У пункті 4 частини 2 статті 92 Конституції України зазначено, що порядок використання і захисту державних символів встановлюється виключно законами України.
Нинішня державна символіка України використовується фактично з часу проголошення її незалежності, проте закону, який би встановлював порядок використання і захисту державних символів, за ці роки так і не напрацьовано.
Верховна Рада України постановою від 19 лютого 1992 р. № 2137-ХІІ затвердила Малий Герб України, а постановою від 28 січня 1992 р. № 2067-ХІІ — Державний Прапор України. Втім, описуючи символіку держави, вони не встановлюють порядку її використання та захисту. До того ж, Конституцією України чітко передбачено, що питання використання, захисту і опису державних символів мають встановлюватися лише законом. Тому ці дві постанови вже не відповідають конституційним положенням, суперечать чинному Основному Закону країни.
Лише Закон України "Про Державний Гімн України" від 6 березня 2003 р. № 602-IV відповідає конституційним нормам — і то тільки в частині врегулювання означеного питання саме законом, а не якимось іншим нормативно-правовим актом. Адже порядок використання гімну та його захисту цим законом не врегульовано, є лише вказівка щодо відповідальності за наругу над гімном, тоді як по суті проблема ніяк не вирішується.
Напевне, такий стан значною мірою і спричинився до того, що Державний Герб України (офіційна емблема держави), Державний Прапор України (офіційний відмітний знак Української держави, символ її суверенітету) та Державний Гімн України досить часто зазнають недбалого і неповажного ставлення з боку громадян.
Незважаючи на це, законодавець встановлює захисні норми, котрі передбачають відповідальність за неповагу до державних символів, у той час як критеріальні ознаки, деталі цієї неповаги спеціальними законами не визначені. Зокрема, статтею 338 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за наругу над державними символами (штраф у розмірі до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців). При цьому конкретні дії, що кваліфікуються як наруга над державними символами, залишаються невизначеними, у зв'язку з чим не можна чітко уявити, які дії можна вчиняти по відношенню до державних символів, а які — ні. Більше того, будь-якої судової практики застосування судами загальної юрисдикції статті 338 КК України немає.
Відсутність спеціального закону, який би регулював порядок встановлення і використання державного прапора, герба і гімну, як того вимагає Конституція України, майже унеможливлює точну (адекватно вчиненому) кваліфікацію дій, що підпадають під кримінальну відповідальність. З другого боку, очевидним є грубе та образливе ставлення окремих осіб до тих цінностей, до яких мають ставитися з повагою всі без винятку члени суспільства. Виявами зневаги до державних символів є: зривання прапора чи герба; їх знищення або пошкодження; використання їх не за призначенням; учинення на них непристойних написів або малюнків; спотворення тексту або музики гімну; поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення; публічне спалення прапору тощо.
Проте ці загальні уявлення про об'єктивну сторону правопорушення без законодавчого уточнення і регламентації конкретних протиправних дій за статтею 338 КК України є недостатніми для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Адже за влучним народним висловом, ненаписане — правдою не вважається, і якщо немає чіткої диспозиції (не існує навіть роз'яснень Верховного Суду України з питань кваліфікації етапі 338 КК України), тобто вказівки на те, які саме дії не можна вчиняти (спалювати, зривати тощо), то їх правильна кваліфікація як правопорушення стає неможливою.
Відсутність єдиних законодавчих актів щодо порядку використання державних символів певною мірою компенсується нормами інших законодавчих актів, які лише фрагментарно врегульовують деякі питання їх застосування, проте ніяким чином не вирішують проблему в цілому.
Так, Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. №3689-ХІІ в статті 6 встановлюється, що не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми). Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР у статті 23 зазначає, що на будинках, де працюють ради та їхні виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України. У Цивільному кодексі України пунктом 2 статті 434 встановлюється, що державні символи не є об'єктами авторського права. Законом України "Про рекламу" статтею 8 встановлюється: у рекламі забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом. Пунктом 1.4 постанови Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 встановлюється право державного банку, заснованого за рішенням Кабінету Міністрів України, після отримання позитивного висновку Національного банку України, додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України. Існують і внутрішні акти МВС, МЗС та деяких інших органів щодо порядку використання прапору військовими частинами, морським, річковим, залізничним, повітряним та іншим транспортом, посольськими представництвами тощо.
