Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195—IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі — Закон) визначено статус дітей війни. Закон набуде чинності 1 січня 2006 р. Згідно з Законом статус дитини війни має особа — громадянин України, якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. У розділі II «Державні соціальні гарантії дітям війни» (ст. 5 Закону) йдеться про те, що дітям війни надається право на 25-відсоткову знижку при сплаті за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.
Передбачено й інші пільги:
право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;
використання чергової відпустки в зручний для них час;
одержання додаткової відпустки без збереження зарплати строком до 2 тижнів на рік;
виплата допомоги з тимчасової непрацездатності (100 відсотків середньої зарплати незалежно від стажу роботи);
першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;
безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання.
Відповідно до ст. 6 Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.