ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ
Л И С Т
23.08.2005 N 9898/5/17-3216
22.08.2005 N 03-27-1378
Державним податковим
адміністраціям в Автономній
Республіці Крим,
областях,
мм. Києві та Севастополі
Членським організаціям
Федерації профспілок України
Про звільнення від оподаткування
вартості спецодягу, спецвзуття
та інших засобів індивідуального захисту
У зв'язку з численними зверненнями працівників та
профспілкових організацій щодо застосування норм чинного
законодавства про порядок віднесення та оподаткування витрат,
пов'язаних із забезпеченням працівників спеціальним одягом,
спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту,
роз'яснюємо наступне.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР )
витрати платника податку на забезпечення найманих працівників
засобами індивідуального захисту включаються до валових витрат
виробництва та обігу згідно з переліком, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня
1997 року N 462-р ( 462-97-р ) установлено, що в якості такого
переліку повинні застосовуватися переліки та норми, встановлені
чинними нормативно-правовими актами.
Отже, поряд із зазначеними актами законодавства та вимогами
статті 8 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) правовою
основою для правильного вирішення цих питань є затверджені
уповноваженим центральним органом виконавчої влади норми
безплатної видачі засобів індивідуального захисту відповідним
працівникам та Положення про порядок забезпечення працівників
спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами
індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 29.10.96 N 170
( z0667-96 ).
Засоби індивідуального захисту, що видаються працівникам на
підставі і в порядку, передбаченому цими актами, є власністю
підприємства. Вони підлягають поверненню підприємству за будь-яких
умов, включаючи випадки завершення визначених термінів їх
придатності або випадки передчасного зносу і вимушеної заміни
засобів індивідуального захисту з незалежних від працівника
причин, самостійного придбання працівником засобів індивідуального
захисту з подальшою компенсацією їх вартості у встановленому
законодавством порядку, або якщо припиняються трудові відносини
працівника з підприємством тощо. Не є виключенням й засоби
індивідуального захисту, що згідно з частиною четвертою статті 8
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), пунктами 1.6, 1.8,
1.9, 3.2, 3.3, 3.4, 3.7, 3.13 згаданого Положення ( z0667-96 ) і
відповідним їм зобов'язанням колективного договору видаються
працівникові додатково або з певними вимушеними змінами до тих
норм, що встановлені згідно з його основною професією. Зокрема,
йдеться про засоби індивідуального захисту, потреба в яких
обумовлена фактичними умовами праці, вимогами конкретних правил
охорони праці, необхідністю виконувати суміщувані роботи чи
застосовувати так звані чергові засоби індивідуального захисту
колективного користування, запровадженням більш гнучкого порядку
забезпечення цими засобами з видачею одночасно двох комплектів
спецодягу (але на два строки носіння) тощо.
Витрати на засоби індивідуального захисту в усіх цих та інших
випадках, передбачених нормативно-правовими актами, згідно з
вимогами підпункту 4.3.14 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) не включаються до
складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу
відповідних працівників. Винятком є така вимога цього підпункту:
"Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з
працедавцем, не повертає йому такий робочий одяг, взуття,
обмундирування, засоби особистого захисту, граничний строк яких не
настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого
майна включається до складу додаткових благ, наданих такому
платнику податку".
Заступник Голови
Державної податкової
адміністрації України С.І.Лекарь
Перший заступник Голови
Федерації професійних
спілок України Г.В.Осовий