Мати померла, спадкоємцями за законом є три її сини, які в установленому порядку прийняли спадщину. Але через рік один із синів знайшов заповіт в особистих речах померлої. За заповітом по-іншому визначається розподіл спадкового майна. Як бути в цій ситуації?
Потрібно зазначити, що заповіт повинен бути укладений відповідно до загальних вимог до форми заповіту, що встановлені у ст. 1247 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), а саме, заповіт має бути:
- складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення;
- особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується за її дорученням та у її присутності іншою особою (ч. 4 ст. 207 ЦК). Підпис іншої особи на тексті заповіту повинен бути засвідчений нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст заповіту не може бути підписаний безпосередньо заповідачем;
- посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК (наприклад, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування; заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні тощо).
Нотаріальне посвідчення заповітів регулюється Законом України "Про нотаріат" (далі — Закон) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (далі - Інструкція). Потрібно зазначити, що згідно зі ст. 56 Закону нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, оскільки посвідчення заповіту через представника не допускається.
І відповідно до ст. 1257 ЦК заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому такий заповіт не повинен виконуватися і спадкування має здійснюватися за законом.
Але якщо заповіт був посвідчений нотаріально з додержанням вимог законодавства, то нотаріальні дії потрібно оскаржувати в суді.
Відповідно до п. 171 Інструкції відомості про заповіти підлягають обов'язковій реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 р. № 51/5.
Згідно з п. 209 Інструкції при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Згідно з п. 7 згаданого наказу Міністерства юстиції з 01.05.2001 р. встановлено обов'язкову перевірку наявності (відсутності) заповіту та наявності (відсутності) заведеної спадкової справи за даними Спадкового реєстру.
Тому нотаріус після подання спадкоємцями за законом заяви про прийняття спадщини повинен був перевірити наявність заповіту, спадкового договору. Якщо була б встановлена наявність заповіту, то спадкоємство мало б здійснюватись за заповітом.
Відповідно до ст. 50 Закону заінтересована особа (тобто в даному випадку спадкоємець (спадкоємці) за заповітом), яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса.