Я працюю на підприємстві водієм. Іноді в неробочий час я використовував службовий транспорт для власних потреб. Після виявлення цього представники адміністрації заявили, що у разі використання мною службового транспорту в неробочий час вони мають право заявити до мене вимоги про стягнення неотриманого прибутку. Чи дійсно це так, адже Кодексом законів пре працю встановлено, що відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода. І, взагалі, що можна вважати прямою дійсною шкодою та неотриманими прибутками?
За правилами ст.132 Кодексу законів про працю за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (крім випадків, коли законодавством передбачено можливість покладення матеріальної відповідальності у більшому розмірі).
На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Нормами ст. 132 передбачено, що матеріальна відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди застосовується до працівників, які завдали її під час виконання трудових обов'язків. Оскільки використання автомобіля здійснювалось не під час виконання службових обов'язків, обмеження розміру відповідальності, встановленні цією статтею, не повинні застосовуватись.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" № 14 від 29.12.1992 року при визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів тощо), що належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, яка заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства. У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу і України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Окрім того, даною статтею визначено, що якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.