Згідно зі ст. 61 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для певної категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, аби тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.
У разі підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня, семигодинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів до п'яти годин і напередодні святкових і неробочих днів — на одну годину. Розрахована таким чином норма тривалості робочого часу має бути реалізована виходом на роботу за графіком змінності.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні та святкові дні, години відпочинку.
Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена за графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді. Тривалість перерви в роботі між змінами відповідно до ст. 59 КЗпП має бути не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.
Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст.106 КЗпП України, Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. Під час обчислення нормального числа робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівника відповідно до законодавства було звільнено від виконання трудових обов'язків у зв'язку з відпусткою, виконанням державних або громадських обов'язків, тимчасовою непрацездатністю тощо.
Згідно зі ст.106 КЗпП, роботу в надурочний час слід компенсувати лише в грошовій формі. Заміна надурочної роботи відгулом не допускається, навіть за погодженням з працівником. Оплата провадиться в кінці облікового періоду за всі години надурочної роботи. За погодинної оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Якщо на відповідні роботи встановлено денну тарифну ставку чи місячний оклад, розмір погодинної оплати за годину визначається виходячи з норми робочого часу за день чи місяць.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,— за всі відпрацьовані надурочні години.
Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, за збереження норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною.