Які особливості порядку укладення договору довічного утримання? Чи потрібно його нотаріально посвідчувати?
Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Він укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо за договором довічного утримання (догляду) набувачеві передається у власність нерухоме майно, він підлягає державній реєстрації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 Закону "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ нотаріальні дії щодо посвідчення договорів довічного утримання вчиняються у державних нотаріальних конторах.
Відповідно до ч. 84 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 р. .№ 20/5, у тексті договору довічного утримання (догляду) обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.
У разі зобов’язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати.
При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.
Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93 за нотаріальні дії щодо посвідчення договорів відчуження житлових квартир, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, встановлюється ставка державного мита у розмірі одного відсотка від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Момент виникнення у набувача права власності на майно, яке передане за договором довічного утримання (догляду), визначений ст. 748 ЦК. Ця стаття дає відсилку до ст. 344, у якій встановлено, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація проводиться на підставі нотаріально посвідченого договору довічного утримання та відповідно до положень Закону "Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року 1952-IV.