КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 24 грудня 2005 р. N 566-р
Київ
Про схвалення Концепції Комплексної
державної програми реструктуризації і розвитку
бурякоцукрової галузі на період до 2010 року
1. Схвалити Концепцію Комплексної державної програми
реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до
2010 року, що додається.
Визначити державним замовником Програми Мінагрополітики.
2. Мінагрополітики розробити з урахуванням положень
Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати у шестимісячний
строк Кабінетові Міністрів України проект Комплексної державної
програми реструктуризації і розвитку бурякоцукрової галузі на
період до 2010 року.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 22
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 24 грудня 2005 р. N 566-р
КОНЦЕПЦІЯ
Комплексної державної програми
реструктуризації і розвитку бурякоцукрової
галузі на період до 2010 року
Проблема розвитку бурякоцукрової галузі
Бурякоцукрове виробництво забезпечує сировиною інші галузі
харчової промисловості, його розвиток визначає економічну безпеку
країни.
У цукровій промисловості у 1995 році вироблялося понад
5 млн. тонн цукру (13-14 відсотків світового обсягу виробництва
цукру з бурякової сировини), 60 відсотків якого вивозилося за межі
України.
Останні десять років галузь перебуває у глибокій економічній
кризі.
Негативні процеси в цукровій промисловості призвели до
значного спаду виробництва цукрових буряків і цукру (у 2003 році
відповідно 13 і 1,45 млн. тонн). З існуючих 192 цукрових заводів
працюють лише 120, значна частина матеріально-технічної бази яких
фізично та морально застаріла.
У 2004 році обсяги виробництва дещо збільшилися -
16,6 млн. тонн цукрових буряків і 1,78 млн. тонн цукру. Однак
кризові явища в галузі не подолані.
Причини виникнення проблеми розвитку
бурякоцукрової галузі та обґрунтування
необхідності її розв'язання
Занепад бурякоцукрової галузі зумовлений неефективним
використанням виробничого і науково-технічного потенціалу,
невирішенням питання щодо її структурної перебудови, зокрема
реструктуризації виробничих потужностей і технічного переоснащення
виробництва, незавершеністю ринкових перетворень та недосконалістю
механізму ціноутворення.
Основними причинами виникнення проблеми є такі:
утворення значного надлишку переробних потужностей внаслідок
орієнтації бурякоцукрової галузі на вивезення значної частини
виробленого цукру для потреб колишніх союзних республік;
недосконалість системи управління галуззю;
недоліки, допущені під час приватизації підприємств галузі,
штучне доведення їх до банкрутства;
нееквівалентність цін на продукцію галузі і
матеріально-технічні ресурси, що використовуються для її потреб,
що призвели до деіндустріалізації бурякоцукрового виробництва;
забур'яненість полів, скорочення площ посівів цукрових
буряків, посилення ураженості посівів хворобами та шкідниками,
зменшення у 3-4 рази кількості внесених мінеральних та органічних
добрив;
надмірне ввезення в Україну протягом 1998-2003 років
цукру-сирцю з тростини, давальницькі схеми переробки цукрових
буряків, бартерні розрахунки та контрабанда цукру і цукровмісних
продуктів;
недостатнє впровадження новітніх технологій, нестача
висококваліфікованих спеціалістів із знанням основ ринкової
економіки, зокрема менеджменту та маркетингу.
Мета Програми
Програма спрямована на подолання кризових явищ у
бурякоцукровій галузі, забезпечення її економічної стабілізації і
подальшого ефективного розвитку на основі реструктуризації
бурякоцукрового виробництва, його інтенсифікації і технічного
переоснащення, створення привабливого інвестиційного клімату та
передумов для досягнення показників розвитку галузі, які б за
рівнем відповідали аналогічним показникам високорозвинутих країн,
відновлення позицій вітчизняного товаровиробника на зовнішньому
ринку цукру.
