Рішення поновити на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір (районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом), згідно зі ст. 235 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) підлягає негайному виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону «Про виконавче провадження» для того, щоб рішення вважалося виконаним, необхідна наявність двох обставин: акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, та фактичного допущення працівника до виконання його обов'язків. Тому керівник зобов'язаний негайно поновити працівника, який раніше виконував цю роботу, і вправі розірвати трудовий договір з працівником, узятим на звільнене місце з власної ініціативи, на підставі, передбаченій п. 6 ст. 40 КЗпП (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).
Відповідно до ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з цієї підстави працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Але є обмеження щодо звільнення певних категорій осіб. Зокрема, згідно зі ст. 198 КЗпП, звільнення працівників, молодших за 18 років, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Також ст. 184 КЗпП передбачена заборона щодо звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.