Нещодавно так склалися обставини, що я був змушений вчинити прогул (не встиг завчасно попередити керівництво про свою відсутність на роботі). Тепер адміністрація мого підприємства вимагає, щоб я відшкодував збитки, заподіяні підприємству простоєм мого станка (я працюю токарем на заводі). Чи правомірні дії керівництва щодо покладення на мене матеріальної відповідальності?
Як випливає зі змісту ст. 130 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) підставою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди. її визначення дано у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 р. № 14, відповідно до якого під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для роботодавця провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві (тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків) грошові виплати. Таким чином, до категорії прямої дійсної шкоди належать недостача, втрата, знищення чи псування матеріальних цінностей; витрати на ремонт пошкодженого майна; суми стягнутих штрафів; оплата вимушеного прогулу (що стався, наприклад, внаслідок невиконання винним працівником його трудових обов'язків) іншого працівника; витрати, спричинені незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами) за господарськими договорами, на користь державного або місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена, тощо.
А от за прибутки, які роботодавець міг би отримати, але не отримав внаслідок неправильних дій (бездіяльності) працівника, останнього не можна притягнути до матеріальної відповідальності — про це прямо зазначено у ч. 4 ст. 130 КЗпП. Таким чином, з дописувача, який вчинив прогул, неможливо стягнути суму збитків, що викликані простоєм станка, — його можна притягнути до дисциплінарної (оголосити догану чи звільнити), але не до матеріальної відповідальності.