У проекті Програми слід передбачити розв'язання таких
основних завдань:
раціональне розміщення підприємств, їх концентрація в
сприятливих для вирощування цукрових буряків ґрунтово-кліматичних
зонах, оптимізація процесів виробництва і переробки цукросировини;
реструктуризація матеріально-технічної бази цукрової
промисловості, виведення з експлуатації малопотужних,
неперспективних цукрових заводів, їх перепрофілювання,
консервація, будівництво нових сучасних підприємств, відновлення
сировинних зон;
забезпечення соціального захисту і працевлаштування
працівників, що вивільняються під час виведення цукрового заводу з
експлуатації;
зміна екстенсивного напряму розвитку галузі на інтенсивний;
впровадження у виробництво прогресивних наукоємних,
ресурсозберігаючих технологій вирощування, збирання і переробки
екологічно чистих цукрових буряків;
створення системи ефективного управління бурякоцукровою
галуззю;
розроблення механізму поетапного переходу виключно на грошові
розрахунки, відмова від бартерних розрахунків і давальницьких схем
переробки цукрових буряків;
зниження собівартості виробництва цукру та забезпечення його
конкурентоспроможності на зовнішньому ринку;
забезпечення ефективної протидії демпінговому імпорту цукру,
насіння цукрових буряків та іншої бурякоцукрової продукції;
відновлення економічних зв'язків цукрової промисловості з
іншими галузями національної економіки;
належне науково-технічне забезпечення галузі.
Порівняльний аналіз можливих
варіантів розв'язання проблеми та
обґрунтування оптимального варіанта
Тенденції розвитку світового ринку цукру характеризуються
значним посиленням конкуренції з боку країн-експортерів
цукру-сирцю з тростини, лобіюванням їх інтересів в Україні,
активізацією експансії іноземних товаровиробників на український
ринок. Тому для розвитку бурякоцукрової галузі є необхідним
переведення виробництва на інтенсивний напрям, забезпечення
зростання урожайності, зниження витрат на одиницю продукції.
Можливі два варіанти розвитку галузі:
перший полягає в тому, що посівні площі під цукровими
буряками не будуть розширюватися, врожайність цукрових буряків
дещо підвищиться (до 25 тонн з гектара). Обсяг виробленого цукру
покриває лише внутрішні потреби держави;
другий передбачає зростання попиту на цукор, встановлення
економічно обґрунтованих цін на цукросировину і цукор, розширення
посівних площ під цукровими буряками до 700 тис. гектарів і
підвищення урожайності до 30 тонн з гектара, повне задоволення
внутрішніх потреб держави у цукрі та певне відновлення експортного
потенціалу.
З огляду на період прогнозування (до 2010 року), поставлені
завдання та результати розрахунку ефективності інвестицій
прийнятним слід вважати другий варіант розвитку галузі.
Крім економічних переваг, розвиток і реструктуризація галузі
за другим варіантом дасть змогу залучити близько 100 цукрових
заводів, довести їх завантаженість до 80 діб, що позитивно вплине
на ефективність роботи підприємств, зніме соціальну напругу щодо
зайнятості населення.
Шляхи та способи розв'язання проблеми
Визначені у Програмі завдання розв'язуватимуться шляхом
структурної перебудови галузі, активного впровадження у
виробництво досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації
процесів виробництва цукрових буряків і цукру, розроблення і
впровадження дієвого механізму забезпечення її ефективного
функціонування.
Реструктуризація виробничих потужностей цукрової
промисловості передбачає:
визначення відповідно до сировинних ресурсів необхідної
кількості виробничих потужностей цукрових заводів та раціональне
розміщення їх у зонах інтенсивного бурякосіяння;
виведення з експлуатації неефективних виробничих потужностей
підприємств та перепрофілювання їх на випуск нових видів
продукції;
будівництво нових сучасних високотехнологічних підприємств;
консервацію частини виробничих потужностей до вирішення
питання щодо відновлення експортного потенціалу галузі.
