ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
05.12.2006 N 6496
Про затвердження Методичних рекомендацій
щодо загальних підходів до застосування
страховиками стрес-тестів
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 27 Закону
України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг" ( 2664-14 ), основних заходів з реалізації
Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року,
затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від
23 серпня 2005 року N 369-р ( 369-2005-р ), та з метою
встановлення рекомендацій щодо застосування страховиками
стрес-тестів як елементу загальної системи управління ризиками
страховика Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг
України П О С Т А Н О В И Л А:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо загальних підходів
до застосування страховиками стрес-тестів, що додаються.
2. Рекомендувати страховикам дотримуватися Методичних
рекомендацій щодо загальних підходів до застосування страховиками
стрес-тестів.
3. Управлінню організаційно-аналітичного забезпечення роботи
керівника забезпечити опублікування цього розпорядження в засобах
масової інформації.
4. Департаменту державного регулювання та розвитку ринків
фінансових послуг узагальнювати інформацію Департаменту страхового
нагляду щодо впровадження в практику діяльності страховиків
Методичних рекомендацій щодо загальних підходів до застосування
страховиками стрес-тестів.
Голова Комісії В.Альошин
Протокол засідання Комісії
від 5 грудня 2006 р. N 282
ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпорядження Державної
комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України
05.12.2006 N 6496
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо загальних підходів до застосування
страховиками стрес-тестів
Методичні рекомендації щодо загальних підходів до
застосування страховиками стрес-тестів (далі - Методичні
рекомендації) розроблені відповідно до основних заходів з
реалізації Концепції розвитку страхового ринку України до
2010 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 23 серпня 2005 року N 369-р ( 369-2005-р ), якими
передбачається формування ефективного державного регулювання та
нагляду у сфері страхування з урахуванням принципів та стандартів,
рекомендованих Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою
діяльністю. Методичні рекомендації розроблені з врахуванням
рекомендацій, викладених у документі "Стрес-тестування для
страховиків", прийнятому Міжнародною асоціацією органів нагляду за
страховою діяльністю в жовтні 2003 року.
1. Загальні положення
1.1. Методичні рекомендації розроблені з метою:
- визначення ролі стрес-тестування в загальній системі
управління ризиками страховика та забезпеченні підтримки на
належному рівні достатності капіталу та платоспроможності;
- окреслення ролі стрес-тестів як допоміжного інструменту при
здійсненні Державною комісією з регулювання ринків фінансових
послуг України (далі - Держфінпослуг) оцінки ризиків страховика;
- визначення підходів до використання Держфінпослуг
стрес-тестування для оцінки рівня обачливості (пруденційності)
страховика;
- визначення характеристик середовища, в якому повинно
відбуватись стрес-тестування, наприклад, режиму корпоративного
управління тощо;
- розгляду різних факторів, які слід враховувати при розробці
та проведенні стрес-тестування, та розгляд різної техніки
моделювання.
1.2. Не є метою цих Методичних рекомендацій:
- розробка і опис форм та обсягів публічного розкриття
результатів стрес-тестування;
- визначення заходів Держфінпослуг щодо страховика за
результатами стрес-тестування.
1.3. Страховикам рекомендується впроваджувати ці Методичні
рекомендації шляхом включення їх положень до внутрішніх
регламентуючих документів з питань управління ризиками.
1.4. Наведені нижче поняття вживаються в цих Методичних
рекомендаціях у такому значенні:
- екстраординарна подія - подія, вірогідність настання якої
за звичайних обставин є невисокою і яка може мати фінансову,
операційну, законодавчу природу або іншу природу;
- кризова ситуація - ситуація, яка може мати місце в
майбутньому через вплив зовнішніх та/або внутрішніх чинників і яка
призводить до суттєвих фінансових втрат страховика;
- тестування чутливості - оцінка впливу на фінансовий стан
страховика стресових ситуацій, що характеризуються одним фактором
ризику або декількома близько пов'язаними між собою факторами
ризику, вплив яких може розглядатись як одне ціле;
- сценарій - набір стресових ситуацій, що розвиваються в часі
та характеризуються декількома взаємопов'язаними факторами ризику;
- сценарне тестування - оцінка впливу на фінансовий стан
страховика стресових ситуацій, що розвиваються за історичним
та/або гіпотетичним сценарієм;
- стрес-тестування - тестування чутливості або сценарне
тестування з метою оцінки готовності страховика до можливих
кризових ситуацій;
- стресова ситуація - історична або гіпотетична ситуація, що
може скластися в результаті екстраординарних подій і яка
характеризується певним набором факторів ризику;
- суттєві фінансові втрати страховика - фінансові втрати в
розмірі не менше ніж 10 відсотків суми активів по балансу;
- історичний сценарій - набір стресових ситуацій, що
відображають певні епізоди, що мали місце в дійсності;
- гіпотетичний сценарій - набір стресових ситуацій, що можуть
мати місце, але на практиці ще ніколи не траплялись.
