Чи відповідає законодавству ситуація, коли працівнику аванс перед відрядженням не видається, а витрати компенсуються на його вимогу раз у квартал?
Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачені гарантії і компенсації при службових відрядженнях, що виплачуються в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від ІЗ березня 1998 р. № 59, підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Як передбачено у пп. 1.11 п. 1 цієї Інструкції, працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові.
Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Тобто працівникові, направленому у відрядження, грошовий аванс на відрядні витрати роботодавець зобов'язаний виплатити саме перед від'їздом, але після повернення з відрядження працівник звітує про використання коштів, наданих на відрядження.