Європейська рамкова конвенція
про транскордонне співробітництво між
територіальними общинами або властями
Мадрід, 21 травня 1980 року
( Про приєднання до конвенції див. Постанову ВР
N 3384-XII ( 3384-12 ) від 14.07.93 )
( Доповнення див. в Додатковому протоколі ( 994_099 )
від 09.11.95 )
Дата підписання: 21.05.1980
Дата набуття чинності: 22.12.1993
Офіційний переклад
Преамбула
Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
єднання між її членами та розвиток співробітництва між ними,
враховуючи, що, як зазначено в статті 1 Статуту Ради Європи
( 994_001 ), ця мета досягатиметься, зокрема, шляхом укладання
угод в адміністративній галузі,
беручи до уваги, що Рада Європи прагне забезпечити участь
територіальних общин або властей Європи в досягненні її мети,
враховуючи, що для досягнення цієї мети важливе значення може
мати співробітництво між прикордонними територіальними общинами
або властями в таких галузях, як регіональний, міський та
сільський розвиток, охорона довкілля, поліпшення діяльності
підприємств громадського користування і комунального
обслуговування, а також взаємна допомога у надзвичайних ситуаціях,
враховуючи набутий досвід, який свідчить про те, що
співробітництво між місцевими та регіональними властями в Європі
дозволяє їм ефективно виконувати свої завдання і сприяє, зокрема,
благоустрою та розвитку прикордонних регіонів,
сповнені рішучості якнайширше розвивати таке співробітництво
і таким чином сприяти економічному та соціальному прогресу
прикордонних регіонів і зміцненню солідарності, яка об'єднує
народи Європи,
погодились про таке:
Стаття 1
Кожна Договірна Сторона зобов'язується підтримувати та
заохочувати транскордонне співробітництво між територіальними
общинами або властями, які знаходяться під її юрисдикцією, та
територіальними общинами або властями, які знаходяться під
юрисдикцією інших Договірних Сторін. Вона прагне, враховуючи
належним чином відповідні конституційні положення кожної Сторони,
сприяти укладанню угод та досягненню домовленостей, які можуть
бути для цього необхідними.
Стаття 2
1. Для цілей цієї Конвенції "транскордонне співробітництво"
означає будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та
поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами
або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох
Договірних Сторін, та на укладання з цією метою будь-яких
необхідних угод або досягнення домовленостей. Транскордонне
співробітництво здійснюється в межах компетенції територіальних
общин або властей, визначеної внутрішнім законодавством. Межі та
характер такої компетенції цією Конвенцією не змінюються.
2. Для цілей цієї Конвенції вислів "територіальні общини або
власті" означає общини, власті або органи, які здійснюють місцеві
або регіональні функції та визнаються як такі внутрішнім
законодавством кожної держави. Однак кожна Договірна Сторона під
час підписання цієї Конвенції або після цього у повідомленні на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи може визначити общини,
власті або органи, види діяльності і форми, якими вона має намір
обмежити сферу застосування цієї Конвенції або які вона має намір
виключити з неї.
Стаття 3
1. Для цілей цієї Конвенції Договірні Сторони з урахуванням
положень пункту 2 статті 2 заохочують будь-які ініціативи
територіальних общин і властей, що ґрунтуються на розроблених у
Раді Європи рамкових домовленостях між територіальними общинами та
властями. Вони можуть, якщо визнають за доцільне, враховувати
типові міждержавні двосторонні або багатосторонні угоди,
розроблені у Раді Європи і спрямовані на сприяння співробітництву
між територіальними общинами та властями.
Досягнуті домовленості та укладені угоди можуть грунтуватися
на типових і рамкових угодах, статутах та договорах, які
наводяться у Додатку до цієї Конвенції в пунктах 1.1-1.5 та
2.1-2.6 і в які можуть вноситися будь-які необхідні зміни залежно
від конкретної ситуації в кожній Договірній Стороні. Ці типові і
рамкові угоди, статути та договори призначаються для керівництва і
не мають сили договору.
2. Якщо Договірні Сторони визнають за необхідне укласти
міждержавні угоди, в них, крім іншого, можуть визначатися
контекст, форми та межі, в яких можуть здійснювати свою діяльність
територіальні общини та власті, зацікавлені у транскордонному
співробітництві. Кожна угода може також визначати общини або
власті, яких вона стосується.
3. Попередні положення не перешкоджають Договірним Сторонам
використовувати за спільною згодою інші форми транскордонного
співробітництва. Положення цієї Конвенції не можуть також
тлумачитися як такі, що анулюють вже існуючі угоди про
співробітництво.
4. Угоди та договори укладаються з належним урахуванням
повноважень, передбачених внутрішнім законодавством кожної
Договірної Сторони, щодо міжнародних відносин та загальної
політики, а також з урахуванням будь-яких правил контролю чи
нагляду, яких мають дотримуватися територіальні общини або власті.
5. З цією метою будь-яка Договірна Сторона під час підписання
цієї Конвенції або після цього у повідомленні на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи може визначати органи, які за її внутрішнім
законодавством мають право здійснювати контроль або нагляд щодо
відповідних територіальних общин і властей.
Стаття 4
Кожна Договірна Сторона прагне усунути будь-які юридичні,
адміністративні або технічні труднощі, які можуть затримати
розвиток та безперешкодне здійснення транскордонного
співробітництва, та у разі необхідності проводить консультації з
іншою або іншими зацікавленими Договірними Сторонами.