2. Цілі стрес-тестування
2.1. Стрес-тести можуть застосовуватися страховиком як
інструмент управління ризиком, у тому числі в кризових ситуаціях.
Держфінпослуг може застосовувати стрес-тести для оцінки
спроможності страховика покривати збитки у кризових ситуаціях.
2.2. Рекомендується застосовувати стрес-тести як елемент
загальної системи управління ризиками страховика, в тому числі
визначення лімітів по ризиках, які готовий взяти на себе
страховик, та оцінки того, що страховик не бере на себе надмірних
ризиків - ні з власної точки зору, ні з точки зору Держфінпослуг і
страхувальників.
2.3. Рекомендується включати стрес-тестування як частину
належного корпоративного управління, яке сприяє покращенню
внутрішнього контролю та управління ризиками страховика.
Страховикам рекомендується використовувати стрес-тестування
при стратегічному плануванні, плануванні на випадок
непередбачуваних подій та при розробці та оцінці альтернативних
стратегій зменшення ризиків.
2.4. Рекомендується надавати наглядовому і виконавчому органу
страховика інформацію щодо припущень, що лягли в основу розробки
стрес-тестів, та результати їх проведення.
2.5. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати
профіль ризиків страховика, в тому числі те, що страховики
здійснюють андеррайтинг різних класів ризиків, беруть на себе
різні рівні ризиків, мають різні системи розповсюдження страхових
продуктів, укладають різні угоди з перестрахування, мають різну
структуру активів, різні операційні та контрольні системи.
2.6. Для перевірки вразливості страховика до ризиків та
достатності технічних резервів та капіталу рекомендується при
стрес-тестуванні враховувати лише суттєві загрози для майбутнього
фінансового стану страховика, а не певні незручності в його
роботі.
2.7. Рекомендується при проведенні стрес-тестування
враховувати як кількісні, так і якісні результати.
З кількісних результатів брати до уваги такі, що впливають на
статті активу та/або пасиву балансу страховика, з якісних - оцінку
здатності органів управління страховика ідентифікувати, оцінювати
та управляти значними ризиками.
2.8. При розробці стрес-тестів рекомендується враховувати, що
в кризових ситуаціях навіть добре диверсифікований портфель не
захищений від ризику концентрації, оскільки в цих ситуаціях
порушується нормальний (звичайний) зв'язок між активами.
Також рекомендується враховувати, що в сучасних умовах має
місце прискорене розповсюдження (розвиток) кризових ситуацій.
3. Сфера використання
3.1. Тестування чутливості дозволяє оцінити вплив окремого
фактора ризику на одну чи декілька позицій (статей) в активі
балансу страховика.
Оскільки в реальних кризових ситуаціях діють, як правило,
декілька взаємопов'язаних факторів ризиків, тестування чутливості
рекомендується використовувати головним чином для ідентифікації
факторів ризику, що мають вирішальний вплив на фінансовий стан
страховика, та виявлення суттєвих взаємозв'язків між факторами
ризику.
3.2. Сценарне тестування, яке є більш наближеним до реальних
ситуацій, рекомендується використовувати як основний інструмент
стрес-тестування.
Рекомендується застосовувати сценарне тестування при оцінці
кризових ситуацій катастрофічного характеру, а також при існуванні
факторів ризику, що впливають на всі сфери діяльності страховика
(зміни на ринках нерухомості, фондовому ринку тощо).
4. Необхідний досвід для розробки
та проведення стрес-тестування
4.1. Страховику рекомендується узагальнювати практику
розробки і проведення стрес-тестування, поклавши відповідальність
за це на наглядовий орган страховика. Безпосередньо виконувати ці
функції може спеціалізований підрозділ з управління ризиками або
актуарії.
