Правове забезпечення охорони земель пов'язане із застосуванням адміністративно-правових, цивільно-правових та в особливих випадках кримінально-правових норм.
Відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. самовільним зайняттям земельної ділянки визнаються будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання не наданої особі земельної ділянки чи про намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до реєстрації цього документа. Таким чином, без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, яким є Державний акт на право приватної власності на землю, заборонено будь-яке її використання.
Самовільне зайняття чужої земельної ділянки може бути тісно пов'язане із противоправним її використанням. Використання самовільно зайнятої земельної ділянки, пов'язане з отриманням користі або спрямоване на задоволення інших власних потреб, спричиняє землевласнику або законному землекористувачу матеріальну шкоду. Ця шкода полягає в неотриманні землевласником чи законним землекористувачем прибутку від законного використання своєї земельної власності. Відшкодування законному землевласникові або землекористувачеві завданих збитків повинно відбуватися у цивільно-правовому порядку.
З метою вдосконалення контролю за використанням і охороною земель постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. за № 1958 було затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (далі — Держземінспекція, Положення). Основними завданнями Держземінспекції визначено:
1) участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері земельних відносин;
2) організація та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель;
3) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення цього законодавства.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення Держземінспекція в межах своєї компетенції зобов'язана вживати заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, в тому числі щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Факти самовільного зайняття та використання земельних ділянок засвідчуються службовими особами Держземінспекції. Цей орган виконавчої влади наділений компетенцією щодо надання обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства. Представники даного органу — державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель можуть проводити відповідні перевірки. Порядок таких перевірок затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. № 312.
Згідно із зазначеним наказом у випадку виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол та видає відповідний припис про усунення наслідків цього порушення. Порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства регламентується Положенням про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах (далі — Держкомзему) від 9 березня 2004 р. № 67. При цьому граничний термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не може перевищувати тридцяти днів. У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом вказаного в ньому терміну, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) за ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУ-пАП) та повторно видає припис щодо припинення правопорушення чи усунення його наслідків. У випадку повторної відмови особи виконати приАис та після вжиття щодо особи усіх можливих заходів адміністративного впливу інспекційний орган Держкомзему інформує про це відповідний орган
прокуратури, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування та має право звернутися до органу прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування збитків, а також щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, коли строк користування ними закінчився або коли порушуються умови користування ними.
Як зазначено вище, ст. 1885 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень за невиконання приписів, а саме: накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб — від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Якщо самовільне зайняття земель здійснюється юридичною особою, то дії керівника або інших відповідних службових осіб юридичної особи необхідно кваліфікувати за ст. 364 Кримінального кодексу України (далі — КК України) «Зловживання владою або службовим становищем». Згідно з цією нормою зловживання владою або службовим становищем — це умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Нагадаємо, що відповідно до пункту 3 примітки до ст. 364 КК України істотною вважається шкода, яка полягає у завданні матеріальних збитків, що у сто і більше разів перевищують податкову соціальну пільгу (відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. № 889-IV). Для розрахунку заподіяної шкоди потрібно використовувати дані контрольно-ревізійної служби, органів виконавчої влади (державних адміністрацій, відділів земельних ресурсів тощо), органів місцевого самоврядування щодо розміру орендної плати, вартості землі та розміру самовільно зайнятих земельних ділянок.
Таким чином, службова особа підприємства, організації чи установи, що самовільно займає та використовує чужу земельну ділянку, не бажає дотримуватися покладеного на неї земельним законодавством обов'язку щодо укладення, наприклад, договору оренди земельної ділянки або придбання її у власність і діє всупереч законодавству, реалізовуючи корисливі інтереси.
При самовільному зайнятті та використанні чужих земельних ділянок діяльність службової особи підприємства, організації чи установи є суспільно небезпечною, винною, протиправною. Це пов'язано з тим, що суб'єктом реалізуються вузькі відомчі інтереси окремого підприємства, а також свої індивідуальні інтереси.
Існують також інші випадки, коли службова особа підприємства, установи чи організації явно виходить за межі своєї компетенції, вчиняючи самовільне зайняття чужої земельної ділянки. Дії такого суб'єкта потребують кваліфікації за ст. 365 КК України «Перевищення влади або службових повноважень». Особливість цього службового злочину полягає в тому, що в поведінці суб'єкта відсутні корисливі або інші особисті мотиви. А обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину виступає факт заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Зрозуміло, що дії, пов'язані із самовільним зайняттям чужої земельної ділянки, можуть вчинятися не тільки служ-
бовими особами підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності, а й окремими фізичними особами. У цьому випадку (при вчиненні фізичною особою самовільного зайняття та використання чужої земельної ділянки) кваліфікація такого діяння за наявності до того підстав може здійснюватися за ст. 356 КК України, тобто як самоправство. Самоправством визнається самовільне, всупереч установленому законом порядку вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони такого злочину є заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання щодо роз-міру такої шкоди потрібно вирішувати окремо в кожному конкретному випадку, тому що це оціночна категорія. У разі відсутності зазначеного наслідку діяння необхідно кваліфікувати за ст. 186 КУпАП.
Необхідно зауважити, що настання кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок шляхом порушення чинного земельного законодавства залежить від багатьох факторів, зокрема від виду та розміру шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, від виду суб'єкта правопорушення та ін.