Повне та командитне товариства, як і товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерні товариства, належать до господарських товариств. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.
Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства.
Отже, учасником товариства можна стати лише за умови внесення передбаченого вкладу до статутного капіталу. А умовою участі в товаристві є підприємницька діяльність від імені товариства.
Згідно зі ст. 119 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) повним є товариство (далі — ПТ), учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.
Підприємницьку діяльність від імені ПТ проводять його учасники. Наявність повної відповідальності ПТ є гарантією виконання його зобов'язань. Завдяки цьому вони можуть діяти ефективніше: їм більше довіряють контрагенти, їм простіше отримати банківський кредит, вони можуть розраховувати на спрощення будь-яких процедур, що вимагають забезпечення зобов'язань.
Інколи підвищеної відповідальності учасників товариства вимагає законодавство. Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування» страховиками можуть бути лише фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Проведення ломбардних операцій дозволяється господарським товариствам, створеним у формі повного товариства (ст. 4 Закону України «Про підприємництво»).
Частиною 2,ст. 119 ЦК передбачено, що особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Це є гарантією того, що відповідальність учасника товариства за зобов'язаннями іншого ПТ не завадить йому виконувати свої обов'язки в даному товаристві.
Ще одна суттєва деталь — учаснику ПТ заборонено (без згоди інших учасників) вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 120 ЦК ПТ створюється і діє на підставі засновницького договору. Він — його єдиний установчий документ. Наявність статуту, який мають інші господарські товариства, у даному випадку не тільки не передбачена законом, а й просто зайва. Адже свою діяльність ПТ проводить безпосередньо через своїх учасників, не створюючи будь-яких органів. Отже, немає потреби регулювати діяльність цих органів статутом. А всі відносини між учасниками товариства варто (й потрібно) виписати в засновницькому договорі.
Засновницький договір підписують усі його учасники. У ньому обов'язково зазначають:
— зобов'язання учасників створити товариство;
— порядок їх спільної діяльності щодо створення ПТ;
— умови передання товариству майна учасників;
— розмір та склад складеного капіталу товариства;
— розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі;
— розмір, склад та строки внесення ними вкладів.
Загальним правилом управління ПТ є консенсус — прийняття всіх рішень одностайно. Проте засновницьким договором можна передбачити випадки, коли рішення ухвалюють більшістю голосів. Незалежно від розмірів вкладів учасників ПТ кожен із них матиме один голос. Хоча й це положення можна змінити засновницьким договором.
Статтею 122 ЦК передбачено три варіанти ведення справ ПТ: усіма учасниками спільно; одним із учасників; кожний має право діяти від імені товариства. Якщо конкретного порядку в засновницькому договорі не визначено, діятиме останній варіант.
У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину необхідна згода решти учасників ПТ. Фактично це означає, що будь-який договір з боку товариства мають підписувати всі учасники. А якщо вести справи доручено окремим учасникам ПТ, інші учасники теж можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої такими учасниками.
Прибуток та збитки ПТ розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі (ч. 1 ст. 123 ЦК). Втім, як і деякі раніше згадані положення, названу норму можна врегулювати засновницьким договором або іншою домовленістю учасників ПТ. Головне — щоб за кожним залишилося право на участь у розподілі прибутку чи збитків, позбавлення якого не допускається.
Повернімося до відповідальності учасників ПТ. До сказаного вище додамо, що учасник товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли вони до чи після його вступу в товариство. Це положення характерне й для інших господарських товариств. А ось після виходу учасника з ПТ ситуація різко відрізняється від тієї, до якої ми звикли. Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦК учасник ПТ, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Це пов'язано з тим фактом, що ПТ веде свою діяльність безпосередньо через своїх учасників, і звільнити одного з них від відповідальності за свої дії означало б «підставити» інших учасників товариства.