4.2. Рекомендується, щоб у розробці стрес-тестів брали участь
спеціалісти з управління ризиками, фінансовий персонал, актуарії,
відповідальні за напрями діяльності, та інші працівники, що мають
досвід у різних сферах діяльності страховика.
4.3. Рекомендується, щоб залучені до розробки стрес-тестів
особи мали:
- сукупний досвід у сфері актуарної діяльності,
бухгалтерського обліку, економічній, юридичній та фінансовій
сферах;
- глибоке розуміння діяльності страховика;
- здатність ідентифікувати ризики, які потенційно можуть мати
значний негативний вплив на фінансовий стан страховика;
- здатність аналізувати розмір впливу цих ризиків;
- розуміння різних моделей, що можуть бути використані, а
також були здатними проаналізувати його результати та підготувати
відповідне повідомлення.
4.4. Для забезпечення відповідності стрес-тестів профілю
ризиків страховика рекомендується забезпечити певний рівень
незалежності для осіб, що задіяні в розробці та проведенні
стрес-тестів.
Рішення щодо факторів ризику, які слід враховувати при
розробці стрес-тестів та щодо вибору тих чи інших стрес-тестів для
виконання, за можливості мають прийматись особами, які зазвичай не
задіяні у прийнятті рішень з відповідних питань у процесі
звичайної діяльності.
Страховикам, що мають невеликі обсяги діяльності, може бути
важко повністю відокремити процес прийняття рішень щодо
стрес-тестів від рішень у процесі звичайної діяльності,
рекомендується для забезпечення певного рівня незалежності
розробити та застосовувати спеціальні процедури.
5. Фактори ризику, що враховуються
при розробці стрес-тестів
5.1. Для забезпечення порівняльності результатів
стрес-тестування страховикам рекомендується дотримуватись цих
Методичних рекомендацій при розробці стрес-тестів, оскільки
страховик розробляє стрес-тести відповідно до власного профілю
ризиків та складності діяльності, що може привести до проведення
різного за характером та обсягами стрес-тестування.
5.2. При розробці сценаріїв рекомендується враховувати також
фактори ризиків, кількісну оцінку яких визначити непросто.
Наприклад, ризики судових рішень щодо претензійної практики,
ризики репутації, ризики змін у податковому законодавстві тощо.
5.3. У разі, якщо Держфінпослуг, враховуючи визначені в
пунктах 5.1 та 5.2 цієї статті обмеження, рекомендує страховикам
виконувати стандартні стрес-тести, це не дає підстави страховику
відмовлятись від розробки власних стрес-тестів та ухилятись від
запровадження ефективного та всебічного підходу до управління
діяльністю на підставі оцінки ризиків.
5.4. Серед факторів загального характеру, що впливають на
природу та обсяги стрес-тестів, рекомендується враховувати:
стан платоспроможності;
напрями діяльності та систему розповсюдження страхових
продуктів;
поточну позицію на ринку;
поточну позицію в групі (конгломераті);
інвестиційну політику;
положення бізнес-плану;
загальні економічні умови.
Страховику, фактичний запас платоспроможності якого перевищує
нормативний запас платоспроможності не більше ніж на 10 відсотків,
рекомендується проводити більші за обсягом та частіші стрес-тести.
Страховику, що належить до великої корпоративної групи,
рекомендується перевіряти вплив можливих змін у групі, що можуть
привести до обмеження залучення додаткового капіталу.
5.5. При оцінюванні того, які події для страховика є
суттєвими, рекомендується враховувати обсяг, характер та
складність діяльності страховика, стан його платоспроможності та
толерантність до ризиків.
5.6. Страховику рекомендується не виключати з розгляду події,
які є для нього досить передбачливими, але маловірогідними, і для
яких він сформував особливе забезпечення, в тому числі у вигляді
вільних резервів.
5.7. При розробці стрес-тестів рекомендується визначати
фактори ризику, що стосуються таких ризиків:
страховий ризик;
ринковий ризик;
кредитний ризик;
ризик ліквідності;
операційний ризик;
груповий ризик;
системний ризик.
Цей перелік не є вичерпним для визначення всіх специфічних
ризиків страховика. Рекомендується при розробці стрес-тестів
враховувати також поради актуаріїв щодо включення інших факторів
ризику.
