АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА
Л И С Т
26.01.2006 N 30/33
Відповідно до ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (далі ГК), у випадках існування залежності від іншого
підприємства, передбачених статтею 126 цього кодексу, підприємство
визнається дочірнім. Ст. 126 ГК визначає поняття асоційованих
підприємств (АП) та види залежності між ними.
Асоційованими підприємствами (господарські організації) є
група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між
собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у
формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між
АП може бути простою і вирішальною.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГК ( 436-15 ), контролююче підприємство
повинно компенсувати завдані збитки дочірньому лише у випадку,
якщо невигідні для дочірнього підприємства (ДП) угоди чи здійснені
ним операції настали з вини контролюючого підприємства (КП). Тобто
необхідною підставою компенсації завданих збитків є саме дії
(накази, розпорядження та будь-які інші дії, що призвели до
негативних наслідків) КП.
У ч. 7 ст. 126 ГК ( 436-15 ) зазначено, якщо ДП з вини КП
опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то
субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього
підприємства нестиме контролююче. Умовами субсидіарної
відповідальності контролюючого підприємства перед кредиторами
дочірнього, відповідно до цієї статті, є винні дії КП щодо ДП,
внаслідок яких останнє опинилося у стані неплатоспроможності, а
також визнання ДП банкрутом у передбаченому законом порядку.
Проте особливості субсидіарної відповідальності, передбачені
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (ЦК) і ГК ( 436-15 )
відрізняються. Суть субсидіарних зобов'язань полягає в тому, що
договором чи актом цивільного законодавства може бути передбачено
особливий порядок задоволення вимог кредиторів. У випадку
незадоволення вимог кредитора, основним боржником воно може бути
заявлене у невиконаній частині субсидіарному боржнику.
Стаття 619 ЦК ( 435-15 ) містить деякі правила, відповідно до
яких має наставати субсидіарна відповідальність (СВ). Так, до
пред'явлення вимоги особі, яка несе таку відповідальність,
кредитор повинен пред'явити вимогу основному боржнику. Якщо
останній відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не
отримав від нього у належний термін відповіді на пред'явлену
вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі особі,
яка несе СВ.
Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи,
яка несе СВ, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом
зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
Особа, яка несе СВ, повинна до задоволення вимоги,
пред'явленої кредитором, повідомити про це основного боржника, а у
разі пред'явлення позову - подати клопотання про залучення
основного боржника до участі у справі. Можна залучити основного
боржника як співвідповідача або як третю особу на боці
відповідача. У разі недотримання цих вимог особою, що несе СВ,
основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи,
яка несе СВ, заперечення, які він мав проти кредитора. Закон
України від 14.05.1992 року N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" не містить особливостей відповідальності по
зобов'язаннях перед кредиторами контролюючих підприємств стосовно
дочірніх, у разі банкрутства останніх. Таким чином, у випадку
банкрутства дочірніх підприємств процедури банкрутства
відбуваються відповідно до положень та загальних правил,
передбачених цим законом, з урахуванням особливостей, які
зазначені у Господарському ( 436-15 ) та Цивільному кодексах
( 435-15 ), щодо відповідальності контролюючого підприємства.
Голова агентства
з питань банкрутства О.Бірюков