При здійсненні своєї діяльності для емітента акціонер є не єдиною особою, який на підставі наявності корпоративних відносин може завадити його спокійному життю. Окрім акціонерів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) теж може стати порушником спокою, оскільки вона відповідно до Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. № 448 наділена правом накладати на юридичних осіб за вчинені ними порушення на ринку цінних паперів штрафи у розмірі від 500 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виносити попередження, зупиняти розміщення та обіг цінних паперів, торгівлю на фондовій біржі, зупиняти дію ліцензій чи анульовувати їх, проводити перевірки, вилучати документи тощо.
За наявності таких суттєвих штрафів питання про права ДКЦПФР, правомірність її рішень та можливість їх оскаржень постає дуже гостро.
Контроль за додержанням емітентами чинного законодавства на ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР (її центральний апарат та територіальні органи) шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Порядок проведення перевірок регламентується Правилами проведення перевірок діяльності емітентів та саморегулівних організацій на ринку цінних паперів, що затверджені рішенням ДКЦПФР від 08.07.2003 р. № 302 (далі - Правила).
Відповідно до вказаних Правил планові перевірки за додержанням чинного законодавства про цінні папери емітентами проводяться не частіше одного разу на рік. Про їх проведення емітент повідомляється не менше ніж за п'ять календарних днів до початку перевірки. Позапланові перевірки проводяться у разі надходження до ДКЦПФР від будь-яких осіб письмової заяви чи повідомлення про порушення емітентом законодавства про цінні папери, а також при надходженні до органу контролю рішень, наказів, ухвал судів, постанов слідчих про проведення перевірок емітента.
Для проведення перевірки призначається керівник і члени робочої групи та видається посвідчення на проведення перевірки у двох примірниках. Мінімальна кількість членів робочої групи, яка буде проводити перевірку, має становити дві особи.
Керівник та члени робочої групи при проведенні перевірки мають право безперешкодно входити за службовим посвідченням до підприємств, які здійснюють діяльність на ринку цінних паперів; мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; вимагати для перевірки необхідні документи та іншу інформацію у зв'язку з реалізацією своїх повноважень; вилучати на строк до трьох діб документи, які підтверджують факти порушення вимог чинного законодавства на ринку цінних паперів; брати пояснення у посадових осіб емітента за їх згодою.
Керівник та члени робочої групи при проведенні перевірки зобов'язані вручити керівнику емітента чи особі, яка його заміщає, другий примірник посвідчення на проведення перевірки та отримати від цієї особи відмітку про вручення посвідчення на першому примірнику. У разі відмови представника емітента поставити відмітку про отримання першого примірника посвідчення керівник робочої групи робить відповідний запис про те, що представник емітента від підпису відмовився, та засвідчує це власним підписом.
Керівнику емітента або особі, яка його заміщає, має бути повідомлено про права, обов'язки та повноваження робочої групи, причину та мету перевірки, про права, обов'язки та відповідальність емітента, перелік необхідних для перевірки документів та терміни їх надання.
Слід зважити на те, що у разі недопущення робочої групи до проведення перевірки, ненадання необхідних для перевірки документів, створення інших перешкод, перевіряючи можуть звернутися до правоохоронних органів для вжиття заходів щодо забезпечення проведення перевірки в примусовому порядку, а органи внутрішніх справ на прохання уповноважених осіб ДКЦПФР зобов'язані негайно вжити заходів із забезпечення проведення перевірки в примусовому порядку.
За результатами перевірки робоча група складає акт перевірки у двох примірниках за встановленою формою, який підписує керівник та члени робочої групи не пізніше дати закінчення терміну дії посвідчення на проведення перевірки. Один примірник акта перевірки під особистий підпис видається керівнику емітента або саморегулівної організації чи особі, яка його заміщає, другий — зберігається органом контролю, що здійснив перевірку. Сторінки акта перевірки повинні бути пронумеровані.
До примірника акта перевірки, який зберігається органом контролю, обов'язково додаються документи (копії документів) згідно з переліком, зазначеним в акті перевірки.
