Відповідно до пп. 1.18.5 п. 1.18. ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі — Закон № 334/94) оренда жилих приміщень — це господарська операція, яка передбачає надання жилого будинку або квартири її власником у користування іншій фізичній чи юридичній особі на визначений строк або безстроково для цільового використання та за орендну плату. При цьому порядок здійснення операцій з оренди жилих приміщень встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до положень Житлового кодексу України (зокрема Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1787, визначається мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб).
Відповідно до Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. (далі — Закон № 889) оподатковується будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України. Згідно із пп. 9.1.2. ст. 9 Закону № 889 податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду нерухомого майна є орендар. Але комунальні платежі та вартість телефонних розмов, за які сплачує підприємство дописувача, не є об'єктом оподаткування, оскільки податком у цьому випадку обкладається різниця між орендною платою, отриманою орендодавцем — фізичною особою, та сплачених останнім платежів, пов'язаних із утриманням нерухомості, зокрема квартирної плати, абонентської плати за телефон та радіоточку, вартості телефонних розмов, комунальних послуг тощо.
Тож оподатковувати податком з прибутку фізичної особи суми слід не орендну плату, до_ якої можуть входити названі дописувачем комунальні платежі та телефонні розмови, а власне дохід, який підлягає відображенню в річній податковій декларації фізичної особи.