5.8. Страховий ризик стосується ризику прийняття
невідповідної стратегії андеррайтингу (наприклад, невідповідне
об'єднання ризиків чи несприятливий вибір ризиків), невідповідного
впровадження прийнятої стратегії або ризик настання неочікуваних
збитків, навіть якщо стратегія є відповідною і впроваджується
належним чином.
При визначенні страхового ризику розглядаються окремо вплив
андеррайтингу та функції виплат на страхові премії та технічні
резерви страховика.
Страхові ризики можуть бути розділені на такі категорії:
ризик андеррайтингу;
ризик катастроф;
ризик погіршення технічних резервів.
Наведені нижче переліки факторів ризику не є вичерпними.
5.9. Ризик андеррайтингу може включати такі фактори ризику:
відповідність ціноутворення, наприклад, можливість для
страховика встановлювати відповідні ціни на свої продукти, беручи
до уваги умови ведення бізнесу, прийнятої політики, будь-які
видані гарантії, обмеження, пов'язані з циклічністю премій та
ємністю галузі, рівень існуючих ставок та власні цілі щодо
прибутку;
вплив швидкого зростання або зменшення обсягів
андеррайтингового портфеля;
недостатність досвіду щодо страхових вимог, включаючи частоту
їх подання та розмір великих вимог;
тривалість розвитку черги вимог та приховані вимоги;
залежність від певних посередників, що мають непропорційну
частку в доходах страховика від страхових премій;
можливість зростання ставок перестрахування або закриття
(обмеження) доступу до перестрахування;
вплив високого рівня невизначеності при ціноутворенні на
нових ринках чи ринках, що розвиваються, через недостатність
необхідної інформації для здійснення належної оцінки ціни ризику;
географічний склад страхового портфеля, концентрація за
географічною чи країнною ознакою;
толерантність до змін у витратах, включаючи непрямі витрати,
наприклад, накладні витрати.
5.11. Ризик катастроф може включати такі фактори ризику:
спроможність страховика витримати катастрофічні події,
зростання ризиків, що непередбачено відкрилися, вплив прихованих
вимог або акумулювання вимог;
можливе вичерпання заходів перестрахування;
відповідність припущень та моделей катастроф, що
використовуються, наприклад, фактори вірогідних максимальних
збитків тощо;
Перелік факторів повинен враховувати, що катастрофічні події
стосуються всіх напрямів діяльності.
5.12. Ризик погіршення технічних резервів може включати такі
фактори ризику:
адекватність та невизначеність технічних резервів збитків;
адекватність інших технічних резервів, наприклад, резерву
незароблених премій тощо;
частота та розмір великих вимог;
можливі результати щодо вимог, які оспорюються, у тому числі
в суді;
вплив інфляції;
включені гарантії в страховому полісі;
ризик, пов'язаний зі змінами процентних ставок при
достроковому розірванні договору страхування;
соціальні зміни, що призводять до зростання вимог чи позовів
до суду;
інші соціальні, економічні, законодавчі та технологічні
зміни.
5.13. Ринковий ризик пов'язаний у першу чергу з
несприятливими змінами у вартості активів і зобов'язань страховика
як на балансі, так і поза балансом, що відбуваються в результаті
впливу ситуації на ринку.
Це, наприклад, ризик зменшення вартості активів через ринкові
зміни відсоткових ставок, валютних курсів, цін на інструменти
капіталу тощо, що не компенсується відповідним зменшенням
зобов'язань страховика.
Ринковий ризик може включати такі фактори ризику:
можливість значного економічного спаду або спаду на ринку, що
призводить до змін відсоткових ставок, які негативно впливають на
фінансовий стан страховика;
вплив на портфель у цілому зміни цін на окремі види активів;
неадекватна оцінка активів;
безпосередній вплив на портфель знецінення валюти, а також
вплив на пов'язані ринки та валюти;
обсяг будь-яких невідповідностей активів та зобов'язань,
включаючи ризик реінвестування;
вплив на вартість портфеля значних змін у різниці між
ринковими відсотковими ставками і безризиковою відсотковою
ставкою;
вплив погіршення кредитних та інших рейтингів на вартість
активів.