Строки проведення перевірки у самих Правилах не визначено, тому слід звернути увагу на п. 2.5, в якому зазначено, що посвідчення на проведення перевірки видається на термін, який повинен забезпечити своєчасне та якісне проведення перевірок, але не більше 30 робочих днів. Строк дії посвідчення може бути подовжений особою, яка надала посвідчення на перевірку, за обґрунтованим письмовим зверненням керівника робочої групи ще на п'ятнадцять робочих днів, про що робиться помітка в посвідченні на перевірку та ставиться підпис особи, яка надає дозвіл на продовження терміну. (Зрозуміло, що на першому примірнику посвідчення на перевірку, яке знаходиться у комісії, підпис буде поставлено, а щодо підписання другого примірника посвідчення, який було надано емітенту, в Порядку проведення перевірок нічого не згадується).
Таким чином, цілком можна розраховувати на те, що представники ДКЦПФР можуть затриматись на підприємстві для проведення перевірки на строк до 45 робочих днів.
Керівнику робочої групи під час перевірки емітента надане право вилучати на строк до трьох діб документи, які підтверджують факти порушення на ринку цінних паперів. Вилучення документів оформлюється протоколом, де зазначаються дата і місце його складання, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, повний перелік вилучених документів із зазначенням їх реквізитів та дата, на яку ці документи мають бути повернеш.
Копія протоколу вилучення документів надається представнику емітента під особистий підпис на протоколі вилучення із зазначенням дати надання. У разі відмови представника емітента або саморегулівної організації підписати протокол про вилучення документів керівник робочої групи робить відповідний запис про це у протоколі вилучення. Якщо на документах є такі деталі, як виправлення, підчистка, нерозбірливий запис, нечіткий відбиток печатки на документах, кожен з таких недоліків повинен бути відображеним у протоколі вилучення.
Відлік терміну вилучення документів починається з наступного дня за днем вилучення, а після спливу цього терміну документи підлягають поверненню. Про повернення вилучених документів представником емітента робиться відповідний запис на протоколі вилучення. У разі, якщо при поверненні вилученого документа на ньому виявлені пошкодження або виправлення, що не відображені в протоколі вилучення, керівник робочої групи та представник емітента, в якого вилучався документ, складають та підписують акт про виявлені пошкодження або виправлення на документах, які повертаються, із зазначенням всіх виявлених пошкоджень та виправлень.
У разі, якщо буде виявлено порушення законодавства, в тому числі і при проведенні перевірки, розгляд справ про правопорушення здійснюється уповноваженими особами Комісії ДКЦПФР (далі — Комісія) та її територіальних органів відповідно до Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, що затверджені наказом ДКЦПФР від 09.01.1997 р. № 2 у редакції рішення ДКЦПФР від 13.02.2001 р. № 27 (далі — Порядок розгляду справ).
Справи про правопорушення у межах наданих повноважень відповідно до розподілу обов'язків чи письмового доручення розглядаються уповноваженими особами: головою Комісії; членами Комісії; керівниками територіальних органів Комісії; працівниками центрального апарату Комісії за письмовим дорученням голови або членів Комісії; працівниками територіальних органів Комісії за письмовим дорученням керівника відповідного територіального органу Комісії.
Справа може бути порушена лише в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність ознак правопорушення. Так, уповноважена особа при виявленні ознак правопорушення має негайно винести постанову про порушення справи. Ця ж особа складає акт про правопорушення, в якому повинно бути зазначено: номер, дату, місце його складання; посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала акт про правопорушення (у разі надання повноважень за дорученням — реквізити доручення); повну назву юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, банківські реквізити, засоби зв'язку; виклад обставин і суть правопорушення; нормативний акт, норми якого було порушено; пояснення особи, стосовно якої складено акт про правопорушення (її представника); відомості про повторне вчинення правопорушень особою, щодо якої складено акт про правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи про правопорушення.