Статтею 125 ЦК передбачено різні ситуації, за яких відбуваються зміни у складі учасників ПТ. Право на вихід з товариства залежить від виду ПТ. Якщо його створено на невизначений строк, для виходу достатньо бажання самого учасника товариства та заяви, поданої не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Якщо товариство створено на конкретний строк, вихід можливий лише з поважних причин. У статті вони не перелічені. Але очевидно ними можуть бути причини, що унеможливлюють ведення підприємницької діяльності учасником ПТ, а саме: втрата працездатності, виїзд на постійне місце проживання до іншої країни чи іншої місцевості (якщо діяльність ПТ пов'язана з певним населеним пунктом, регіоном, країною). Чи визнати поважними інші причини, вирішуватимуть самі учасники ПТ, а за відсутності їх згоди — суд. Статтею 71 Закону України «Про господарські товариства» передбачено подання заяви у такому разі не пізніше ніж за 6 місяців.
Другий варіант змін у складі учасників ПТ — передання частки (або її частини) у складеному капіталі іншому учасникові товариства або третій особі. На це потрібна згода решти учасників товариства.
Виключити зі складу учасників ПТ можна лише в разі, якщо учасник товариства не виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства.
Ще один випадок змін у складі учасників ПТ — вибуття з повного товариства. Згідно з ч. 1 ст. 129 ЦК ПТ може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:
— смерті учасника або оголошення його померлим (за відсутності спадкоємців);
— ліквідації юридичної особи — учасника ПТ;
— визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
— призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи — учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
— звернення стягнення на частину майна ПТ, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства.
Учасникові, який вийшов з ПТ, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у складеному капіталі товариства, хоча засновницьким договором можна встановити інший порядок.
І на закінчення — про ліквідацію ПТ. Вона можлива за таких обставин:
— рішення прийняли учасники товариства;
— закінчився строк, на який було створено ПТ (якщо був конкретний строк);
— суд прийняв рішення про визнання недійсною державної реєстрації через допущені при створенні ПТ порушення, які не можна усунути;
— ПТ визнали банкрутом;
— у ПТ залишається тільки один учасник, який протягом шести місяців має право перетворити ПТ на інше господарське товариство.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦК командитним товариством (далі — КТ) є товариство", в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Простіше кажучи, одна частина — це учасники товариства (як у ПТ), а інша — учасники з обмеженою відповідальністю (як у ТОВ). Звідси й особливості командитного товариства.
До командитного товариства застосовують положення про повне товариство, якщо інше не встановлено ЦК та іншими законами (ч. 3 ст. 133 ЦК).
Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками. Засновницький договір КТ, крім відомостей, які зазначаються в засновницькому договорі будь-якого товариства, має містити відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, сукупний розмір вкладів вкладників. '
Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50 % складеного капіталу ПТ. При створенні КП варто не обмежуватися лише вимогою закону, а зафіксувати в договорі, крім сукупного розміру вкладів, ще й вклад кожного учасника. Даний підхід більше відповідає природі засновницького договору, який має регулювати всі відносини щодо заснування товариства, в тому числі й обов'язки кожного з учасників стосовно внесення вкладу. А це, в свою чергу, вимагає чітко зазначити як розмір вкладу, так і порядок (строки та спосіб) його внесення. Частиною 3 ст. 135 ЦК передбачено, що на момент державної реєстрації КТ кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.
Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у КТ залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Коли ж КТ створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені ст. 134 ЦК для командитного товариства.
Правовий статус повних учасників КТ та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями ЦК про учасників повного товариства. Особа може бути повним учасником тільки в одному КТ. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства, він також не може бути вкладником цього самого товариства.
Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому ЦК для повного товариства. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю КТ та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вони можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.
Вкладник КТ зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у товаристві.
Згідно зі ст. 137 ЦК вкладник КТ має право одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї; переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень ст. 147 ЦК.
Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.
Вкладник КТ також має право вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства; після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом); передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.
Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у товаристві.
Засновницьким договором (меморандумом) КТ можуть бути передбачені й інші права вкладника.
Вкладник КТ, який вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, в разі схвалення його дій звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Якщо ж схвалення КТ не буде отримано, він відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.
Вкладник КТ, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).
Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити його у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, встановлених ст. 132 ЦК.
Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.
У разі ліквідації КТ, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених ЦК, іншим законом і засновницьким договором (меморандумом). У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.