Судами досить часто вживаються заходи забезпечення позову, причому сторони нерідко використовували ці заходи для вирішення проблем, які не стосуються предмета спору. За чинності старого Цивільного процесуального кодексу можливість відшкодування збитків, що завдані забезпеченням позову, не дуже лякала, оскільки вимагати такі збитки можна було лише у випадку, якщо спір завершувався рішенням, постановленим не на користь особи, яка просила вжити заходів забезпечення позову. З набранням чинності новим ЦПК обставини змінилися, і перелік випадків, коли з'являється можливість вимагати відшкодування збитків, збільшився, що посприяє збільшенню кількості справ даної категорії.
Відповідно до ст. 155 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК) особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Відсутність вказівки законодавця на те, з що цією особою має бути саме відповідач, дає підстави вважати, що законодавець вказує, що даною особою може бути не тільки відповідач, але й інші особи, інтереси яких зачіпає виконання ухвали про забезпечення позову. Тому критерієм для визначення того, чи має право особа на відшкодування збитків, є те, чи зазнала вона цих збитків у зв'язку із забезпеченням позову.
За чинності старого ЦПК визначалося, що відповідач має право на відшкодування збитків у разі, якщо позивачу було відмовлено у позові і рішення набрало законної сили. Статтею 155 нового ЦПК передбачено, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Таким чином, на сьогодні перелік випадків, при настанні яких виникає право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, розширився.
Для виникнення права на відшкодування збитків Поставлена вимога, що у випадках, коли було рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, постановлена ухвала про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду, дані судові рішення повинні перш за все набрати законної сили, і лише після того в особи, щодо якої було вжито заходи забезпечення позову, виникає право на відшкодування збитків і, відповідно, право на звернення до суду.
Окрім того, необхідно враховувати, що набрання рішенням законної сили не завжди означає, що воно не може бути скасоване. Судове рішення може бути скасоване касаційною інстанцією і направлене на новий розгляд, чи може бути скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами. Однак до цього скасування сторона, з набранням оспорюваним рішенням законної сили, може звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків. Проте суд, коли йому стане відомо про те, що рішення, які набрали законної сили, оскаржуються у встановленому порядку, має зупинити провадження у справі до вирішення по суті справи, забезпечення позову в якій стало підставою для подання позову про відшкодування збитків, оскільки від результатів розгляду такої справи залежить результат розгляду справи про відшкодування збитків.
Законодавець встановленням права на відшкодування збитків у визначених випадках керується мотивами, що направлені на захист особи, яка з вини позивача необґрунтовано зазнала збитків, пов'язаних із виконанням ухвали про забезпечення позову. Тому у разі виникнення спірних питань щодо відшкодування збитків, суд має тлумачити норми права, враховуючи мотиви законодавця.
Випадки, коли здійснюється закриття провадження у справі чи заява залишається без розгляду, перелічені у статтях 205 та 207 ЦПК. Слід враховувати, що існують випадки, коли розгляд справи завершується з підстав, коли судом не встановлюється неправомірність вимог позивача чи неналежне здійснення процесуальних прав. Наприклад, провадження у справі закривається у разі укладення сторонами мирової угоди. У такому випадку сторони йдуть на взаємні поступки і неможливо визначити, чи помилявся позивач. Проте при закритті провадження у справі ухвала про забезпечення позову скасовується, і якщо дивитись на ситуацію без урахування того, для чого була взагалі введена відповідальність, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, зможе вимагати відшкодування збитків від позивача, який цілком правомірно просив вжити таких заходів.
Тому одна з підстав для притягнення особи до матеріальної відповідальності у вигляді відшкодування збитків — вина, яка встановлена нормами матеріального права для притягнення особи до відповідальності, має застосовуватись у даному випадку для визначення того, чи можливе притягнення особи до відповідальності за неправомірне використання процесуальних можливостей.
