Які особливості правового регулювання праці неповнолітніх?
Неповнолітніми визнаються особи, що не досягай вісімнадцяти років і відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються певними пільгами, встановленими законодавством України.
За загальним правилом не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років, але за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягай п'ятнадцяти років. Прийняття на роботу осіб, що досягай чотирнадцятирічного віку, допускається лише за відповідних умов, встановлених у ч. 3 ст. 188 КЗпП, а саме:
- для підготовки молоді до продуктивної праці;
- прийняттю на роботу підлягають учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів;
- лише для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю;
- робота не повинна порушувати процесу навчання і виконуватися у вільний від навчання час;
- має бути одержана за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові. Порядок проведення медичних оглядів працівників затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.03.1994 р. № 45. Зокрема, власник видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, і призначає відповідальних за організацію медогляду. Медичні огляди проводяться за рахунок власника.
Трудовий договір з неповнолітніми укладається обов'язково у письмовій формі. Згідно зі ст. 26 КЗпП для осіб, які не досягай вісімнадцяти років, при прийнятті на роботу випробування не встановлюється.
Забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 р. № 46.
Забороняється також їх залучати до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.1996 р. № 59. Зокрема, підлітків забороняється призначати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.
Також забороняється осіб віком від 14 до 18 років залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Для неповнолітніх осіб встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб .віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку, тобто для працівників, віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень, для осіб віком від 14 до 16 років — 12 годин на тиждень.
Для неповнолітніх працівників норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що досягли вісімнадцяти років.
Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років надаються у зручний для них час тривалістю 31 календарний день. У перший рік роботи за їх заявою надаються відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Згідно зі ст. 198 КЗпП звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.
Розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, мають право вимагати батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.