Пояснення особи, щодо якої складено акт про правопорушення, є складовою частиною цього акта і приєднуються до нього у вигляді додатка. Один примірник акта про правопорушення після підписання надається представнику юридичної особи, щодо якої його складено. Якщо представник юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення, не з'явився для підписання акта про правопорушення, то один його примірник надсилається юридичній особі одночасно з викликом на розгляд справи.
Розгляду справи передують підготовчі дії, під час яких з'ясовуються всі необхідні відомості. Уповноважена особа Комісії при підготовці справи про правопорушення до розгляду вирішує такі питання: чи. належить до її компетенції розгляд даної справи; чи дотримано вимоги законодавства при складанні акта про правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання осіб, які беруть участь у розгляді справ. У разі потреби уповноважена особа може запитати додаткові матеріали, висновки та інші докази, без яких неможливо прийняти рішення у справі. Постанова про розгляд справи про правопорушення надсилається порушнику та зацікавленим особам не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи уповноваженою особою. До розгляду справ про правопорушення можуть залучатися фахівці, експерти з питань ринку цінних паперів, треті особи, фахівці саморегулівних організацій, використовуватися їх письмові висновки та пояснення, що стосуються справи.
При підготовці справи до розгляду уповноважений підрозділ, центрального апарату Комісії (відповідний підрозділ територіального органу Комісії) доводить до відома уповноваженої особи матеріали справи про правопорушення та вносить пропозиції щодо застосування норм законодавства.
Слід зважати на те, що Порядком розгляду справ передбачено можливість зупинити чи закрити провадження у справі. Так, справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю у таких випадках: у разі відсутності події правопорушення; за відсутності в діянні складу правопорушення; якщо справа не підлягає розгляду Комісією та її територіальними органами; у разі закінчення на дату розгляду справи про правопорушення строків, встановлених для притягнення особи до відповідальності; якщо є нескасована постанова уповноваженої особи, рішення Комісії, рішення суду або арбітражного суду за тим самим фактом; у разі ліквідації або визнання банкрутом юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення; у разі скасування законодавчого акта, який встановлює відповідальність за правопорушення; якщо внаслідок змін законодавства вчинене діяння втратило характер правопорушення; за наявності за даним фактом порушеної кримінальної справи щодо громадянина чи посадової особи, яка притягується до відповідальності; за наявності за даним фактом порушеної справи про правопорушення щодо особи, яка притягується до відповідальності. Справа може бути закрита уповноваженою особою у разі усунення порушення на час розгляду справи.
Провадження у справі про правопорушення має бути зупинено у наступних випадках: перебування на розгляді в Комісії чи її територіальних органах або інших державних органах іншої справи, висновки за якою матимуть значення для результатів розгляду (наприклад у суді); необхідності проведення експертизи або додаткової перевірки; у разі відсутності інформації про місцезнаходження особи, щодо якої порушено справу. Про зупинення провадження у справі про правопорушення уповноважена особа виносить постанову. Провадження у справі відновлюється після з'ясування обставин, які спричинили його зупинення. Про відновлення провадження у справі про правопорушення уповноважена особа виносить постанову. При зупиненні провадження у справі про правопорушення строк розгляду справи переривається та подовжується з дати винесення постанови про відновлення провадження у справі.
Справи про правопорушення емітентів розглядаються відповідно до повноважень уповноваженою особою Комісії ДКЦПФР (далі — Комісії) або її територіального органу, на підвідомчій території якого було виявлено порушення, або уповноваженою особою, на підвідомчій території якої перебуває особа, щодо якої порушено справу про правопорушення.
Голова Комісії може розглядати всі справи про правопорушення і застосовувати санкції до учасників ринку цінних паперів, передбачені Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, що затверджені наказом ДКЦПФР від 09.01.1997 р. № 2 у редакції рішення ДКЦПФР від 13.02.2001 р. № 27 (далі — Правила розгляду справ), а саме, накладати штрафи, здійснювати попередження, зупиняти розміщення та обіг цінних паперів, торгівлю на фондовій біржі, зупиняти дію ліцензії чи анульовувати її.
