ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

           10.04.2006  N 21818/С/17-0715/6686/7/17-0717


                   Щодо оподаткування спадщини
          у вигляді майнового і земельного сертифікатів


     Державна податкова  адміністрація  України  розглянула вашого
листа з питань  оподаткування  спадщини  у  вигляді  майнового  та
земельного сертифікатів і в межах своєї компетенції повідомляє.

     Відповідно до   статей   67   та   68   Конституції   України
( 254к/96-ВР ) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися  законів
України  та  сплачувати  податки  і  збори  в  порядку і розмірах,
встановлених законом.

     Порядок оподаткування   одержуваних   громадянами    об'єктів
спадщини визначено     статтею     13     Закону    України    від
22 травня 2003 року N 889  (  889-15  )  "Про  податок  з  доходів
фізичних осіб" (далі - Закон).

     Оподаткування об'єктів   спадщини  провадиться  за  ставками,
встановленими в окремих підпунктах цієї статті Закону ( 889-15  ),
і  їх  розмір залежить від об'єкта спадщини та ступеня споріднення
спадкодавця та спадкоємця.

     Об'єкти спадщини  платника  податку   поділяються   з   метою
оподаткування на об'єкти нерухомого майна, об'єкти рухомого майна;
об'єкти  комерційної  власності;  суми  страхового   відшкодування
(страхових    виплат)   за   страховими   договорами,   укладеними
спадкодавцем,  а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку
спадкодавця    згідно    з   договором   недержавного   пенсійного
страхування,  пенсійного вкладу; кошти, а саме готівкові кошти або
кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках
та небанківських фінансових  установах,  у  тому  числі  депозитні
(ощадні),  іпотечні  сертифікати,  сертифікати  фонду  операцій  з
нерухомістю.

     Відповідно до  частини  "в"  пп.  13.2.1  п.  13.2   ст.   13
Закону (  889-15  ) оподаткуванню за ставкою п.  7.1 ст.  1 Закону
(13%  на період 2004  -  2006  роки)  підлягає  вартість  об'єктів
комерційної  власності,  в  т.ч.  корпоративних  та майнових прав,
успадкованих членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення,
а  також  іншими  особами  незалежно від ступеня їх споріднення зі
спадкодавцем.  Членами  сім'ї  фізичної  особи   першого   ступеня
споріднення  вважаються  її  батьки  та  батьки  її  чоловіка  або
дружини,  її чоловік або дружина,  діти як такої  фізичної  особи,
так і її чоловіка або дружини,  у тому числі усиновлені ними діти.
Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий
ступінь споріднення (пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону).

     Згідно з  п.  1.8  ст.  1  Закону  України  від  28.12.94  р.
N 334 (  334/94-ВР  )  "Про  оподаткування  прибутку  підприємств"
корпоративні   права  -  це  право  власності  на  статутний  фонд
(капітал) юридичної особи або його частку (пай),  включаючи  права
на   управління,   отримання  відповідної  частки  прибутку  такої
юридичної особи,  а також активів у разі її ліквідації  відповідно
до  чинного  законодавства,  незалежно від того,  чи створена така
юридична особа у формі  господарського  товариства,  підприємства,
заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи,  або
в інших організаційно-правових формах.

     Законом України від 14.02.92 р.  N  2114  (  2114-12  )  "Про
колективне сільськогосподарське      підприємство"     (далі     -
Закон N  2114)  встановлено,  що   об'єктами   права   колективної
власності  такого  підприємства є земля,  інші основні та оборотні
засоби  виробництва,  грошові  та  майнові  внески  його   членів,
вироблена  ними  продукція,  одержані доходи,  майно,  придбане на
законних  підставах.  Майно  у  підприємстві  належить  на   праві
спільної часткової, власності його членам (ст. 7).

     Члену сільськогосподарського       підприємства       щорічно
нараховується частина  прибутку  залежно  від  частки  у  пайовому
фонді,  яку  за його бажанням може бути виплачено або зараховано у
збільшення частки  в  пайовому  фонді.  Ці  відносини  регулюються
статутом підприємства (ст. 9 Закону N 2114 ( 2114-12 ).

     Члени сільськогосподарського  підприємства  мають право брати
участь у вирішенні всіх  питань  його  діяльності,  виборності  та
підзвітності виконавчо-розпорядчих  органів  тощо  (ст.  22 Закону
N 2114 ( 2114-12 ).

     Майновий пай члена підприємства документально підтверджується
Свідоцтвом  про право власності на майновий пай члена підприємства
(майновим сертифікатом),  яке видається  сільською,  селищною  або
міською  радою.  Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом
на право на земельну частку (пай), який також видається сільською,
селищною або міською радою.

     Враховуючи наведене,   зміст   прав  особи,  які  засвідчують
майновий та земельний сертифікати, є тотожнім змісту корпоративних
прав та засвідченням майнових прав відповідно.

     Таким чином,  якщо вами,  як членом сім'ї спадкодавця першого
ступеня споріднення,  у 2005 році одержано Свідоцтво про право  на
спадщину   на   об'єкти   комерційної   власності:   майновий  пай
(корпоративне право) та на земельний сертифікат  (майнове  право),
то  ви  зобов'язані  до  1  квітня  2006 року подати до податкової
інспекції за місцем своєї податкової адреси (місцем постійного або
переважного проживання) річну декларацію, в якій зазначити вартіст
такого успадкованого  майнового  сертифікату  та  сплатити  з  неї
податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%.

     Разом з тим,  повідомляємо, що згідно зі ст. 1 Закону України
від 25.06.1991  р.  N  1251-XII   (   1251-12   )   "Про   систему
оподаткування" місцевим радам надано право встановлювати додаткові
пільги  щодо  оподаткування  у  межах  сум,  що  надходять  до  їх
бюджетів.

     Крім того,  згідно з пп.  14.4.4 п.14.4 ст. 14 Закону України
від 21.12.2000 р.  N 2181  (  2181-14  )  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими   фондами"   платник   податків   має   право   вимагати
розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган,
уповноважений приймати рішення з таких  розстрочень,  відстрочень,
зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані
платником   податків   як   обґрунтування   такого   розстрочення,
відстрочення,  є  тотожними  підставам,  наданим іншими платниками
податків,  щодо  податкових   зобов'язань   яких   були   прийняті
відповідні рішення.

 Заступник Голови                                       С.І.Лекарь