|
Стаття 58
Конституції України закріплює один з найважливіших
загальновизнаних принципів права — закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає,
що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли
після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами
чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні
є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі
відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян
упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям
пізніше певного закону чи іншого правового акта. Схожі положення
містяться і в міжнародних нормативно-правових актах, зокрема у ст.
7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.
15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Водночас у ст. 58
Конституції України зазначається, що закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім
випадків, коли вони пом’якшують або скасовують
відповідальність особи. Конституційний Суд України у своєму
рішенні № 6-рп/2000 від 19.04.2000 р. дійшов висновку, що суть
зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів
полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які
виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують
або пом’якшують відповідальність особи.
Взагалі дана
стаття Конституції тричі була предметом розгляду Конституційного
Суду України (офіційне тлумачення статті 58 див. в
Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.1997 р., № 1-рп/99
від 09.02.1999 р., № 6-рп/2000 від 19.04.2000 р.), що
свідчить про важливість даного положення Конституції та
неоднозначність у його тлумаченні.
Своє відображення згадана
норма Основного Закону знайшла і в Кримінальному кодексі України
(далі – КК України). Так, зокрема, ч. 1
ст. 5 цього Кодексу встановлює, що закон про кримінальну
відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує
кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто
поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання
таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають
покарання або відбули покарання, але мають судимість, звідки можна
зробити висновок, що зворотна дія закону про кримінальну
відповідальність (далі – кримінальний закон)
у часі — це поширення нового кримінального закону, яким
скасована злочинність діяння або пом’якшена кримінальна
відповідальність, на осіб, які вчинили відповідне діяння до
набрання таким законом чинності (Кримінальний кодекс
України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В. І. Борисов,
С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я.
Тація. Видання третє.— X.: ТОВ «Одіссей», 2006.
— С. 16.). На думку О.М.Єрасова, зворотну силу
кримінального закону слід розглядати як тип темпоральної дії
кримінального закону, який характеризується поширенням
обов’язковості положень даного закону на діяння і породжені
ним правовідносини, які передували моменту введення в дію такого
закону (Див.: Ерасов А.М. Обратная сила поголовного
закона и принципы уголовного права// Извест. Вузов. Правоведение.
– 2005. – №3. – С. 88.).
Матеріальні та формальні підстави
Традиційно в науці
вирізняють матеріальні та формальні підстави зворотньої дії
кримінального закону в часі.
Матеріальні підстави – це
такі зміни кримінального закону, які приводять до обмеження або
скасування повноваження держави в існуючих кримінальних
правовідносинах. Це має місце у випадках пом’якшення
кримінальної відповідальності та скасування злочинності діяння.
Проте матеріальна підстава повинна мати свій зовнішній вираз,
юридичне оформлення. Таке юридичне оформлення відбуваються
внаслідок існування формальних підстав, яких виділяють дві. Перша
з них – це колізійний припис законодавства, в якому
описується властивості нового кримінального закону, завдяки яким
він і отримує зворотну дію (описується матеріальна
підстава такої дії). Друга формальна підстава – це
спеціальна вказівка законодавства, яка також має форму правового
припису і в якій не описується властивості нового кримінального
закону, завдяки яким він має зворотну дію (матеріальна
підстава такої дії), а лише називається закон, що має
зворотну дію.
Процесуальний аспект
Реалізація
закріпленого у ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України
принципу, відповідно до якого закон про кримінальну
відповідальність, що скасовує злочинність діяння або пом’якшує
кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, може бути
забезпечена тільки за умови наявності належного процесуального
механізму, який дозволяє визначити в конкретній справі, в якій
мірі новий закон пом’якшує відповідальність за злочин, і
відповідним чином застосувати його.
У
Кримінально-процесуальному кодексі України (далі –
КПК України) механізм реалізації вказаних положень
міститься у ст. 405-1. Так, відповідно до ч.1 цієї статті КПК
звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках,
передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України, провадиться судом
за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що
відає виконанням покарання. Фактично без змін дане положення КПК
увійшло до проекту КПК №3456-д від 18.11.2005 р.
Розглянемо
детальніше приписи частин 2 і 3 ст. 74 КК України, оскільки від їх
напряму залежить ефективність процесуальної реалізації принципу,
відповідно до якого кримінальний закон, який скасовує злочинність
діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має
зворотну дію у часі. Так, ч. 2 ст. 74 КК України передбачає, що
особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена,
підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Вважаємо за необхідне закріпити в КК України норму відповідно до
якої особа, яка вчинила діяння, злочинність якого скасована, не
може бути також і притягнена до кримінальної відповідальності.