Член Комісії може розглядати справи про правопорушення відповідно до розподілу обов'язків або за дорученням голови Комісії і застосовувати санкції до учасників ринку цінних паперів, передбачені Правилами розгляду справ.
У разі відсутності члена Комісії розгляд справ про правопорушення може бути здійснено іншим членом Комісії за дорученням голови Комісії, або іншим працівником Комісії за дорученням її члена.
Розгляд справи може бути одноособовим або колегіальним. Справа про правопорушення може розглядатися колегіально в складі трьох членів Комісії за пропозицією члена Комісії, уповноваженого розглядати дану справу, за погодженням з головою Комісії. У такому разі рішення приймається простою більшістю голосів.
Розгляд справи починається з представлення уповноваженої особи, яка розглядає дану справу. Уповноважена особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду; хто притягується до відповідальності; здійснює перевірку повноважень осіб, що беруть участь у розгляді справи, шляхом витребування необхідних документів; ознайомлює з актом про правопорушення на ринку цінних паперів; заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи; досліджує докази, розглядає клопотання, приймає рішення у справі.
Уповноважена особа при розгляді справи про правопорушення юридичною особою зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення; чи винна дана юридична особа в його вчиненні; чи підлягає вона відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, і які саме; чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності. Повноваження особи представника юридичної особи, що притягується до відповідальності, засвідчуються довіреністю. У разі відсутності керівника або представника юридичної особи справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від юридичної особи не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Перенесення розгляду справи є можливим, якщо уповноважена особа дійде висновку, що присутність керівника або представника юридичної особи при розгляді справи є необхідною, чи якщо надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, і причини визнано поважними. У разі наявності даних обставин перенесення розгляду справи оформлюється постановою, яка направляється особі, щодо якої здійснюється розгляд.
Доказами у справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в законному порядку, що свідчать про наявність чи відсутність правопорушення. Причому критерії законності порядку отримання доказів у розумінні Правил розгляду справ не встановлено. Очевидно, що доказами, отриманими в законному порядку, є докази, зібрані при проведенні перевірки емітента або надані самим емітентом завірені документи, оскільки будь-якого іншого порядку їх отримання не встановлено. Оцінка таких доказів здійснюється уповноваженою особою за своїм внутрішнім переконанням.
Розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа Комісії приймає рішення або про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, або про закриття справи. Рішення уповноваженої особи у справі оформлюється у вигляді постанови.
Постанова складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. У вступній частині постанови зазначаються: номер постанови; дата та місце розгляду справи; посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Комісії, яка винесла постанову; документ, на підставі якого вона діє; відомості про особу, щодо якої розглядається справа (повна назва юридичної особи, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, банківські реквізити).
Описова частина повинна містити викладення обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на нормативний акт, норми якого порушено.
У мотивувальній частиш наводяться посилання на докази, що підтверджують факт правопорушення і вину юридичної особи, наявність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, або ж факти, що вказують на відсутність правопорушення.
У резолютивній частиш повинно бути зазначено прийняте у справі рішення із посиланням на відповідні норми законодавчого акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Постанова у справі має містити вказівку про порядок її оскарження і підписується уповноваженою особою, яка розглядала справу. Вона оголошується негайно після закінчення розгляду та набирає чинності відразу після її оголошення. Рішення у справі повинно бути законним і ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи. Постанова надається особі, щодо якої її винесено (про що здійснюється відповідний напис на примірнику постанови, що залишається у справі), або надсилається поштою протягом трьох робочих днів.
Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів може бути оскаржено до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дати винесення постанови. У разі пропуску зазначеного терміну оскарження за наявності поважних причин пропуску цей термін може бути продовжено уповноваженою особою за клопотанням особи, щодо якої винесено постанову про накладення санкції, про що виноситься постанова. Пропуск терміну без поважних причин є підставою для відмови у розгляді скарги. Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення санкції на період її розгляду до прийняття рішення у справі.
