Договір застави має бути укладений у письмовій формі, яка може бути як простою, так і нотаріальною. Зокрема, за правилами ст. 577 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, коли предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом. Крім того, сторони здійснюють нотаріальне посвідчення застави і тоді, коли це не є обов'язковим відповідно до законодавства України, але на цьому наполягає один із контрагентів.
Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцем розташування цього майна або за місцезнаходженням однієї зі сторін правочину. Процедура нотаріального посвідчення таких договорів передбачена у положеннях Закону «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 року № 20/5.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 577 ЦКУ застава нерухомого майна підлягає і державній реєстрації у випадках і порядку, передбачених законом. Застава ж рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця із внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна (ч. З ст. 577 ЦКУ).
Незалежно від форми укладення договору застави (простої письмової чи нотаріальної) у ньому має бути вказано найменування та місцезнаходження сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір та строк виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а" також опис предмета застави (коли предметом застави є окремий об'єкт, його опис має бути здійснений за індивідуальними ознаками, а якщо предметом застави є сукупність об'єктів, їх опис може бути поданий і у загальній формі шляхом вказівки на вид заставленого майна). Також у договорі застави можуть міститися й інші умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.