Викликають сумнів і положення про те, що особа підлягає негайному
звільненню. Адже ст. 405-1 КПК встановлює порядок виконання
закону, який звільняє від покарання: суд тільки після одержання
заяви засудженого, подання прокурора чи органу, що відає
виконанням покарання, проводить таке звільнення — і аж ніяк
не негайно. А тому, вважаємо за доцільне викласти відповідну норму
так: особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена,
підлягає звільненню від призначеного судом покарання у порядку,
передбаченому КПК.
Отже КПК передбачає порядок звільнення від
покарання у випадку, коли особа вже засуджена за вчинення злочину,
і не визначає порядок звільнення від кримінальної відповідальності
на стадії досудового розслідування чи судового розгляду. А тому,
на нашу думку, слід погодитися з тими науковцями, які вважають, що
необхідно передбачити ще одну підставу для закриття кримінальної
справи – у зв’язку з декриміналізацією діяння. Дане
положення ввійшло і до проекту КПК №3456-д від 18.11.2005 р., в
якому окрема стаття (ст. 176) присвячена
порядку закриття провадження у кримінальній справі у зв’язку
з декриміналізацією діяння.
Слід зауважити, що суд провадить
звільнення від покарання тільки за заявою засудженого або за
поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Вважаємо, що доцільно було б встановити обов’язок органу, що
відає виконанням покарання, у випадку прийняття закону, який
звільняє від покарання, внести відповідне подання до суду за
місцем відбування покарання протягом семи днів з моменту набрання
чинності таким законом. Після одержання судом такого подання він
повинен розглянути його і прийняти рішення, на нашу думку,
протягом семи днів. Необхідно зазначити, що вказаний обов’язок
не позбавляє засудженого права подати відповідну заяву про
звільнення від покарання у зв’язку з декриміналізацією
діяння.
Досвід вартий наслідування
Повернемося до
положень КК України. Так, у ч. 3 ст. 74 цього Кодексу закріплено,
норму згідно з якою призначена засудженому міра покарання, що
перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі
покарання, встановленої санкцією нового закону. Схоже положення
міститься і в КК Російської Федерації (далі КК РФ)
— відповідно до ч. 2 ст. 10 КК РФ, якщо новий кримінальний
закон пом’якшує покарання за діяння, вчинене особою, то це
покарання підлягає скороченню в межах, передбачених новим
кримінальним законом. Дана стаття КК РФ була предметом розгляду
Конституційного Суду РФ (постанова №4-П від
20.04.2006 р.), який дійшов висновку, що при приведенні
вироку у відповідність до нового кримінального закону підлягають
врахуванню всі встановлені КК РФ правила — як загальні так і
спеціальні — відповідно до яких при винесені вироку
вирішується питання про покарання, включаючи правила призначення
покарання нижче нижчої межі, за наявності пом’якшуючих
обставин, а також при рецидиві злочинів. В іншому випадку, вважає
КС РФ, особи, які відбувають покарання, були б поставлені в
нерівне становище з тими особами, по відношенню до яких вирок
виноситься після набрання чинності новим законом.
Вважаємо, що
дана позиція Конституційного Суду РФ повинна бути перейнята і
українським законодавцем. Адже, буде несправедливо, якщо за
наявності у санкції статті покарання у вигляді позбавлення волі,
скажімо, строком від п’яти до восьми років, і коли особу
було засуджено на п’ять років, а новий закон передбачає
покарання строком від двох до чотирьох років, знижувати раніше
призначене покарання тільки до чотирьох років позбавлення волі.
Що
стосується процесуального порядку виконання закону, який пом’якшує
покарання, – то він аналогічний порядку виконання закону,
який звільняє від покарання.
Ухвала суду про звільнення від
покарання або пом’якшення покарання відповідно до ч. 2 ст.
405-1 КПК України ґрунтується тільки на обставинах справи,
встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній
оцінці, яку дано цим судом.
Сподіваємося, вказані пропозиції
будуть враховані в новому КПК України та при внесенні змін до КК України, сприятимуть покращанню прав людини у кримінальному
процесі (перш за все засуджених), а також
досягненню завдань Кримінального кодексу та кримінального
судочинства в Україні.
Олександр ДРОЗДОВ, доцент кафедри кримінального процесу
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого,
кандидат юридичних наук Віталій ГУТНИК, студент V курсу ІІІ
факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава
Мудрого
|