Особливою формою трудового договору згідно з ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (у тому числі й матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору (у тому числі дострокового), можуть встановлюватися угодою сторін і відрізнятися від загального врегулювання згаданих питань трудовим законодавством.
Питання щодо порядку укладення контракту, його змісту та умов розірвання врегульовані нормами КЗпП та Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 (далі — Положення).
У ч. З ст. 21 КЗпП вказано, що сфера застосування контракту визначається законами України — отже, укладення трудового контракту з працівником є можливим лише у разі, коли він належить до категорії працівників, котрі згідно із законами України можуть працювати за контрактом. Порушення цього правила може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9).
У деяких випадках передбачається обов'язкове укладення контракту (зазвичай це стосується керівників підприємств, установ та організацій). Зокрема, обов'язково укладається контракт із керівником підприємства, закладу освіти, що перебуває в загальнодержавній власності, керівником, науковим, творчим та іншим співробітником національного закладу (установи) України, та інших випадках, передбачених законодавством.
Контракт обов'язково має бути укладений у письмовій формі і оформлений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін контракту. Чинності контракт набуває з моменту його підписання.
Контракт за певних умов може перетворитися зі строкового договору на договір, укладений на невизначений строк (із поширенням на контракт усіх особливостей договорів, укладених на невизначений строк). Це пов'язано з тим, що відповідно до ст. 39' КЗпП у разі, коли після закінчення строку трудового договору трудові, відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія такого договору вважається продовженою на невизначений строк. Крім того, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк (окрім випадків укладення трудового договору в ситуації, коли трудові відносини не можна було встановити на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами). Це означає, що працівників, з якими переукладалися контракти, вже не можна буде звільнити з роботи з мотивів закінчення строку дії трудового договору.
Трудові контракти, так само як строкові трудові договори, припиняються внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено (при цьому не потрібно ані заяви працівника, ані обґрунтування причин його звільнення). Достроково ж трудовий контракт може бути припинений на загальних підставах припинення дії трудового договору, передбачених трудовим законодавством (зокрема, за статтями 36, 40 та 41 КЗпП). Крім того, у контракті можуть бути передбачені й додаткові підстави його розірвання (наприклад, у разі недотримання працівником умов конфіденційності службової інформації).
Щодо припинення трудового контракту з ініціативи працівника, то у п. 23 Положення зазначено, що контракт підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника лише в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин.