КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                    Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
                  від 22 квітня 2006 р. N 229-р
                               Київ

            Про схвалення Концепції Загальнодержавної
               програми "Національний план дій щодо
            реалізації Конвенції ООН про права дитини
                        на 2006-2016 роки"


     1. Схвалити     Концепцію     Загальнодержавної      програми
"Національний  план  дій  щодо  реалізації Конвенції ООН про права
дитини на 2006-2016 роки", що додається.

     Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми.

     2. Мінсім'ямолодьспорту  разом  з   іншими   заінтересованими
центральними    органами   виконавчої   влади   розробити   проект
Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо  реалізації
Конвенції  ООН  про права дитини на 2006-2016 роки" та подати його
до 1 травня 2006 р. Кабінетові Міністрів України.


     Прем'єр-міністр України                            Ю.ЄХАНУРОВ

     Інд. 28


                                          СХВАЛЕНО
                         розпорядженням Кабінету Міністрів України
                               від 22 квітня 2006 р. N 229-р

                            КОНЦЕПЦІЯ
             Загальнодержавної програми "Національний
              план дій щодо реалізації Конвенції ООН
               про права дитини на 2006-2016 роки"


                         Загальна частина

     Загальнодержавна програма   "Національний   план   дій   щодо
реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки" (далі
-  Національний  план  дій)  розробляється  на   виконання   Указу
Президента України від 11 липня 2005 р.  N 1086 ( 1086/2005 ) "Про
першочергові  заходи  щодо  захисту  прав  дітей",  який  визначив
реалізацію державної політики щодо  захисту  прав  дітей  одним  з
основних напрямів діяльності органів виконавчої влади.

     Передбачає розроблення  такого  плану   дій   і   Підсумковий
документ  спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї
ООН  "Світ  сприятливий  для  дітей",  що   підписаний   Кабінетом
Міністрів України 10 травня 2002 року.

     З метою реалізації державної політики щодо захисту прав дітей
прийнято Закон  України "Про охорону дитинства" ( 2402-14 ),  який
визначив  охорону  дитинства   загальнонаціональним   пріоритетом,
активізовано  процес  законотворення  щодо захисту прав дітей,  що
сприяло розвитку системи надання  професійної  допомоги  дітям  та
сім'ям  з  дітьми,  багаторазово  збільшено  розміри  допомоги при
народженні  дитини,  допомоги  на   дітей-інвалідів,   дітей,   що
перебувають  під  опікою  та піклуванням,  інших виплат,  створено
мережу служб  та  закладів  для  захисту  і  підтримки  дітей,  що
знаходяться у складних життєвих обставинах.  Починаючи з 1996 року
готується щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні,
яка презентується громадськості та міжнародній спільноті.

     Економічні, соціальні, екологічні та інші проблеми торкнулися
в першу чергу найбільш соціально незахищеної категорії населення -
дітей.

     Протягом останніх років зберігається тенденція до  погіршення
стану здоров'я дітей.  За даними МОЗ, у 2004 році розповсюдженість
захворювань у дітей віком до 14  років  становила  1790,9  випадка
проти  1745,9  випадка  у  2003 році,  віком 14-18 років - 1307,39
випадка проти 1277,21 у 2003 році.

     Високий рівень   захворюваності   дітей   зумовлений   такими
факторами,   як   поширення  шкідливих  звичок,  зокрема  вживання
алкоголю,  наркотичних  засобів,  психотропних  речовин,  а  також
ранній  початок  статевого  життя.  Залишаються високими показники
дитячої інвалідності: на кінець  2004  року  нараховувалося  майже
136 тис.  дітей-інвалідів,  що становить  1,4  відсотка  загальної
кількості дітей.

     На обліку в закладах охорони здоров'я у 2004 році  перебувало
3855   ВІЛ-позитивних   дітей  віком  до 14 і 172 дитини від 15 до
17 років, а хворих на СНІД - відповідно 148 і 3 дитини.

     На реформуванні  та  модернізації  освіти   дітей   негативно
позначається недостатнє забезпечення навчальних закладів сучасними
підручниками  та  навчальними  посібниками,  технічними  засобами,
комп'ютерною   технікою,  іншим  обладнанням.  Поширення  практики
надання платних послуг у сфері освіти  зробило  їх  малодоступними
для   дітей,   які   виховуються   у   родинах  з  низьким  рівнем
матеріального забезпечення. Крім того, відбувається таке негативне
явище,  як  ліквідація дошкільних навчальних закладів.  За минулий
рік їх кількість зменшилася на 281 (у містах - 169, селах - 112).

     Спостерігається постійне збільшення кількості дітей-сиріт  та
дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  - це понад 96 тис.
осіб,  з них майже 62 тис. перебуває у закладах для дітей-сиріт та
дітей,  позбавлених  батьківського  піклування,  що на 71 відсоток
більше, ніж  у  1995  році.  При цьому 90 відсотків дітей втратили
сім'ю через відмову батьків опікуватися долею дитини.

     Протягом    останніх   п'яти   років    зменшилася  майже  на
40 відсотків  кількість  усиновлених  дітей з числа дітей-сиріт та
дітей, позбавлених батьківського піклування (у 2000 році - 2043, у
2004 - 1492 особи).

     Діти, позбавлені  батьківського  піклування,  потрапляють   у
сферу  впливу  кримінальних  структур,  займаються  жебракуванням,
бродяжництвом.  Є  факти  сексуальної  експлуатації,   насильства,
жорстокого поводження з дітьми та торгівлі ними.

     Відсутність у    державі    системи    ювенальної    юстиції,
орієнтованої на профілактичні  заходи,  призводить  до  збільшення
кількості дітей, що перебувають у конфлікті із законом.

     Основними причинами ситуації, що склалася, є:

     загальне зниження  рівня  життя населення,  безробіття одного
або обох батьків,  виїзди їх до інших країн чи  регіонів  з  метою
працевлаштування;

     збільшення кількості   неблагополучних  сімей  та  розлучень,
асоціальна поведінка батьків,  ухиляння або відсторонення  батьків
від  виконання  своїх обов'язків з виховання дітей,  жорстокість і
насильство в сім'ях;

     недостатнє фінансування навчальних закладів, закладів охорони
здоров'я, культури, соціального захисту;

     відсутність соціальних   стандартів   діяльності   служб,  що
працюють з дітьми;

     існування застарілої системи опіки та піклування над дітьми;

     низька активність  територіальної   громади   у   розв'язанні
проблем дітей.

                         Мета і завдання

     Метою Національного   плану   дій   є    визначення    шляхів
урегулювання питань ефективного забезпечення та захисту прав дітей
з урахуванням Цілей розвитку тисячоліття та стратегії Підсумкового
документа спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї
ООН "Світ, сприятливий для дітей".

     Для досягнення зазначеної мети у Національному плані дій слід
передбачити:

     пріоритети і  принципи  реалізації  державної  політики  щодо
поліпшення  становища  дітей,  захисту  їх  прав   відповідно   до
міжнародних зобов'язань;

     стратегію досягнення загальних цілей Національного плану дій;

     шляхи реформування   і  приведення  системи  забезпечення  та
захисту  прав  дітей  у  відповідність  із  сучасними  умовами  та
реальними потребами дітей;

     організацію роботи       з       надання       психологічних,
соціально-педагогічних,  соціально-медичних, соціально-економічних
юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця
проживання;

     заходи щодо індивідуального фізичного,  розумового, духовного
розвитку кожної дитини;

     удосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей;

     розширення використання     інформаційного    простору    для
висвітлення питань соціально-правового захисту дітей;

     заходи посилення відповідальності батьків  або  осіб,  що  їх
замінюють,  посадових  осіб  за  виконання  своїх  обов'язків щодо
догляду, виховання дітей та захисту їх прав;

     удосконалення системи контролю та моніторингу дотримання прав
дітей.

     Виконання завдань Національного плану дій здійснюватиметься у
сфері охорони здоров'я, освіти, захисту прав дітей, їх культурного
і духовного розвитку,  забезпечення участі в житті суспільства,  а
також міжнародного співробітництва з питань захисту прав дітей.

                 Фінансове забезпечення виконання
                     Національного плану дій

     Витрати, пов'язані  з  виконанням  Національного  плану  дій,
здійснюються починаючи з 2006 року за рахунок коштів державного та
місцевих бюджетів, а також інших джерел.

                       Очікувані результати

     Виконання Національного плану дій дасть можливість:

     створити систему захисту та збереження здоров'я дітей;

     створити умови   для   повноцінного   життя   у   суспільстві
дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку
здобуття  ними  освіти,   професійної   підготовки,   забезпечення
конкурентоспроможності на ринку праці, працевлаштування;

     активізувати процес  формування  у  дітей  здорового  способу
життя забезпечити їх  широке  залучення  до  фізичної  культури  і
спорту, поліпшити оздоровлення та відпочинок дітей;

     створити систему            надання            психологічних,
соціально-педагогічних соціально-медичних,  соціально-економічних,
юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця
проживання;

     забезпечити зміцнення  матеріально-технічної  бази   закладів
охорони здоров'я і культури, навчальних закладів;

     реформувати систему   закладів   для  дітей-сиріт  та  дітей,
позбавлених батьківського піклування;

     розробити та впровадити механізм надання соціальної  допомоги
дітям-сиротам та дітям,  позбавленим батьківського піклування,  за
принципом "гроші ходять за дитиною";

     поширити форму  сімейного  виховання  дітей-сиріт  та  дітей,
позбавлених батьківського піклування, як пріоритетну;

     активізувати процес усиновлення;

     здійснювати захист  дітей-біженців,  дітей трудових мігрантів
та інших;

     впровадити систему ювенальної юстиції;

     здійснювати захист   дітей   від    жорстокого    поводження,
експлуатації та насильства;

     активізувати діяльність   органів  державної  влади,  органів
місцевого самоврядування,  громадськості щодо  підтримки  сімей  з
дітьми;

     пропагувати кращі  здобутки національної культури та духовної
спадщини,  національно-патріотичного виховання дітей,  здійснювати
виявлення та підтримку обдарованих дітей;

     забезпечити широку участь дітей у житті суспільства;

     підтримувати громадські    організації,    діяльність    яких
спрямована на соціальне становлення та розвиток дітей;

     активізувати діяльність   територіальної   громади   стосовно
захисту прав дітей;

     забезпечити організацію    соціальної   реклами   та   широке
висвітлення    у     засобах     масової     інформації     питань
соціально-правового  захисту  дітей,  виконання положень Конвенції
ООН про права дитини ( 995_021 ), проблем дітей, які знаходяться у
складних життєвих обставинах.

     У Національному    плані   дій   обов'язково   передбачається
проведення   моніторингу,   оцінки   ефективності   заходів,    що
здійснюватимуться.

     Виконавцями Національного   плану  дій  разом  із  державними
органами можуть бути громадські організації, міжнародні фонди.