Як роботодавець зобов'язаний забезпечувати гендерну рівність ?
Яку роль відіграє виховний процес у забезпеченні рівних прав жінок і чоловіків?
До яких державних органів можна звернутися у разі порушення гендерної рівності?
З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України № 2886 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (далі — Закон). Він передбачає досягнення паритетної позиції жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом: правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізувати рівні права, надані їм Конституцією та іншими законами України.
Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавцеві належить:
— створювати умови праці, які б дозволяли жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
— забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;
— здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації за однакових умов праці;
—вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
— вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.
Також роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі; висувати різні вимоги, даючи перевагу одній зі статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Водночас роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
Щодо державної служби зауважимо, що призначення на таку службу та службу в органи місцевого самоврядування здійснюється з дотриманням представництва кандидатур кожної статі. Дискримінація за ознакою статі під час прийняття на державну службу та службу в органи місцевого самоврядування і при її проходженні так само забороняється. А тому керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування відповідно до кваліфікації і професійної підготовки незалежно від статі претендента.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.
Погіршення становища осіб будь-якої статі в разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги є неприпустимим.
Окрім того, держава забезпечує жінкам і чоловікам рівні права та можливості у здійсненні підприємницької діяльності.
Не вважаються дискримінацією за ознакою статі:
— спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини;
— обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
— різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;
— особливі вимоги щодо охорони праці "жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я;
— позитивні дії.
Органами, установами та організаціями, наділеними повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, є:
— Верховна Рада України;
— Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
— Кабінет Міністрів України;
— спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
— органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, визначені у їх складі уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
— об'єднання громадян.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, організації та установи, об'єднання громадян сприяють збалансованому представництву статей в управлінні та прийнятті рішень. Для досягнення мети Закону у своїй діяльності вони можуть застосовувати позитивні дії.
Навчальні заклади забезпечують:
— рівні умови для жінок і чоловіків під час вступу до навчальних закладів, оцінки знань, надання грантів, позик студентам;
— підготовку та видання підручників, навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;
— виховання культури тендерної рівності, рівного розподілу професійних і сімейних обов'язків.
Центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки забезпечує проведення експертизи навчальних програм, підручників та навчальних посібників для навчальних закладів щодо відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
До навчальних програм вищих навчальних закладів, курсів перепідготовки кадрів включаються дисципліни, які вивчають питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та факультативне вивчення правових засад тендерної рівності на основі гармонізації національного і міжнародного законодавства.
Особа, яка вважає, що до неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом сексуальних домагань, має право звернутися зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в органах виконавчої влади та органах місцево/о самоврядування, правоохоронних органів держави та суду.
Особи будь-якої статі або групи осіб мають право надсилати повідомлення про порушення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків до Комітету 00Н з ліквідації дискримінації щодо жінок у разі, якщо вичерпані внутрішні засоби правового захисту або якщо застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.
Особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов'язана з їх розміром.
Порядок відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань, визначається законом.
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.