5.14. Кредитний ризик стосується можливості невиконання
зобов'язань контрагентом. До контрагентів страховика можна
віднести боржників, позичальників, брокерів, страхувальників,
перестраховиків тощо. Кредитний ризик може також бути присутній у
гарантіях та інших фінансових інструментах, у тому числі при
сек'юритизації.
Кредитний ризик може включати такі фактори ризику:
вплив фінансової неспроможності (банкрутства) перестраховика
або декількох перестраховиків на виконання зобов'язання перед
страховиком;
погіршення кредитоспроможності перестраховиків, що задіяні в
програмі перестрахування страховика, посередників чи інших
контрагентів;
ступінь концентрації в програмах перестрахування на
перестраховиках із певним рейтингом;
ступінь концентрації кредитного ризику, наприклад, в одного
контрагента тощо;
погіршення обсягів та якості наданого забезпечення;
більші ніж очікувані збитки від безнадійних боргів;
неспроможність сторін виконати зобов'язання, стосовно яких
страховиком були надані гарантії.
5.15. Ризик ліквідності стосується неспроможності страховика
реалізувати активи для погашення зобов'язань точно на момент
настання строку погашення. Фундаментальним є розуміння того, чи
достатньо потоків грошових коштів, що отримує страховик, для
виконання зобов'язань перед страхувальниками та іншими
кредиторами.
Ризик ліквідності може включати такі фактори ризику:
будь-які неспівпадання між очікуваними потоками грошових
коштів, пов'язаних з активами, та зобов'язаннями;
неспроможність швидко продати активи;
частка активів, право страховика на реалізацію яких обмежене
(активи в заставі тощо);
загальний стан грошових потоків страховика та його
спроможність витримати різкі, неочікувані відтоки грошових коштів
у зв'язку з виплатами вимог або неочікуване зменшення притоку
грошових коштів від премій;
можлива потреба реалізації активів із різним рівнем ринкової
ліквідності та пов'язані з цим потенційні витрати та часові
обмеження.
5.16. Операційний ризик може спричинятися відмовою систем (у
тому числі технічних), порушенням внутрішніх процедур та засобів
контролю страховика, що призводить до фінансових втрат.
Незважаючи на те, що операційний ризик може бути дуже важко
визначити та оцінити, рекомендується як мінімум мати в наявності
відповідні плани та процедури для несприятливого сценарію.
Операційний ризик може включати такі фактори ризику:
адекватність безперервного бізнес-планування;
адекватність планів відновлення після аварії, наприклад,
потенційної відмови систем збереження інформації тощо;
можливість шахрайської діяльності, яка може вплинути на
фінансовий стан чи операційну ситуацію страховика;
технологічні ризики, що можуть очікувати страховика,
наприклад, пов'язані з системами апаратного чи програмного
забезпечення;
ризики репутації, що можуть очікувати страховика, наприклад,
вплив ушкодження бренду страховика на зменшення частини
потенційних страховиків в андеррайтинговому портфелі;
маркетингові та дистриб'юторські ризики, що можуть очікувати
страховика, наприклад, залежність від бізнесу посередників;
можливість політичного втручання, наприклад, обмеження руху
коштів у кризовій ситуації, зміни законодавства такі, як зміни в
оподаткуванні тощо;
вплив правових ризиків, наприклад, накладення штрафних
санкцій або ризик того, що текст страхового договору може бути
інтерпретовано ширше, ніж малося на увазі;
можливий вплив труднощів із залученням зовнішнього персоналу,
наприклад, коли третя сторона не може виконати своє зобов'язання
за контрактом;
неспроможність загальних засобів контролю за управлінням
персоналом, наприклад, вплив андеррайтера, що перевищив свої
повноваження.
5.17. Участь страховика в групі може бути для страховика як
джерелом потенційних переваг, так і причиною виникнення ризику
взаємного впливу членів групи.