Підвищення рівня виробництва передбачає:
у галузі буряківництва:
впровадження у виробництво протягом 2006-2010 років новітніх
технологій на базі вітчизняної техніки, заміна 40-60 відсотків
застарілих машин та обладнання;
забезпечення промислового виготовлення у достатній кількості
просапних агрегатів, бурякових сівалок, культиваторів та іншого
обладнання;
проектування та промислове виробництво високопродуктивного
вітчизняного бурякозбирального комбайна;
відновлення родючості ґрунтів і введення науково
обґрунтованих сівозмін;
збільшення норм внесення під цукрові буряки мінеральних
добрив від 130 до 320 кілограмів діючої речовини на 1 гектар,
надійний захист рослин, вапнування кислих ґрунтів;
розвиток селекції, первинного, елітного і фабричного
насінництва; сортозаміна та використання насіння екстра-класу;
забезпечення густоти рослин на рівні 90-110 тис. штук на
1 гектар;
у галузі переробки цукросировини:
підвищення технічного рівня цукрових заводів на основі їх
модернізації та переоснащення сучасними видами технологічного
обладнання, у тому числі автоматизованими лініями з визначення
цукристості;
комплексну механізацію і автоматизацію виробництва шляхом
впровадження сучасної техніки та устатковання, передових
технологій;
підвищення рівня використання потужностей цукрових заводів;
збільшення обсягу виходу цукру з перероблених цукрових
буряків шляхом максимального скорочення втрат сировини і цукру у
виробництві;
зниження рівня витрат палива, енергії та інших матеріальних
ресурсів на виробництво цукру;
підвищення якості цукру-піску;
розширення асортименту продукції, виробленої з меляси,
зокрема такої як етанол, біогаз.
Удосконалення економічного механізму галузі передбачає:
упорядкування відносин у сфері виробництва та реалізації
цукрових буряків і цукру, відмову від бартерних розрахунків,
давальницьких схем переробки сировини та перехід виключно на
грошові розрахунки;
встановлення на цукрові буряки і цукор економічно
обґрунтованих цін, що еквівалентні цінам на матеріально-технічні
ресурси та дадуть можливість забезпечити розширене виробництво;
державну підтримку галузі, що здійснюється відповідно до
макропоказників економічного і соціального розвитку держави та
розрахунків надходжень до бюджету, а також стимулювання експорту
цукру.
Передбачається розроблення проектів землеустрою відповідних
територій з еколого-економічним обґрунтуванням сівозмін, зниження
на 40 відсотків гербіцидного та пестицидного навантаження на
посіви шляхом застосування більш ефективних препаратів та
удосконалення способів їх внесення, створення та впровадження у
виробництво схем використання екологічно чистих води і технічних
засобів, що забезпечують значне скорочення її витрат на
виробництво цукру, очищення відходів цукрових заводів шляхом
застосування біогазу в процесі переробки меляси, налагодження
виробництва етанолу.
Етапи виконання Програми
На першому етапі виконання Програми (2006-2007 роки)
передбачається припинити розвиток кризових явищ та стабілізувати
виробництво, на другому етапі (2008-2010 роки) - забезпечити
подальше нарощування обсягів виробництва цукросировини і цукру, у
тому числі для експорту; здійснити перехід до глибокої переробки і
розширення асортименту продукції, зокрема налагодження виробництва
етанолу з цукрових буряків за окремою програмою.
Фінансове забезпечення Програми
Фінансове забезпечення Програми здійснюватиметься за рахунок
коштів державного та місцевих бюджетів, залучення відповідно до
законодавства інвестицій, інших джерел.
Очікувані результати
Виконання Програми сприятиме:
збільшенню надходження до державного бюджету коштів від
реалізації продукції галузі до 1,5-2 млрд. гривень щорічно;
збільшенню зайнятості працездатного населення в сільській
місцевості;
повному забезпеченню цукром вітчизняного виробництва у
розрахунку 42-43 кілограми на душу населення;
відновленню експортного потенціалу галузі.