Скарга на постанову про правопорушення на ринку цінних паперів повинна містити: вихідний номер скарги та дату відправлення; прізвище, ім'я, по батькові та займану посаду уповноваженої особи, на постанову якої подається скарга; дату та номер оскаржуваної постанови; найменування особи, що подає скаргу; підстави, з яких оскаржується постанова, з посиланням на законодавство і матеріали справи; перелік документів, що додаються до скарги; підпис керівника та печатку юридичної особи.
Скарга, складена з порушенням установлених вимог, до розгляду не приймається, про що оскаржуюча повідомляють письмово.
Скарга має бути розглянута у тримісячний термін. За результатами розгляду скарги може бути прийняте одне з таких рішень: про залишення Постанови без зміни, а скарги — без задоволення; про скасування постанови і передачі справи на новий розгляд; про скасування постанови і закриття справи; про зміну постанови повністю або частково, але таким чином, щоб санкція не була посилена.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено особою, неправомочною вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд іншій уповноваженій особі.
Копія рішення щодо скарги протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої рішення прийнято, та уповноваженій особі, яка винесла оскаржувану постанову.
У разі неоскарження рішення Комісії штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня отримання ним постанови. У разі оскарження постанови про накладення санкцій штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання рішення за результатами розгляду скарги, якщо таке рішення передбачає сплату штрафу. У разі несплати штрафу у ці строки штраф стягується виключно у судовому порядку.
Слід зважити на те, що юридична особа може бути притягнена до відповідальності за правопорушення не пізніше трьох років з дня його вчинення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, за винятком порушень, за вчинення яких передбачено накладення штрафів.
Постанова у справі про правопорушення, а також рішення Комісії щодо розгляду скарги на постанову можуть бути оскаржені до суду в порядку і строки, установлені чинним законодавством. Про оскарження рішення про накладення санкцій необхідно протягом п'яти робочих днів повідомити відповідний орган ДКЦПФР.
Оскарження рішень Комісії дає свої позитивні результати, оскільки практика свідчить, що явні помилки іноді виправляються лише в судовому порядку. Однак слід враховувати, що оскарженню підлягають не всі документи, які приймаються ДКЦПФР.
Так, спори про визнання недійсним актів документальної перевірки, які не мають обов'язкового характеру, не підлягають розгляду в суді. Вищий господарський суд України в п. З оглядового листа № 01-8/824 від 24.07.2001 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів" зазначив, що судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів державних чи інших органів, підприємств та організацій з підстав, зазначених у законодавстві. Акт державного чи іншого .органу — це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим не можуть оспорюватися в суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.
У судовій практиці досить часто зустрічаються справи про оскарження накладення на акціонерні товариства стягнень органами ДКЦПФР за такі дії, як порушення акціонерними товариствами порядку скликання загальних зборів, передбаченого ст. 43 Закону "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576 (далі — Закон), зокрема в частині надіслання акціонерам персонального повідомлення про час, місце проведення зборів та порядок денний. У таких випадках Комісія нерідко накладає на емітентів штрафи на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 11 Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. № 448 (далі — Закон про державне регулювання ринку цінних паперів) за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації.
Верховний Суд у таких категоріях справ визначив свою позицію стосовно неправомірності таких стягнень. Він зазначає, що правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні регулюються Законом про державне регулювання ринку цінних паперів. Згідно зі ст. 1 цього Закону державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
ДКЦПФР відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 11 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів має право накладати на юридичних осіб штрафи за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації у розмірі до 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням того, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою одержання його учасника-- ми інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод із цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів, можна дійти висновку про те, що Комісія має право накладати на юридичних осіб штрафи за ненадання саме цієї інформації, а також за її несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації.
Повідомлення про скликання загальних зборів не стосується умов випуску та обігу цінних паперів, результатів фінансово-господарської діяльності емітента, обсягів і характеру угод із цінними паперами, а також не є такою, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів. Таким чином, порушення акціонерним товариством порядку надання інформації, визначеного ст. 43 Закону, не є підставою для застосування ДКЦПФР санкцій, передбачених абз. 4 ч. 1 ст. 11 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів.