ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я 27.12.2005 N 5207 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами Відповідно до пунктів 4, 8, 18 частини першої статті 28, пункту 5 частини першої статті 29 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), підпунктів 11, 16, 40 та 41 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292 ( 292/2003 ), пункту 6 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) з метою підвищення прозорості діяльності фінансових установ та посилення довіри споживачів фінансових послуг до інформації, що надається фінансовими установами, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України П О С Т А Н О В И Л А: 1. Затвердити Методичні рекомендації щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами, що додаються. 2. Рекомендувати фінансовим установам дотримуватися Методичних рекомендацій щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами. 3. Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника забезпечити опублікування цього розпорядження в засобах масової інформації. 4. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг узагальнювати інформацію наглядових департаментів щодо впровадження в практику діяльності фінансових установ Методичних рекомендацій щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами. Голова Комісії В.Суслов Протокол засідання Комісії від 27 грудня 2005 р. N 190 ЗАТВЕРДЖЕНО Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27.12.2005 N 5207 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами Методичні рекомендації щодо системи управління та розкриття інформації фінансовими установами (далі - Методичні рекомендації) розроблені відповідно до пунктів 4, 8, 18 частини першої статті 28, пункту 5 частини першої статті 29 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), підпунктів 11, 16, 40 та 41 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292 ( 292/2003 ), пункту 6 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) і встановлюють рекомендації щодо системи управління фінансовими установами та розкриття інформації про їх фінансовий стан, результати діяльності та фінансові послуги, що надаються. Метою розробки Методичних рекомендацій є підвищення прозорості діяльності фінансових установ та посилення довіри споживачів фінансових послуг до інформації, що надається фінансовими установами. I. Загальні положення 1.1. Дія цих Методичних рекомендацій поширюється на фінансові установи (далі - фінансові установи), державне регулювання діяльності яких здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Фінансовим установам рекомендується впроваджувати ці Методичні рекомендації, в тому числі шляхом включення їх положень до статуту та внутрішніх регламентуючих документів, якщо вони не суперечать вимогам законодавства з регулювання окремих видів фінансових установ. 1.2. Фінансовим установам рекомендується запроваджувати принципи корпоративного управління ОЕСР або Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2003 N 571 ( vr571312-03 ), або інші кодекси корпоративного управління, або розробляти власні кодекси корпоративного управління з дотриманням цих Методичних рекомендацій у частині, що стосується системи управління (корпоративного управління) та розкриття інформації. 1.3. Наведені нижче поняття вживаються в цих Методичних рекомендаціях у такому значенні: - виконавчий орган фінансової установи - орган управління фінансової установи, що здійснює поточне управління її діяльністю; - власник істотної участі - особа, яка прямо або опосередковано, самостійно або спільно з іншими особами володіє 10 і більше відсотками статутного (пайового) капіталу або права голосу фінансової установи або незалежно від формального володіння має можливість значного впливу на управління чи діяльність фінансової установи; - зміни в контролі - набуття (збільшення) або позбавлення (зменшення) фізичними або юридичними особами частки капіталу чи прав голосу у фінансовій установі, в результаті чого розмір частки такої особи збільшується понад (зменшується до) 20, 25, 50 відсотків; - керівник виконавчого органу фінансової установи - керівник фінансової установи (якщо виконавчий орган одноосібний), голова та члени виконавчого органу (якщо виконавчий орган колегіальний); - контроль - пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менш як 20 відсотків статутного (пайового) капіталу фінансової установи, або управління найбільшою кількістю голосів в органі управління фінансової установи. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного (пайового) капіталу фінансової установи (голосів у органі управління) визначається як загальний обсяг корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї; - корпоративне управління - система організації діяльності та контролю фінансової установи, яка передбачає розподіл повноважень між наглядовим та виконавчим органом фінансової установи, прозорість процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовим та виконавчим органами фінансової установи та забезпечує баланс інтересів споживачів фінансових послуг, акціонерів (учасників), членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи, інших заінтересованих осіб. Основна мета корпоративного управління - забезпечення чесної та прозорої діяльності з надання фінансових послуг, відповідальність членів наглядового, виконавчого органів фінансової установи, власників істотної участі та контролерів фінансової установи за свої дії та їх підзвітність; - наглядовий орган фінансової установи - орган фінансової установи, до компетенції якого належать питання стратегічного управління та нагляду за діяльністю виконавчого органу фінансової установи. Для дворівневої структури управління функції наглядового органу виконує наглядова рада (спостережна рада) фінансової установи, для однорівневої структури - невиконавчі (незалежні) директори. Наглядовий орган фінансової установи несе остаточну відповідальність за діяльність та поведінку фінансової установи; - пов'язаною особою фінансової установи (далі - пов'язана особа) є: юридична особа, що здійснює контроль за відповідною фінансовою установою або контролюється нею, чи перебуває з такою фінансовою установою під спільним контролем; фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за відповідною фінансовою установою (членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки (усиновлені особи та усиновлювачі) як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловіка (дружини) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи); посадова особа відповідної фінансової установи, яка уповноважена виконувати від імені такої фінансової установи юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої посадової особи; - система внутрішнього контролю фінансової установи - система, яка забезпечує систематичне та впорядковане застосування процедур внутрішнього контролю для безпечної та надійної діяльності фінансової установи і є основою для управління її ризиками. II. Рекомендації щодо системи управління (корпоративного управління) 1. Загальні положення 1.1. Методичні рекомендації можуть застосовувати фінансові установи, що створені як у формі акціонерних товариств, так і у формі інших видів господарських товариств у частині, яка відповідає нормам чинного законодавства, що регулює їхню діяльність. 1.2. Система управління фінансовою установою повинна забезпечити баланс інтересів споживачів фінансових послуг, акціонерів (учасників), членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи, інших заінтересованих осіб. 1.3. Фінансовій установі рекомендується мати організаційну структуру, яка б передбачала наявність наглядового органу фінансової установи та виконавчого органу фінансової установи, якщо інше не передбачено законодавством. 1.4. Система управління фінансової установи має включати методи, за допомогою яких члени наглядового органу фінансової установи та виконавчого органу фінансової установи можуть бути притягнуті до відповідальності за свої дії. 1.5. Система управління фінансової установи має забезпечити розподіл повноважень між наглядовим та виконавчим органом фінансової установи, дотримання прозорості процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, належний обмін інформацією між наглядовим та виконавчим органами фінансової установи, надання звітності та її достовірність і повноту. 1.6. Фінансовим установам рекомендується розробити і застосовувати внутрішні регламентуючі документи стосовно системи управління ризиками та системи внутрішнього контролю. 1.7. В разі, якщо за оцінкою Держфінпослуг фінансовий стан фінансової установи та якість її системи управління загрожують інтересам споживачів фінансових послуг, такій фінансовій установі не рекомендується без згоди Держфінпослуг оголошувати та виплачувати дивіденди, здійснювати відчуження власних активів, проводити злиття або приєднання (окрім недержавних пенсійних фондів, які здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" ( 1057-15 ). 2. Органи управління фінансової установи 2.1. До компетенції загальних зборів акціонерів (учасників) фінансової установи рекомендується відносити вирішення лише тих питань, що віднесені до їх виключної компетенції законом. 2.2. Фінансовій установі рекомендується забезпечити відокремлення наглядових та контрольних функцій від функцій оперативного управління діяльністю фінансової установи шляхом їх розподілу між наглядовим і виконавчим органами. 2.3. До компетенції наглядового органу фінансової установи рекомендується відносити питання розробки стратегії, встановлення політики та контролю їх здійснення. 2.4. Виконавчий орган фінансової установи є підзвітним наглядовому органу фінансової установи, якщо інше не передбачено законодавством з регулювання діяльності окремих видів фінансових установ, і має нести відповідальність за досягнення цілей та реалізацію політики, встановленої наглядовим органом фінансової установи, дотримання законодавства, нагляд за поточними операціями фінансової установи та управління ними. 2.5. З метою посилення довіри до фінансової звітності фінансовій установі рекомендується встановити солідарну (колективну) відповідальність перед фінансовою установою членів наглядового і виконавчого органів фінансової установи за складання річної звітності, її достовірність та повноту. 2.6. Рекомендується не допускати, щоб члени наглядового органу фінансової установи, виконавчого органу фінансової установи обіймали декілька посад у фінансовій установі. 3. Наглядовий орган фінансової установи 3.1. Рекомендується призначати членами наглядового органу фінансової установи фізичних осіб, що одночасно відповідають таким вимогам: 1) є дієздатними; 2) є незалежними; 3) мають повну вищу економічну або юридичну освіту; 4) не мають непогашеної або не знятої судимості за злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової діяльності, а також будь-які умисні та (або) корисливі злочини. 3.2. Фізична особа є незалежною згідно з пунктом 3.1 цієї статті, якщо вона одночасно: не є працівником фінансової установи; не є пов'язаною особою фінансової установи; не отримує від фінансової установи іншої винагороди, крім винагороди за виконання своїх обов'язків. 3.3. До виключної компетенції наглядового органу фінансової установи рекомендується відносити такі питання: встановлення політики управління діяльністю фінансової установи, в тому числі забезпечення такої організації фінансової установи, яка б дозволяла здійснювати ефективне і обачливе управління її діяльністю та ефективний нагляд з боку наглядового органу фінансової установи; встановлення політики та процедур дотримання балансу інтересів споживачів фінансових послуг фінансової установи, інтересів акціонерів (учасників), членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи, інших заінтересованих осіб; забезпечення здійснення функцій незалежного управління ризиками, пов'язаними з діяльністю фінансової установи; встановлення політики щодо визнання, оцінки та управління ризиками діяльності фінансової установи, типів та розмірів ризиків, що приймаються, та затвердження правил визнання, оцінки, прийняття ризиків та процедур управління ризиками; встановлення функцій аудиту, внутрішнього контролю тощо; здійснення розподілу повноважень щодо виконання обов'язків, прийняття рішень, взаємодії та співпраці між членами наглядового та виконавчого органу фінансової установи; встановлення стандартів бізнес-поведінки та етики для членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи та персоналу, включаючи політику щодо приватних операцій (угод), операцій на власну користь, надання переваг внутрішнім або зовнішнім особам, покриття пов'язаних із цим торгових збитків та щодо іншої незвичайної практики. Встановлення постійно діючих процедур забезпечення дотримання цих стандартів; призначення та звільнення членів виконавчого органу фінансової установи; забезпечення дотримання фінансовою установою законодавства, встановлених кодексів поведінки. Визначення членів виконавчого органу фінансової установи, які несуть відповідальність за забезпечення дотримання відповідного законодавства та обов'язкових стандартів бізнес-поведінки та надають періодичні звіти наглядовому органу фінансової установи; встановлення політики компенсацій та винагород, яка повинна враховувати як діяльність особи, так і фінансової установи в цілому та не повинна включати стимули для необачливої поведінки; доведення цієї політики до відома Держфінпослуг та її періодичний перегляд; встановлення політики стосовно конфлікту інтересів, чесного ставлення до клієнтів, надання інформації заінтересованим особам та регулярний перегляд такої політики; спілкування в робочому порядку з Держфінпослуг та зустрічі на вимогу Держфінпослуг; встановлення контролю за відповідністю власників істотної участі, членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи вимогам, установленим законодавством, установчими документами та внутрішніми правилами; інші питання стратегії та встановлення політики фінансової установи. 3.4. Наглядовий орган фінансової установи визначає засоби реалізації встановленої ним політики і стратегії та процедури моніторингу і оцінки їх застосування. Наглядовому органу фінансової установи рекомендується здійснювати перевірку дотримання політики і стратегії регулярно, якнайменше щороку. 3.5. Для здійснення своїх повноважень наглядовий орган фінансової установи може створювати комітети зі спеціальними обов'язками, такі як комітет із компенсацій та винагород, комітет з аудиту, комітет з управління ризиками тощо. Такі комітети підпорядковуються наглядовому органу фінансової установи. 3.6. Членам наглядового органу фінансової установи не рекомендується передавати свої повноваження іншій особі, крім комітетів, створених наглядовим органом фінансової установи, або виконавчого органу фінансової установи. Така передача повноважень не повинна зменшувати і відміняти виконання наглядовим органом фінансової установи своїх обов'язків і повноважень. 4. Виконавчий орган фінансової установи 4.1. Рекомендується створювати виконавчий орган фінансової установи в складі не менше трьох осіб, якщо інше не передбачено законодавством. 4.2. Рекомендується призначати членами виконавчого органу фінансової установи фізичних осіб, що одночасно відповідають таким вимогам: 1) є дієздатними; 2) мають повну вищу економічну або юридичну освіту; 3) не мають непогашеної або не знятої судимості за злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової діяльності, а також будь-які умисні та (або) корисливі злочини. Керівник виконавчого органу фінансової установи також має відповідати професійним вимогам до керівників, встановленим Держфінпослуг. 4.3. Рекомендується, щоб не менше ніж дві особи зі складу виконавчого органу фінансової установи, включаючи його керівника, володіли діловою українською мовою. 4.4. Рекомендується, щоб не менше ніж половина складу виконавчого органу фінансової установи, включаючи її керівника, мала не менше дворічного досвіду роботи на керівних посадах, у тому числі не менше року в фінансовій установі. 4.5. Рекомендується не призначати членами виконавчого органу фінансової установи фізичних осіб, які є членами виконавчого або наглядового органу іншої банківської або небанківської фінансової установи. 4.6. Рекомендується встановити відповідальність виконавчого органу фінансової установи за: нагляд за операціями фінансової установи та поточне управління нею; досягнення цілей та реалізацію політики, встановленої наглядовим органом фінансової установи; дотримання законодавства фінансовою установою; надання наглядовому органу фінансової установи інформації щодо цілей, стратегії, бізнес-плану та основних питань політики управління діяльністю фінансової установи; своєчасне надання наглядовому органу фінансової установи комплексної інформації з метою оцінки цілей, стратегії і політики фінансової установи та відповідальності членів виконавчого органу фінансової установи за їхні дії. 5. Система внутрішнього контролю фінансової установи 5.1. Фінансовій установі рекомендується запровадити систему внутрішнього контролю, адекватну характеру та масштабу її діяльності. Процедури нагляду та звітності системи внутрішнього контролю повинні забезпечити здійснення моніторингу та контролю за операціями фінансової установи з боку наглядового та виконавчого органів фінансової установи. 5.2. Метою внутрішнього контролю фінансової установи є перевірка того, що: фінансова установа здійснює діяльність, дотримуючись вимог обачливості відповідно до політики та стратегії, визначених наглядовим органом фінансової установи; операції здійснюються лише за наявності відповідної згоди керівництва, з урахуванням особливостей діяльності, визначених законодавством; активи зберігаються належним чином; бухгалтерські та інші записи містять повну, точну інформацію, що піддається перевірці; виконавчий орган фінансової установи здатний визначати, оцінювати, управляти та контролювати ризики діяльності фінансової установи та підтримувати відповідний цим ризикам рівень капіталу. 5.4. Розвиток культури внутрішнього контролю фінансової установи характеризується перш за все системою належного (адекватного) обміну інформацією між різними рівнями керівництва фінансової установи. 5.5. Наглядовий орган фінансової установи має отримувати регулярну звітність щодо ефективності внутрішнього контролю. Крім того, будь-які виявлені недоліки повинні оперативно повідомлятись наглядовому органу фінансової установи для вживання необхідних заходів. 5.6. Наглядовий орган фінансової установи переглядає запроваджені засоби внутрішнього контролю, перевіряє їхню адекватність характеру і масштабу діяльності фінансової установи та вимагає їх посилення в разі необхідності. 5.7. Система внутрішнього контролю фінансової установи повинна враховувати наявні процедури делегування повноважень та схему розподілу обов'язків. 5.8. Процедури внутрішнього контролю передбачають проведення перевірок, у тому числі перехресних, звіряння рахунків, контрольні переліки, зведення балансів, подвійний контроль активів, подвійні підписи тощо. 5.9. Для забезпечення перевірки відповідності системи внутрішнього контролю вимогам законодавства та внутрішніх регламентуючих документів фінансової установи проводиться внутрішній аудит, який є особливою частиною внутрішнього контролю. 5.10. Всі функції, що виконуються для фінансової установи зовнішніми спеціалістами, повинні підлягати нагляду та внутрішньому контролю з боку фінансової установи так само, якби такі функції здійснювалися працівниками фінансової установи. 6. Власники істотної участі фінансової установи 6.1. Рекомендується в установчих документах фінансової установи встановити вимоги до власників істотної участі - фізичних осіб, зокрема, щоб така фізична особа: 1) була дієздатною; 2) мала повну вищу економічну або юридичну освіту; 3) не мала непогашеної або не знятої судимості за злочини у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової діяльності, а також будь-які умисні та (або) корисливі злочини; 4) була фінансово спроможною, в тому числі була здатною в майбутньому забезпечити збільшення капіталу фінансової установи або надати іншу підтримку фінансовій установі в разі необхідності. 6.2. Рекомендується в установчих документах фінансової установи визначити такі вимоги до власників істотної участі - юридичних осіб: 1) фізичні особи, що є власниками істотної участі такої юридичної особи, повинні відповідати вимогам, викладеним в підпунктах 1) - 3) пункту 6.1 цих Методичних рекомендацій; 2) юридична особа має бути фінансово спроможною, в тому числі бути здатною в майбутньому забезпечити збільшення капіталу фінансової установи або надавати іншу підтримку фінансовій установі в разі необхідності. 6.3. Фінансовим установам рекомендується перевіряти інформацію щодо джерел походження коштів, які використовуються для набуття (збільшення) істотної участі, зокрема, що набуття (збільшення) істотної участі не буде здійснено за рахунок коштів, отриманих у кредит або взятих у позику, чи здійснено за рахунок коштів, що мають незаконне чи невизначене походження. 6.4. Відповідальність за оцінку та контроль відповідності власників істотної участі рекомендується покласти на наглядовий орган фінансової установи. 7. Зміни в контролі фінансової установи та передача портфеля 7.1. Рекомендується в установчих документах фінансової установи передбачати процедури відстеження змін в контролі фінансової установи та забезпечення дотримання вимог до власників істотної участі, якщо це не суперечить вимогам законодавства. 7.2. Фінансовим установам рекомендується повідомляти Держфінпослуг про зміни в контролі фінансової установи, а також надавати інформацію щодо злиття, поглинання, інших дій, пов'язаних з передачею портфеля активів та зобов'язань фінансової установи. III. Рекомендації щодо розкриття інформації 1. Загальні положення 1.1. Методичні рекомендації стосуються розкриття фінансовими установами інформації: - в текстовій частині приміток до річної фінансової звітності, яка складається відповідно до законодавства; - в річних звітах про діяльність фінансової установи; - в даних, що надаються споживачам фінансових послуг. 1.2. Інформація, що надається фінансовими установами та особами, що виступають від їхнього імені, у повідомленнях, прес-релізах, рекламних матеріалах, публічних заявах, інших формах, не повинна суперечити інформації, що надається у формі звітності. 2. Розкриття інформації у фінансовій звітності 2.1. Фінансовим установам рекомендується, крім інформації, що надається в типовій формі фінансової звітності N 5 "Примітки до річної фінансової звітності", затвердженій наказом Міністерства фінансів України N 302 ( z0904-00 ) від 29.11.2000, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 11.12.2000 за N 904/5125, наводити в довільній формі як текстову частину приміток до річної фінансової звітності (далі - Примітки) іншу інформацію, розкриття якої передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні, а саме: - про облікову політику фінансової установи та її зміни відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 ( z0391-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 391/3684; - про виправлення помилок і зміни у фінансових звітах відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99 N 137 ( z0392-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 392/3685; - щодо пов'язаних сторін відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 N 303 ( z0539-01 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 539/5730; - про нематеріальні активи відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242 ( z0750-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 750/4043; - про фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 N 91 ( z0284-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за N 284/4505; - про фінансові інструменти відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 N 559 ( z1050-01 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за N 1050/6241; - щодо дебіторської заборгованості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 N 237 ( z0725-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.99 за N 725/4018; - щодо зобов'язань відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20 ( z0085-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за N 85/4306; - про об'єднання підприємств відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 N 163 ( z0499-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.99 за N 499/3792; - щодо складання консолідованої фінансової звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.07.99 N 176 ( z0553-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.99 за N 553/3846; - про вплив змін валютних курсів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 ( z0515-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за N 515/4736; - про вплив інфляції відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 22 "Вплив інфляції", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2002 N 147 ( z0269-02 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2002 за N 269/6557; - про чистий прибуток на одну просту акцію відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2001 N 344 ( z0647-01 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2001 за N 647/5838; - про діяльність, що припиняється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Діяльність, що припиняється", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 N 617 ( z1054-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2003 за N 1054/8375; - про зменшення і відновлення корисності активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 817 ( z0035-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315; - про діяльність за сегментами відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 "Фінансова звітність за сегментами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 N 412 ( z0621-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.06.2005 за N 621/10901; - інформацію, розкриття якої передбачено іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. 2.2. Фінансова установа надає в текстовій частині Приміток ( z0904-00 ) інформацію, зазначену в пункті 2.1 цієї статті, в разі застосування відповідного положення (стандарту) бухгалтерського обліку. 2.3. Фінансовій установі рекомендується надавати в текстовій частині Приміток ( z0904-00 ) додаткову інформацію, ніж визначена в пункті 2.1 цієї статті, якщо така інформація визнана керівництвом фінансової установи суттєвою і дає більш повне та об'єктивне відображення фінансового становища і результатів діяльності фінансової установи. 2.4. У разі, якщо для певних видів фінансових установ нормативними актами Держфінпослуг затверджені методичні рекомендації щодо галузевих особливостей застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку або такі методичні рекомендації затверджені Міністерством фінансів України, такі фінансові установи враховують зазначені рекомендації при розкритті інформації в текстовій частині Приміток ( z0904-00 ). 2.5. Інформація в текстовій частині Приміток ( z0904-00 ) повинна надаватись із дотриманням передбачених законодавством вимог до якісних характеристик фінансової звітності: - однозначного тлумачення її користувачами; - доречності; - достовірності; - зіставності. 2.6. Достовірність та повнота річної фінансової звітності фінансових установ та консолідованої звітності фінансових установ повинна бути підтверджена аудиторським висновком про фінансову звітність у цілому, що складається за відповідними Міжнародними стандартами аудиту аудитором, який внесений до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ. 2.7. Фінансова установа оприлюднює річну фінансову звітність та консолідовану звітність у порядку, встановленому законодавством у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності. 2.8. У разі, якщо фінансова установа додатково розміщує річну фінансову звітність та консолідовану звітність на сторінці в мережі Інтернет, рекомендується до 1 липня року, наступного за звітним, надавати Держфінпослуг посилання на адресу відповідної сторінки в мережі Інтернет. 3. Розкриття інформації про систему управління (корпоративне управління) в річному звіті про діяльність фінансової установи 3.1. Для розкриття інформації стосовно практики корпоративного управління, що застосовується фінансовою установою, рекомендується включати до річного звіту як окрему його частину звіт про корпоративне управління, в якому розкривати інформацію з питань управління (корпоративного управління) в обсягах, визначених у цій статті. 