст. 2542 КК 1960 p.); ч. 2 ст. 426 КК 2001 р. (п. «б» ст. 2543 КК 1960 p.); ст. 447 КК 2001 р. (ст. 631 КК 1960 p.).

Яким є порядок застосування амністії?

Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування Закону здійснюється щодо:

а) осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства,— за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;

б)  осіб, виконання вироків яким відстрочено в порядку, передбаченому законом, умовно засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням та яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі,— за поданням органу виконання покарань, погодженим з органом внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;

в) засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі або відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі чи тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців,— за поданням начальника кримінально-виконавчої установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за заявою самого засудженого, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та-інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії.

Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України.

Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.

Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні, у передбачених законом випадках, бере участь законний представник.

За наявності належним чином оформлених повноважень у судовому засіданні бере участь захисник.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечує.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.

У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.

Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання Законом чинності. Про дату закінчення відбування покарання засудженому сповіщається протягом місяця від дня опублікування Закону (Закон опубліковано 23 червня 2005 р. в газеті «Урядовий кур'єр»).

До осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, амністія застосовується виходячи із встановленого строку покарання.

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Звільнені неповнолітні передаються під нагляд батьків, а якщо батьки позбавлені батьківського піклування, то до шкіл-інтернатів або встановлюється над ними опіка чи піклування.

Звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, направляють до спеціальних будинків-інтернатів.

Матеріал підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 30/2005