Мене звільнили за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю у зв'язку з втратою довір'я — я безпосередньо обслуговував товарно-матеріальні цінності і з моєї вини (але неумисної) була допущена їх нестача. Але при цьому керівниками підприємства не було одержано від профспілки згоди на моє звільнення — вони пояснили це тією обставиною, що я є одночасно членом двох профспілкових організацій, а це, нібито, порушення законодавства. То чи були правомірними дії мого керівництва? Якщо ні, то чи може неодержання від профспілки згоди на звільнення бути підставою для поновлення мене на роботі?
Перш за все необхідно зазначити, що працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто зайняті прийомом, зберіганням, транспортуванням і розподілом цих цінностей, можуть бути звільнені за п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у разі скоєння ними винних вчинків, що дають підстави для втрати довір'я до винних працівників з боку роботодавця. Такими винними діями можуть бути, наприклад, обман покупців, неправильне ведення звітної документації, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями тощо. Ці дії мають бути підтверджені певними доказами, а от форма вини при цьому значення не має — необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення, як і вина умисна. Таким чином, наголошувати на тому, що нестача товарно-матеріальних цінностей була допущена Вами неумисно, особливого сенсу немає.
Щодо згоди профспілки, то, дійсно, звільнення на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП відповідно до ч. 2 зазначеної" статті може здійснюватися лише з додержанням вимог ст. 43 КЗпП, яка передбачає у даних випадках для правомірного звільнення працівника необхідність отримання на це попередню! згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Винятки з цього правила наведено у ст. 43-1 КЗпП, де, зокрема, зазначено, що звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або там профспілкової організації взагалі не існує. А от якщо на підприємстві діють кілька профспілкових організацій, то законодавству не буде суперечити одночасне членство працівника у будь-якій кількості з них, за винятком випадків, коли статутом (положенням) профспілки встановлені обмеження щодо подвійного членства (ч. 5 ст. 7 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV), але для звільнення достатньо погодження однієї з профспілкових організацій, членом якої є працівник. Причому відповідно до змісту ч. 5 ст. 39 зазначеного Закону та ч. 6 ст. 43 КЗпП роботодавець може самостійно обрати ту профспілку, до якої він звертатиметься з поданням про розірвання трудового договору (зрозуміло, що працівник повинен бути членом цієї профспілки). Отже, керівництво Вашого підприємства було зобов'язане звернутися з відповідним поданням до профспілкового органу і, до речі, у разі надання останнім згоди на звільнення, було вправі розірвати трудовий договір не пізніше, як через місяць з дня одержання такої згоди.
Водночас, необхідно звернути увагу на те, що навіть при виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди профспілкового органу суд, як правило, не вправі лише через це поновити працівника на роботі (якщо тільки немає інших порушень, що дають підстави для поновлення) — згідно з ч. 9 ст. 43 КЗпП при виявленні такого факту суд зобов'язаний призупинити провадження у справі, зробити запит на згоду профспілкового органу і лише після її одержання або відмови у наданні згоди на звільнення працівника розглянути спір по суті. Адже суд відповідно до змісту ст. 235 КЗпП має право поновити працівника на роботі лише при його звільненні без законної підстави. Оскільки ж порушення порядку звільнення саме по собі не визнається підставою для звільнення, а одержання згоди профспілкового органу (до звільнення чи після) є елементом порядку звільнення, то сам лише факт його порушення не є підставою для поновлення працівника на роботі.
До речі, зробити запит на згоду профспілкового органу на звільнення працівника вже після здійснення самого звільнення може і роботодавець — зокрема, під час підготовки судового засідання у справі щодо поновлення на роботі звільненого працівника (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"). Звільнення ж працівника з ініціативи роботодавця за наявності відмови відповідного профспілкового органу в наданні згоди на таке звільнення, згідно з п. 15 вищезгаданої постанови Пленуму, є підставою для поновлення працівника на роботі. У той же час одержання такої згоди профспілкового органу юридично не зобов'язує роботодавця звільняти працівника — він може й відмовитися від раніше прийнятого ним рішення.