Мій брат розлучився з дружиною, від шлюбу залишилися двоє маленьких дітей, на утримання яких він повинен сплачувати аліменти. Проте розмір аліментів є більшим за дохід мого брата (у січні цього року його звільнили з роботи за скороченням штату, і зараз він отримує лише допомогу по безробіттю), тому аліменти за нього нині сплачують наші батьки, заробіток яких теж невеличкий. Крім того, братові постійно необхідно купувати ліки (в нього виразка шлунка). Чи є такий закон, який допоміг би зменшити розмір аліментів — адже зараз їх виплата стає просто нереальною? До того ж, колишня дружина брата не дозволяє йому бачитися з дітьми. Чи вправі вона так вчиняти?
Сімейний кодекс України (далі — СКУ) передбачає можливість визначення розміру аліментів на дитину як у частці від заробітку (доходу) матері чи батька дитини (ч. 1 ст. 183), так і в твердій грошовій сумі (ст. 184). При цьому частка заробітку батька чи матері, що має стягуватися як аліменти на дитину, має визначатися судом окремо у кожному конкретному випадку з урахуванням, відповідно до ч. 1 ст. 182 СКУ, стану здоров'я та матеріального становища як дитини, так і платника аліментів, наявності у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки чи сина, а також інших обставин, що мають істотне значення. Отже, матеріальний добробут дитини, а у даному випадку — і платника аліментів, цілком залежатиме від особистих поглядів суддів на справедливість, але у будь-якому разі згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (нагадаємо, що відповідно до ст. 65 Закону "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум на дитину віком до шести років зараз становить 410 грн, а на дитину віком від шести до вісімнадцяти років — 527 грн). До речі, якщо аліменти стягуються на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері чи батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а після цього (якщо тільки після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей) аліменти стягуватимуться за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
За заявою платника аліментів або їх одержувача суд може визначити розмір аліментів і у твердій грошовій сумі. Це матиме місце у тих випадках, коли платник аліментів має нерегулярний, непостійний дохід, частину його отримує у натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (наприклад, у разі коли платник аліментів офіційно взагалі не працює, а доходи одержує з різних джерел, загальний розмір яких визначити неможливо). Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. А якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині має бути призначена державна допомога у розмірі різниці між розміром аліментів та ЗО відсотками прожиткового мінімуму для неї.
Встановлений судом розмір аліментів необов'язково буде збережений (незалежно від способу його визначення) до досягнення дитиною повноліття — у ст. 192 СКУ передбачено можливість його зменшення або збільшення за позовом платника чи одержувача аліментів. При цьому у зазначеній правовій нормі міститься вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів — до них належать зміна матеріального чи сімейного стану, а також погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів. Прикладом подібних обставин може слугувати одержання платником аліментів якоїсь травми, що зумовила його подальшу непрацездатність, або, як у випадку із Вашим братом, — втрата роботи з незалежних від нього обставин (адже у такому випадку, можливо, доходу платника аліментів не вистачатиме навіть на задоволення його власних потреб).
Щодо права на спілкування з дітьми, то слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 141 СКУ розірвання шлюбу між батьками дитини не впливає на обсяг їхніх прав (так само, як і не звільняє від обов'язків щодо дитини). Крім того, у ст. 157 СКУ прямо зазначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Таким чином, дружина Вашого брата не вправі забороняти йому бачитися з дітьми. Якщо ж вона все ж таки це робить, то Вашому братові можна порадити звернутися до органів опіки та піклування із заявою про визначення способів його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею (рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та інших обставин, що мають істотне значення). Саме рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Якщо дружина Вашого брата буде й надалі чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема ухилятися від виконання рішення органу опіки та піклування, то Ваш брат може звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Відповідно до ст. 159 СКУ суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Більше того, у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. До того ж, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Отже, підсумовуючи викладене, зазначимо, що, по-перше, якщо Ваш брат не може зараз виплачувати аліменти у встановленому судом розмірі, то йому варто звернутися до суду з позовом про його зменшення, посилаючись при цьому на погіршення свого матеріального стану та хворобу, а по-друге, він має повне праю бачити своїх дітей і спілкуватися з ними, а якщо його дружина не хоче перестати заважати йому у цьому, — звернутися з відповідною заявою до органу опіки та піклування чи з відповідним позовом до суду.