Викладене дає підставу для таких висновків і пропозицій. Закон України "Про Державний Прапор України" має врегульовувати питання:
постійного підняття державного прапору на будівлях органів державної влади (адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, інших вищих судів загальної юрисдикції, Генеральної прокуратури України, Національного банку України, резиденції уповноваженого Верховної Ради Україні з прав людини, Центральної виборчої комісії України), на будівлях виконавчих органів місцевого самоврядування тощо;
підняття Державного Прапора України на будівлях органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ незалежно від форм власності, а також на житлових будинках у дні державних свят України;
підняття прапору на цивільних суднах та кораблях Військово-морських сил України;
постійне встановлення Державного Прапора України у робочих кабінетах вищих посадових осіб України та приміщеннях, де проводяться урочисті заходи (церемонії) за участі Президента України, у робочих приміщеннях народних депутатів України, міністрів, депутатів рад усіх рівнів тощо;
розміщення прапора на транспортних засобах;
порядок підняття прапора на урочистих заходах і церемоніях державного, місцевого значення чи таких, що проводяться громадськими організаціями, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності;
підняття прапора в місцях дислокацій українських військ;
використання прапора під час днів трауру, народної жалоби та поховань військовослужбовців (віддання військових почестей);
питання співвідношення Державного Прапора України з прапорами місцевих рад усіх рівнів (прапор області, району, міста тощо), цивільних організацій, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності; 10) порядок одночасного підняття прапора з іншими прапорами (інших країн, міжнародних міжурядових організацій тощо); 11) нанесення зображення прапора на повітряні судна та багато інших питань, що підлягають законодавчому врегулюванню.
Україні потрібен Закон України "Про Державний Герб України", який би врегульовував питання:
розміщення Державного Герба України на бланках текстів українських законів, указів Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, рішень Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції, бланках Генеральної прокуратури України, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів виконавчих рад усіх рівнів, Центральної виборчої комісії України, дипломатичних представництв, консульств тощо;
розміщення герба на бланках посвідчень і документів, печатках тощо;
розміщення герба разом з прапором (так само як і для прапора);
нанесення герба на прикордонні стовпи та пункти пропуску державного кордону України;
поміщення герба на флагштоках Президента України, бойових знаменах військових частин України, військових кораблів;
нанесення герба на грошові знаки України, нагороди, дипломи про отримання вищої освіти, на одязі для службовців військової та іншої служб тощо;
порядок співвідношення Державного Герба України з гербами виконавчих рад усіх рівнів (герб області, району, міста тощо), цивільних організацій, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;
порядок виготовлення, зберігання та знищення бланків, печаток та інших носіїв зображення Державного Герба України та багато інших питань, що підлягають законодавчому врегулюванню.
Необхідно внести доповнення до Закону України "Про Державний Гімн України" в частині:
порядку виконання гімну при вступі на посаду Президента України — після приведення його до присяги головою Конституційного Суду України на урочистому засіданні Верховної Ради України, при відкритті та закритті засідань Верховної Ради України, під час офіційних церемоній та урочистостей під час підняття Державного Прапора України, під час церемоній зустрічей глав іноземних держав, голів урядів, голів міждержавних та міжурядових організацій, що прибули в Україну з офіційним візитом, при проведенні військових ритуалів, при відкритті пам'ятників та пам'ятних знаків, при відкритті та закритті урочистих зібрань, присвячених державним святам України, та під час інших урочистостей, що проводяться державними органами, органами місцевого самоврядування та недержавними організаціями;
порядок транслювання гімну державними телерадіокомпаніями;
при проведенні урочистих заходів на території іноземних держав;
порядок заслуховування гімну громадянами (стоячи, чоловіки без головних уборів, обличчям до прапора);
використання Державного Гімну в музичних та інших творах мистецтва та багато різних питань, що підлягають законодавчому врегулюванню.