КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 24 червня 2006 р. N 354-р
Київ
Про схвалення Концепції Загальнодержавної
програми протидії захворюванню
на туберкульоз у 2007-2011 роках
1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми протидії
захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках, що додається.
Визначити МОЗ замовником Загальнодержавної програми.
2. МОЗ розробити та подати до 30 червня 2006 р. на розгляд
Кабінету Міністрів України проект Загальнодержавної програми
протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 28
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 24 червня 2006 р. N 354-р
КОНЦЕПЦІЯ
Загальнодержавної програми протидії
захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках
Загальна частина
На сьогодні склалася вкрай загрозлива ситуація із
захворюванням на туберкульоз як у світі, так і в Україні. Щороку
виявляється від 7 до 10 млн. хворих осіб, помирає 2,5-3 мільйони.
Загальна кількість хворих становить 50-60 мільйонів. Туберкульоз
займає перше місце в структурі смертності від інфекційних та
паразитарних хвороб і становить понад 80 відсотків.
Епідемія туберкульозу в Україні, за оцінкою ВООЗ, розпочалася
з 1995 року. Щогодини реєструється чотири нових випадки
захворювання на туберкульоз та один випадок смерті від цієї
хвороби. За 15 останніх років показник захворюваності на
туберкульоз збільшився у 2,4 раза, а смертності - у 2,7 раза і
становить відповідно 84,1 та 25,6 особи на 100 тис. населення. У
більшості країн Центральної та Східної Європи показник
захворюваності на туберкульоз, за даними ВООЗ, набагато нижчий і
становить, зокрема, у Чехії - 11, Польщі - 25, Болгарії - 39,
Білорусі - 52, Литві - 75 осіб на 100 тис. населення.
Аналіз причин виникнення проблеми
та обґрунтування необхідності її розв'язання
Загострення в Україні ситуації із захворюванням на
туберкульоз зумовлено численними соціально-економічними та
медичними факторами - зниження рівня життя населення та наявність
значної кількості хворих осіб, що перебувають у місцях позбавлення
волі, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів,
недостатня кількість кваліфікованих медичних кадрів, поширення
хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-інфекції.
Згідно з результатами аналізу, проведеного МОЗ, для
здійснення протитуберкульозних заходів, передбачених Національною
програмою боротьби із захворюванням на туберкульоз на
2002-2005 роки, за кошти державного бюджету централізовано
придбані протитуберкульозні препарати, поживні середовища для
мікробіологічної діагностики туберкульозу, пересувні флюорографи,
бронхоскопи та незначна кількість мікроскопів і спірографів для
протитуберкульозних закладів та установ. За рахунок коштів
місцевих бюджетів придбана лише незначна кількість одиниць
діагностичного обладнання у Вінницькій, Львівській областях та м.
Києві. В межах існуючого ліжкового фонду протитуберкульозних
закладів створено відділення, обладнано окремі палати для хворих,
які виділяють збудник туберкульозу в навколишнє середовище, хворих
на хронічний та хіміорезистентний туберкульоз. У Донецькій,
Одеській і Миколаївській областях створені відділення для
лікування хворих з поєднаною патологією - туберкульоз та ВІЛ/СНІД.
Започатковано семінари з питань забезпечення своєчасної
лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням методу
мікроскопії мазка мокротиння і проведення моніторингу лікування.
Централізована закупівля поживних середовищ для проведення тесту
медикаментозної чутливості дала змогу організувати роботу з
виявлення хворих на хіміорезистентний туберкульоз. Проводиться
робота з удосконалення первинної облікової документації і форм
звітності.
Разом з тим встановлено такі недоліки:
система лікувально-профілактичних заходів виявилася
малоефективною у боротьбі із захворюванням на туберкульоз через
несвоєчасне виявлення хворих, недостатній контроль за їх
лікуванням;
підготовка медичних працівників, працівників соціальних служб
організована на низькому рівні;
незадовільна матеріально-технічна база протитуберкульозних
закладів та установ, строк придатності 77 відсотків діагностичного
обладнання закінчився;
не розроблено механізм координації роботи закладів охорони
здоров'я різних форм власності, громадських організацій, групи
впровадження проекту Світового банку "Контроль за туберкульозом та
ВІЛ/СНІДом в Україні" з проведення заходів, визначених
Національною програмою боротьби із захворюванням на туберкульоз на
2002-2005 роки ( 643/2001 );
недосконала система інформування населення з питань
профілактики і лікування туберкульозу, соціальної реклами
здорового способу життя;
недостатнє залучення громадськості до проведення заходів з
первинної профілактики туберкульозу та соціальної підтримки
хворих.
На усунення перелічених та інших недоліків повинна бути
спрямована Загальнодержавна програма протидії захворюванню на
туберкульоз у 2007-2011 роках (далі - Програма).
Мета Програми
Метою Програми є поліпшення епідемічної ситуації шляхом
зниження серед населення темпів збільшення показників
захворюваності та смертності від туберкульозу, запобігання
поширенню хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності
лікування, удосконалення підготовки і перепідготовки медичних
працівників, покращення лабораторної діагностики туберкульозу.
Порівняльний аналіз можливих варіантів
розв'язання проблеми та обґрунтування
оптимального варіанта
На сучасному етапі можливе застосування кількох варіантів
розв'язання проблеми туберкульозу.
Перший варіант - запровадження програмної системи підходу до
ведення боротьби з туберкульозом, що передбачає повний комплекс
протитуберкульозних заходів з їх належним фінансуванням.
Другий варіант - запровадження рекомендованої ВООЗ у
2005 році програмної системи підходу до ведення боротьби з
туберкульозом "Стоп ТБ стратегія", яка складається з шести
компонентів, основним з яких є ДОТС-стратегія:
забезпечення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу
методом проведення мікроскопії мазка мокротиння;
застосування стандартизованого курсу лікарських засобів для
лікування хворих під наглядом медичних працівників;
безперебійне забезпечення ефективними лікарськими засобами;
створення досконалої системи обліку і звітності щодо
результатів лікування кожного хворого;
розв'язання завдань із запобігання поширенню
ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу;
поліпшення роботи закладів, установ та підприємств охорони
здоров'я всіх форм власності;
залучення закладів охорони здоров'я всіх форм власності до
своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням
методу мікроскопії мазка мокротиння;
надання соціальних послуг хворим на туберкульоз із залученням
громадськості;
проведення мікробіологічних досліджень під час діагностики
туберкульозу.
Програмна система "Стоп ТБ стратегія" передбачає планування
комплексу як медичних, так і немедичних протитуберкульозних
заходів, спрямованих на подолання епідемії туберкульозу (зокрема
запобігання поширенню хіміорезистентного туберкульозу), із
забезпеченням першочергового цільового фінансування та здійснення
контролю за проведенням таких заходів.
Третім, оптимальним варіантом розв'язання проблеми є
запровадження ДОТС-стратегії, адаптованої до традиційної системи
протидії та особливостей епідемії туберкульозу в Україні, згідно з
пунктом 3 статті 2 Указу Президента України від 14 лютого 2006 р.
N 132 ( 132/2006 ) "Про рішення Ради національної безпеки і
оборони України від 18 січня 2006 року "Про заходи щодо підвищення
ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами".
Процес створення дієвої системи протидії і лікування туберкульозу
повинен базуватися на диспансерному принципі надання
протитуберкульозної допомоги населенню. Це дасть змогу поєднати
світові досягнення у боротьбі з туберкульозом та позитивний досвід
роботи з виконання програм боротьби із захворюванням на
туберкульоз, заснованих на ДОТС-стратегії, який накопичили Польща,
Литва, Латвія, Молдова, Білорусь, Росія.
Шляхи та способи розв'язання проблеми
Розв'язання проблеми можливе шляхом виконання таких завдань:
зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних
закладів та установ, фінансова підтримка Програми, соціальна
реклама здорового способу життя;
виявлення хворих на туберкульоз та їх лікування;
забезпечення протитуберкульозних закладів та установ
антимікобактеріальними препаратами;
проведення постійного моніторингу епідемічної ситуації та
наукове супроводження протитуберкульозних заходів;
активізація роботи з профілактики туберкульозу;
запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного
туберкульозу;
підготовка медичних працівників та санітарно-гігієнічне
навчання населення з актуальних питань, пов'язаних із
захворюванням на туберкульоз.
Координацію роботи з протидії захворюванню на туберкульоз
здійснює МОЗ.
Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми дасть змогу:
знизити на 5 відсотків темпи підвищення рівня захворюваності
та смертності від туберкульозу;
запобігти поширенню хіміорезистентного туберкульозу;
довести частоту переривання лікування до 10 відсотків, а
кількість виявлених випадків виділення збудника туберкульозу в
навколишнє середовище до 50 відсотків серед осіб, що вперше
захворіли;
удосконалити систему надання населенню протитуберкульозної
допомоги, підготовки і перепідготовки медичних працівників з
питань профілактики, діагностики та лікування туберкульозу;
охопити навчанням понад 80 відсотків медичних працівників
відповідно до міжнародних стандартів;
запровадити методи своєчасного виявлення хворих на
туберкульоз;
створити систему лабораторного контролю якості
протитуберкульозних препаратів.
У результаті стабілізації епідемічної ситуації очікується
зменшення видатків з державного бюджету для запобігання поширенню
туберкульозу.
Фінансове забезпечення Програми
Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків,
передбачуваних у державному бюджеті МОЗ, іншим центральним органам
виконавчої влади, що беруть участь у виконанні Програми, і за
рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей,
мм. Києва та Севастополя, інших джерел.
Необхідний обсяг фінансування Програми з державного бюджету
визначається щороку виходячи з конкретних завдань та наявних
коштів.