3.2. До звіту про корпоративне управління рекомендується включати такі питання: 1) посилання на кодекс корпоративного управління, який запроваджено фінансовою установою, з вказівкою джерела, де текст кодексу доступний для громадськості; 2) пояснення того, наскільки дотримується запроваджений кодекс корпоративного управління. Якщо фінансова установа відхиляється від вимог запровадженого кодексу корпоративного управління, вона пояснює, від яких частин кодексу вона відхиляється і з яких причин; 3) структуру управління фінансової установи, повноваження органів управління; 4) опис прав акціонерів або учасників та шляхів їх дотримання; 5) інформацію про функціонування зборів акціонерів або зборів учасників та їх ключові повноваження; 6) інформацію про існуючі у фінансовій установі інформаційні потоки між членами наглядового, виконавчого органів фінансової установи, акціонерами або учасниками та зацікавленими особами (перш за все споживачами фінансових послуг) та щодо повноти і своєчасності такої інформації; 7) опис усіх застосовуваних систем управління ризиками та внутрішнього контролю; 8) інформацію про склад і функціонування наглядового органу фінансової установи та його комітетів; 9) інформацію про власників істотної участі (в тому числі осіб, що здійснюють контроль за фінансовою установою), їх відповідність встановленим вимогам та зміни в їхньому складі за рік; 10) інформацію про зміни за рік у складі наглядового та виконавчого органу фінансової установи; 11) інформацію про розмір винагороди за рік членів наглядового та виконавчого органу фінансової установи; 12) інформацію про членів виконавчих, наглядових органів фінансової установи: - відповідність встановленим законодавством вимогам; - чи мали місце факти невиконання фінансових зобов'язань, неплатоспроможності установ під час їхнього перебування в складі виконавчих або наглядових органів таких установ; - чи мали місце факти застосування санкцій з боку Держфінпослуг до фінансових установ під час їх перебування в складі виконавчих або наглядових органів таких установ; - чи мали місце факти застосування санкцій з боку Держфінпослуг до них особисто; 13) інформацію щодо наявності додаткової відповідальності членів виконавчих, наглядових органів фінансової установи за факти порушень внутрішніх правил, що призводять до нанесення шкоди фінансовій установі або споживачам фінансових послуг; 14) інформацію про значущі фактори ризику, наявність системи управління ризиками та її ключові характеристики; 15) інформацію про наявність/відсутність системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту; 16) інформацію про наявність/відсутність закріплених установчими документами: - прав наглядових органів фінансової установи, зазначених у розділі II цих Методичних рекомендацій, та їхні права затверджувати перерахування активів у великих обсягах, нижчих ніж поріг, встановлений для зборів акціонерів або учасників, але вищих ніж поріг, встановлений для виконавчих органів фінансової установи; - прав акціонерів або учасників обирати наглядові органи фінансової установи (в тому числі із застосуванням процедури кумулятивного голосування), без жодних винятків; - виключного права зборів акціонерів або учасників затверджувати перерахування активів, обсяг яких перевищує певний поріг (наприклад, 50 відсотків активів фінансової установи); - вимоги щодо здійснення оцінки активів за ринковими цінами або сертифікованими спеціалістами з оцінки при купівлі-продажу активів у великих обсягах; - прав зборів акціонерів або учасників затверджувати будь-яку реорганізацію фінансової установи, включаючи створення дочірніх підприємств, інших юридичних осіб та поглинання; - безвідкличного переважного права акціонерів або учасників на купівлю додаткових випусків акцій або часток без жодних винятків; - прав акціонерів або учасників отримувати до проведення річних загальних зборів річні фінансові звіти, які пройшли аудиторську перевірку; - прав акціонерів затверджувати сторонніх спеціалістів з питань оцінки активів, зобов'язань фінансової установи; - солідарної (колективної) відповідальності перед фінансовою установою членів наглядового та виконавчого органів фінансової установи за підготовку та публікування фінансових та річних звітів (технічно процедуру підготовки та публікування може здійснювати одна особа); 17) інформацію про проведені операції з пов'язаними особами, в тому числі проведені в одному фінансово-промисловому конгломераті (групі); 18) інформацію про те, чи здійснюється розкриття інформації в текстовій частині Приміток до фінансової звітності в обсягах, рекомендованих Держфінпослуг; 19) інформацію про те, чи здійснюється підтвердження достовірності та повноти фінансової звітності аудиторським висновком про фінансову звітність у цілому, що складається за відповідними Міжнародними стандартами аудиту аудитором, який внесений до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ; 20) інформацію про те, чи надаються відповідні підтвердження, що зазначений аудиторський висновок складений з дотриманням рекомендацій Держфінпослуг; 21) інформацію про те, чи здійснюється публікація аудиторського висновку про фінансову звітність в цілому; 22) інформацію про те, чи здійснюється призначення зовнішнього аудитора наглядовим органом фінансової установи (в тому числі через аудиторський комітет); 23) інформацію про зовнішнього аудитора: - загальний стаж аудиторської діяльності аудитора; - чи були зафіксовані Аудиторською палатою України чи Держфінпослуг порушення з боку аудитора, в тому числі виявлення фактів недостовірності звітності