Стаття 5
Договірні Сторони розглядають питання про доцільність надання
територіальним общинам або властям, які беруть участь у
транскордонному співробітництві відповідно до положень цієї
Конвенції, такого самого режиму, який їм надається у
співробітництві на національному рівні.
Стаття 6
Кожна Договірна Сторона надає на прохання іншої Договірної
Сторони якнайповнішу інформацію з метою сприяння останній у
виконанні її зобов'язань за цією Конвенцією.
Стаття 7
Кожна Договірна Сторона піклується про те, щоб зацікавлені
територіальні общини або власті були інформовані про засоби
діяльності, які їм надаються згідно з цією Конвенцією.
Стаття 8
1. Договірні Сторони надають Генеральному секретарю Ради
Європи всю відповідну інформацію щодо угод та домовленостей,
передбачених у статті 3.
2. Будь-яка пропозиція, зроблена однією або декількома
Договірними Сторонами з метою доповнення або розширення цієї
Конвенції чи типових угод та домовленостей, повідомляється
Генеральному секретарю Ради Європи. Генеральний секретар виносить
її на розгляд Комітету міністрів Ради Європи, який приймає рішення
щодо неї.
Стаття 9
1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами
Ради Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або
затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи
затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради
Європи.
2. Конвенція набирає чинності через три місяці від дати здачі
на зберігання четвертої ратифікаційної грамоти або четвертого
документа про прийняття чи затвердження за умови, що поміж держав,
які виконали цю формальність, принаймні дві держави мають спільний
кордон.
3. Стосовно будь-якої держави, яка підписала цю Конвенцію і
яка ратифікуватиме, прийматиме або затверджуватиме її після
набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності через три місяці
від дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або
документа про прийняття чи затвердження.
Стаття 10
1. Після набрання цією Конвенцією чинності Комітет міністрів
Ради Європи може одностайно вирішити запропонувати будь-якій
європейській державі, яка не є членом Ради, приєднатися до цієї
Конвенції. На таку пропозицію кожна держава, яка ратифікувала
Конвенцію, має дати ясно висловлену згоду.
2. Таке приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання
Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який
набирає чинності через три місяці від дати його здачі на
зберігання.
Стаття 11
1. Будь-яка Договірна Сторона може, у тому, що її стосується,
денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення
на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності через шість місяців від
дати отримання Генеральним секретарем такого повідомлення.
Стаття 12
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени
Ради Європи, а також будь-яку державу, яка приєдналася до цієї
Конвенції, про:
a) будь-яке підписання;
b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або
будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно
до статті 9 Конвенції;
d) будь-яку заяву, отриману на виконання положень пункту 2
статті 2 або пункту 5 статті 3;
e) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень
статті 11, і дату, з якої денонсація набирає чинності.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені представники підписали цю Конвенцію.
Вчинено у Мадриді двадцять першого дня травня місяця 1980
року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є
однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в
архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає
засвідчені копії цієї Конвенції кожній державі - члену Ради Європи
і будь-якій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї
Конвенції.
European Treaty Series/106
Збірка договорів Ради Європи
Парламентське видавництво, Київ - 2000
Додаток 1*
Типові угоди, статути та договори, а також угоди,
статути та договори про основні принципи
транскордонного співробітництва між територіальними
общинами або органами влади
Цю градуйовану систему типових угод розроблено з врахуванням
наявності двох головних категорій, які визначаються в залежності
від рівня укладання угоди:
- типові міждержавні угоди про транскордонне співробітництво
на регіональному та місцевому рівнях;
- угоди, договори та статути про основні принципи
співробітництва, які можуть бути основою для транскордонного
співробітництва між територіальними общинами або органами влади.
Як видно з нижченаведеної таблиці, виключно до компетенції
держав входять лише дві типові міждержавні угоди: про розвиток
транскордонного співробітництва та про регіональні транскордонні
зв'язки. Інші міждержавні угоди лише встановлюють юридичні межі,
які дозволяють територіальним общинам або органам влади
реалізувати угоди або договори, відповідні основні принципи яких
наведені у другій категорії.
-------------------
* Як вказано в другому підпункті пункту 1 статті 3 Конвенції,
оскільки типові угоди, статути та договори, а також угоди, статути
та договори про основні принципи співробітництва призначаються для
керування, вони не мають сили договору.
1. Типові міждержавні угоди
Загальні положення міждержавних угод
1.1. Типова міждержавна угода про розвиток транскордонного
співробітництва.
1.2. Типова міждержавна угода про транскордонні регіональні
зв'язки.
1.3. Типова міждержавна угода про транскордонні місцеві
зв'язки.
1.4. Типова міждержавна угода про транскордонне
співробітництво на контрактній основі між місцевими органами
влади.
1.5. Типова міждержавна угода про органи транскордонного
співробітництва між місцевими органами влади.
2. Угоди, статути та договори про основні принципи
співробітництва між місцевими органами влади
2.1. Угода про основні принципи створення групи зв'язку між
місцевими органами влади.
2.2. Угода про основні принципи координації управління
транскордонними місцевими державними справами.
2.3. Угода про основні принципи створення транскордонних
асоціацій приватного права.
2.4. Договір про основні принципи поставки товарів або
надання послуг між прикордонними місцевими общинами
(типу "приватне право").
2.5. Договір про основні принципи поставки товарів або
надання послуг між прикордонними місцевими общинами (типу
"публічне право").
2.6. Договір про основні принципи створення органів
транскордонного міжобщинного співробітництва.