Груповий ризик може включати такі фактори ризику:
вплив на страховика, якщо фінансова підтримка більше не
гарантується материнською компанією або якщо страховик не має
доступу до залучення додаткового капіталу чи фондів групи;
вплив на страховика погіршення стану справ материнської
компанії або афілійованої компанії в групі, наприклад, вплив на
доступ до фінансових ресурсів у вигляді кредитних ліній,
внутрішньогрупового фінансування або вплив стану групи на доступ
до зовнішнього капіталу;
вплив на страховика неможливості оперативно продати чи
закрити дочірнє підприємство у випадку труднощів, наприклад, коли
дочірнє підприємство має той самий бренд, систему та
інфраструктуру, що і страховик;
потенційне витрачання управлінського часу на питання групи;
прихована підтримка компаній групи через перерозподіл
накладних витрат групи на страховика;
тиск на страховика щодо фінансової підтримки членів групи;
тиск на страховика щодо дотримання перш за все вимог групи, а
не власної стратегії страховика, наприклад, щодо складу
інвестицій;
вплив на страховика високого ступеня залежності від ресурсів
групи (наприклад, через використання внутрішньогрупового
перерозподілу персоналу) для підтримки критичних операцій
страховика;
вплив на страховика падіння рейтингу групи або інших проблем,
пов'язаних із репутацією групи.
5.18. Системний ризик може включати такі фактори ризику:
неплатоспроможність одного або більше значних страховиків на
ринку, що може призвести до маркетингового ризику або ризику
репутації для інших страховиків;
неплатоспроможність або зниження рейтингу інших фінансових
інститутів таких, як банки, може вплинути на операції страховика.
6. Частота та часовий горизонт стрес-тестування
6.1. Рекомендується проводити стрес-тестування щонайменше раз
на рік. Додатково стрес-тести рекомендується проводити при
значному розвитку протягом року як обсягу портфеля, так і його
окремих характеристик.
При прийнятті рішення щодо частоти проведення стрес-тестів
рекомендується враховувати фактори, наведені в пункті 5.4
Методичних рекомендацій.
6.2. Нормальною практикою може вважатись щорічне проведення
стрес-тестування.
Страховики з низьким профілем ризиків можуть застосовувати
менш часте стрес-тестування.
Більш часте проведення стрес-тестування може застосовуватись
для страховиків із високим профілем ризиків або при швидкій зміні
ринкових умов.
Держфінпослуг може рекомендувати проведення стрес-тестування,
наприклад, щоквартально у відповідь на певні обставини на ринку чи
в страховика. Таке тестування може бути менш детальним, ніж при
щорічному тестуванні.
6.3. Рекомендується при розробці стрес-тестів враховувати, що
вони мають визначати результати та вплив різних часових горизонтів
на бізнес-плани, стратегічні ризики та майбутні вимоги до
операційної діяльності.
Часовий горизонт повинен бути достатньо довгим, щоб
результати стресу повністю проявились і керівництво мало
можливість здійснити відповідні дії. Для деяких ризиків це може
вимагати проведення стрес-тестування протягом повного економічного
циклу.
Страховикам, що здійснюють довгострокове страхування життя
або страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення,
рекомендується планувати фінансові результати на п'ять і більше
років, в той час як для інших страховиків може бути достатньо двох
років.
7. Технології моделювання при стрес-тестуванні
7.1. Рекомендується при використанні певної моделі ризиків
враховувати конкретні обставини та підходи страховика до оцінки та
управління ризиками. Загальні методи базуються на статичному або
динамічному моделюванні і детермінованому або стохастичному
підходах.
7.2. При виборі моделі рекомендується враховувати переваги та
недоліки різних підходів.
Статичне моделювання передбачає аналіз фінансового стану
страховика на конкретний момент часу, в той час як динамічне
моделювання враховує розвиток фінансового стану протягом певного
часового періоду.
Детерміновані моделі вивчають вплив на фінансовий стан
страховика у випадку настання певного сценарію, в той час як
стохастичні моделі беруть до уваги також вірогідність настання
різних сценаріїв.
Однією з переваг стохастичного моделювання є те, що воно
надає уяву про діапазон та вірогідність отримання різних
фінансових результатів.
Однак стохастичні моделі мають обмеження щодо точного
передбачення при катастрофічних ситуаціях або граничних випадках,
оскільки відсутня достатня кількість спостережень і моделі
здійснюють екстраполяцію минулого досвіду.
8. Підтвердження моделі та документування
8.1. Надійність моделі, що використовується при
стрес-тестуванні, має регулярно підтверджуватись.
Рекомендується при виборі моделі та параметрів орієнтуватись
саме на її надійність, як компроміс між похибками моделі та
вхідних параметрів.
Незалежно від моделі, що використовується для проведення
стрес-тестів, рекомендується періодично здійснювати її тестування
або інші процедури для підтвердження результатів та точності
моделі.