фінансових установ, що підтверджена аудиторським висновком; - наскільки аудитор є незалежним (скільки років аудитор проводить аудит цієї фінансової установи, наскільки аудитор допомагає фінансовій установі організувати її стратегію, в тому числі в питаннях оподаткування, чи були випадки конфлікту інтересів тощо); - чи відбувається ротація аудиторів у фінансовій установі (скільки аудиторів проводили аудит фінансової установи протягом останніх 5-ти років); - чи не виконує зовнішній аудитор також функції внутрішнього аудитора; - чи проводився протягом останніх 3-х років міжнародний аудит; 24) інформацію про дотримання в процесі діяльності прав споживачів фінансових послуг, у тому числі: - існування механізму розгляду скарг; - реквізити осіб, уповноважених розглядати скарги; - дійсний стан розгляду скарг стосовно надання фінансових послуг (характер скарг, кількість скарг, що надійшли, та кількість задоволених скарг); - існування позовів до суду стосовно надання фінансових послуг та результати їх вирішення. 4. Розкриття інформації споживачам фінансових послуг 4.1. Фінансовим установам рекомендується додатково до інформації, обов'язковість надання якої передбачена законодавством, надавати споживачам фінансових послуг інформацію в обсягах, не менших ніж визначені в цій статті. 4.2. Інформацію з питань надання фінансових послуг рекомендується надавати клієнту у формі, яка забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги, що пропонується, без нав'язування йому рішення обов'язково придбати таку послугу. 4.3. При наданні інформації клієнту - фізичній особі фінансовій установі рекомендується дотримуватись вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, у тому числі при наданні такої інформації через посередників. 4.4. Фінансовим установам, що надають фінансові послуги фізичним особам, рекомендується до прийняття фізичною особою рішення про придбання фінансової послуги або до укладення договору про надання фінансової послуги надати їй, крім інформації, передбаченої законодавством, таку інформацію: 1) щодо статусу особи, що пропонує фінансову послугу (статус продавця/консультанта), наскільки продавець або консультант обмежений пропонувати послугу лише однієї фінансової установи (або групи) чи він є незалежним (може пропонувати/рекомендувати продукт різних фінансових установ); 2) щодо розміру винагороди, яку отримає продавець або консультант (якщо він є посередником) в результаті придбання продукту споживачем; 3) стислий опис фінансової послуги, що пропонується, та основні показники, які наочно показують, що споживач отримає в результаті виконання договору, якщо інше не передбачено законодавством з регулювання окремих видів фінансових установ; 4) чи вимагається здійснення додаткового страхування та інформацію про його вартість, якщо вибір страховика здійснює фінансова установа; 5) чи вимагається від споживача надання додаткових гарантій та інформацію щодо таких гарантій; 6) чи передбачено право споживача на попередню перевірку договірних документів (за певний час до їх підписання); 8) які податки підлягають сплаті в результаті надання фінансової послуги, хто, коли та за чий рахунок їх сплачує; 9) чи передбачено право споживача змінити свою думку після того, як договір набрав чинності, та право отримати назад кошти за вирахуванням обумовленої винагороди та витрат, понесених фінансовою установою за цей період, а також про термін, в який споживач може відмовитися від договору, не сплачуючи при цьому ніяких штрафів і не називаючи ніяких причин; 10) чи передбачено право споживача на припинення послуги, які при цьому передбачені компенсації споживачу і як при цьому здійснюються розрахунки; 11) щодо механізму захисту прав споживачів у фінансовій установі, яка включає: - процедури розгляду скарг та реквізити осіб, уповноважених розглядати скарги; - дійсний стан розгляду скарг стосовно надання фінансових послуг (характер, кількість скарг, що надійшли, та задоволених скарг); - існування позовів до суду та узагальнені результати їх вирішення; 12) реквізити підрозділу Держфінпослуг (адреса, номер телефону тощо), що здійснює нагляд за фінансовою установою. 4.5. Для підтвердження надання фінансовою установою інформації, зазначеної в пункті 4.4 цієї статті, рекомендується включати до тексту договору посилання на те, що зазначена інформація була надана споживачеві. 4.6. Фінансовим установам, що надають фізичним особам фінансові послуги інвестиційної направленості, рекомендується після вступу в дію договору надавати споживачам фінансових послуг інформацію щодо змін у базових припущеннях, які впливають на вартість активів таких споживачів. IV. Заключні положення Дотримання фінансовою установою цих Методичних рекомендацій є показником впровадження найкращої практики забезпечення ефективної і безпечної діяльності з надання фінансових послуг. Заступник Голови Держфінпослуг Т.К.Мосійчук