Цікавим є положення щодо можливості відшкодування збитків у разі скасування заходів забезпечення позову. Дана підстава не поставлена в залежність від того, буде позитивним чи негативним результат розгляду справи. У даному випадку вина позивача виявляється в тому, що ним було висунуто неправомірні вимоги про забезпечення позову, що стало підставою для скасування ухвали із забезпечення позову, тобто не було підстав вважати, що у разі незабезпечення позову виконання рішення суду буде ускладненим чи неможливим і, відповідно, не було причин забезпечувати позов. Тобто необхідно вважати, що відповідач не мав наміру ухилятися від виконання рішення суду і безпідставно зазнав збитків, пов'язаних з таким забезпеченням, які він взагалі не мав понести, якби позивач добросовісно користувався своїми процесуальними правами. Тому навіть у разі задоволення позовних вимог, особа все одно зможе вимагати відшкодування збитків, якщо у ході процесу ухвала про забезпечення позову була скасована як незаконна.
Доказування наявності та розміру збитків є одним із найважчих та найважливіших питань. Основним питанням є обґрунтування наявності збитків.
Перелік збитків зазначено у ст. 22 ЦК, відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За таких обставин, коли існує багато "якби не було забезпечення позову", зацікавленій особі доведеться доводити, що застосування заходів забезпечення позову реально завдало збитків, обов'язково має бути наявність причинного зв'язку між діями із забезпечення позову та шкодою, що настала.
Щодо упущеної вигоди необхідно враховувати, що зацікавленою особою мали вживатися заходи до отримання доходів і вона мала реально їх отримати за відсутності забезпечення позову.
За наявності посилань зацікавленої особи на те, що їй були завдані збитки, необхідно ретельно вивчати документи, які надаються нею на обґрунтування своїх збитків. Необхідно досліджувати перш за все, яка причина виникнення вказаних збитків, чи могло забезпечення позову завдати саме цих збитків, вивчати всі фактори, які могли сприяти виникненню чи збільшенню збитків.
Попередньому позивачу, залежно від обставин справи, необхідно вимагати документи, які могли б засвідчити можливість уникнути виникнення збитків. Це важливо, якщо є підозри, що зацікавлена особа сама посприяла таким збиткам. Особливо поширеними є випадки, коли укладаються фіктивні договори, відповідно до умов яких мають передаватися арештовані речі чи кошти, коли надзвичайно швидко за такими договорами перераховуються суми штрафних санкцій, а їх розмір надзвичайно великий у порівнянні з тими, що застосовуються у діловому обороті. Також необхідно звертати увагу на те, чи мали виконуватися зобов'язання за такими договорами, чи вони відповідають вимогам законодавства, чи належними особами підписано документи.
На ці обставини повинна звертати увагу і сама зацікавлена особа, коли готує документи для подачі позову до суду, щоб внаслідок власної недбалості не втратити можливість отримати відшкодування збитків.
Окрім того, необхідно звертати увагу на те, що заходи забезпечення позову діють протягом певного терміну. Збитки, що можуть бути завдані забезпеченням позову, можуть виникнути лише після вжиття таких заходів. Варто враховувати, що виникнення збитків може бути надзвичайно віддалене у часі від моменту вжиття заходів забезпечення позову і скасування їх.
Так, наприклад, якщо як забезпечення позову було застосовано заборону здійснення будівництва будинку, і в результаті такої заборони будинок не вдалося ввести в експлуатацію вчасно, що потягло за собою сплату штрафних санкцій замовникам, то між вжиттям заходів забезпечення позову і настанням збитків може спливти надзвичайно багато часу, оскільки поки будинок не буде введено в експлуатацію, і замовники не заявлять претензій щодо сплати штрафних санкцій, про наявність збитків взагалі неможливо говорити. Однак, якщо аналізувати цей приклад, причини, що потягли затримку будівництва, могли виникнути до застосування заходів забезпечення позову, також вони могли виникнути після скасування цих заходів і можуть бути не пов'язаними з ними. Окрім того, навіть якщо вони виникли під час дії забезпечення позову, одночасно з ними могли діяти інші обставини, які могли потягти за собою настання збитку. Цей приклад демонструє, наскільки важливо вивчати причини виникнення збитків, причинний зв'язок між виникненням збитків та вжиттям заходів забезпечення позову.
Положення ЩІК не достатньо розкривають питання відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, що дозволяє вдаватися до подвійного тлумачення. Окрім того, відсутні як роз'яснення стосовно даного питання, так і судова практика, яка б дозволяла розібратися у спірних ситуаціях.