Я звернувся до книжкового магазину з проханням продажу комісійної літератури/ однак, працівники магазину мені повідомили, що суму від продажу книг буде зменшено на 13 відсотків у зв'язку з утриманням прибуткового податку з громадян. На моє посилання, що я є учасником Великої Вітчизняної війни і звільнений від сплати прибуткового податку, мені відповіли, що незважаючи на це податок все ж має утримуватись. За роз'ясненням я звернувся до районної податкової інспекції, де мені повідомили, що податок має утримуватись, тому що в Законі "Про податок з доходів фізичних осіб" вказано, що норми цього Закону щодо оподаткування мають пріоритет над нормами інших законів. Чи дійсно я був позбавлений пільг відповідно до даного Закону?
Так, згідно з п.17 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551 установлено, що учасник війни звільнений від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку.
Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889 (далі — Закон) установлено пільги всім платникам податку (незалежно від розміру одержаного доходу) — у вигляді невключення до об'єкта оподаткування окремих видів доходів (п. 4.3 ст. 4 Закону), надання податкового кредиту, а для малозабезпечених платників — ще й у вигляді надання податкової соціальної пільги (ст. 6 Закону).
Стаття 4 Закону не має норми, яка б встановлювала окремі пільги для учасників війни.
Відповідно до ст. 6 Закону податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати).
Ця пільга встановлюється в залежності від категорій платників у розмірах 100, 150 та 200 відсотків від мінімальної заробітної плати та застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати у разі, якщо її розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4.
Таким чином, для учасників ВВВ Закон надає єдину пільгу — податкову соціальну пільгу, яка може застосовуватись виключно до доходу у вигляді зарплати, і не поширюється на інші види доходів.
Згідно з п. 22.2 ст. 22 Закону у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що Містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам Закону, пріоритет мають норми цього Закону, а згідно з п. 22.11 цієї статті інші не податкові закони, у тому числі і Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", повинні бути приведені у відповідність до Закону України № 889 у частині оподаткування і звільнення від сплати цього податку.
Таким чином, норми Закону скасовують раніше встановлені іншими законами пільги, і, крім того, зобов'язують привести інші закони, які надають пільги громадянам, у відповідність до цього Закону, тобто, остаточно скасувати раніше встановлені пільги.
Однак, ч. 3 ст. 2 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також містить зазначення про те, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Державна податкова адміністрація неодноразово у своїх листах висловлювала позицію про те, що норми Закону № 889 все ж таки мають пріоритет і при здійсненні оподаткування необхідно користуватися саме його положеннями, зокрема такі посилання містяться у листах № 7/к/17-3115 від 04.01.2005 р. та № 2549/П/17-3115 від 14.04.2005 р. Тому, як з боку податкових органів, так і з боку податкових агентів, слід очікувати того, що вони будуть керуватися виключно положеннями Закону і заперечувати право на звільнення від сплати податку.
Однак, ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. При прийнятті Закону певну незахищену категорію населення фактично було позбавлено раніше встановлених пільг, які були встановлені до набрання чинності Законом, чим було порушено ст. 22 Конституції України.
У разі вчинення дій, які порушують права, що надані громадянам законом, такі дії можливо оскаржити в судовому порядку. Так, у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця" зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.