При цьому рекомендується враховувати таке:
якщо використовується стохастична модель, необхідно тестувати
припущення та кореляції, щоб оцінити наскільки результат є
чутливим до таких припущень та параметрів моделі. Результати
проведеного аналізу похибок слід враховувати при оцінці
результатів стрес-тестів;
перегляд моделі слід здійснювати особам, які не брали участі
в її розробці та регулярному використанні чи не беруть участі в
прийнятті відповідних бізнес-рішень. Результат такого перегляду
має бути задокументованим;
мають бути в наявності процедури контролю, що забезпечують
ідентифікацію, документування та аудит проведених змін у моделях;
необхідно забезпечити безперервний аналіз за послідовні
періоди змін у результатах моделювання.
8.2. Тестування моделі є процесом підтвердження точності
моделі щодо реальних результатів. Такий аналіз повинен
демонструвати, що реальні результати перебувають протягом
достатнього періоду часу в очікуваному, визначеному моделлю
діапазоні.
8.3. Для багатьох ризиків, з якими стикається страховик,
потенціал та ступінь достовірності тестування моделі може бути
обмеженим.
Аналіз фондового ринку (з точки зору інвестиційного портфеля
страховика) може бути здійснений на підставі щорічних даних за
багато років, але більшість із таких даних вже втратять суттєвість
на час аналізу.
Суттєвість історичного аналізу законодавчих змін також може
бути дуже обмеженою.
При аналізі катастрофічних подій модель має базуватись
головним чином на структурі ризиків, а не на минулих статистичних
даних.
9. Звітність наглядовим та виконавчим
органам страховика
9.1. Рекомендується готувати письмовий звіт за результатами
стрес-тестування та включати до нього таку інформацію:
опис методики стрес-тестування та ключові припущення, що
використовуються в моделі тестування;
опис результатів тестування при використанні припущень,
визначених у бізнес-плані (базовий варіант);
опис припущень, що використані в сценаріях стрес-тестування
та взаємозв'язків факторів ризику;
опис результатів стрес-тестування до будь-яких дій
керівництва страховика;
опис впливу на результат аналізу обмежень щодо застосованих
даних;
опис характеру дій керівництва страховика по поліпшенню
результатів негативних сценаріїв стрес-тестування;
результати стрес-тестування, що враховують дії керівництва
страховика.
9.2. Рекомендується надавати звіт наглядовим та виконавчим
органам страховика принаймні щороку, якщо тільки стрес-тестування
не проводиться рідше у випадках, передбачених у статті 6 цих
Методичних рекомендацій.
9.3. Рекомендується провести позачергове стрес-тестування та
надати звіт у разі суттєвої зміни в припущеннях, що були враховані
при проведенні останнього регулярного стрес-тестування.
10. Використання Держфінпослуг
результатів тестування
10.1. У цілях нагляду рекомендується надавати Держфінпослуг
результати найбільш суттєвих стрес-тестів та інформацію щодо
припущень, на яких вони побудовані, а також надавати доступ до
результатів усіх стрес-тестів.
Інформація щодо результатів стрес-тестів використовується
Держфінпослуг із забезпеченням збереження професійної таємниці.
10.2. Держфінпослуг може рекомендувати страховику провести
додаткове тестування. У разі, якщо страховик не реагує належним
чином на результати стрес-тестів, Держфінпослуг може рекомендувати
такому страховику здійснити заходи щодо проведення більш обачливої
діяльності, в тому числі збільшити капітал, посилити засоби
контролю, внести зміни до бізнес-плану.
10.3. Держфінпослуг може розробити та рекомендувати
страховикам стандартні стрес-тести. Такі тести можуть бути
запропоновані окремому страховику, групі страховиків чи всім
страховикам.
Критерії для сценаріїв стандартних стрес-тестів розробляються
Держфінпослуг з урахуванням профілю ризиків страховиків.
10.4. Держфінпослуг може визначати загальні мінімальні
параметри факторів ризику та рекомендувати страховикам враховувати
їх при розробці стрес-тестів.
11. Заключні положення
Дотримання фінансовою установою цих Методичних рекомендацій є
показником впровадження найкращої практики забезпечення ефективної
і безпечної діяльності з надання фінансових послуг.
Член Комісії - директор
департаменту державного
регулювання та розвитку
ринків фінансових послуг М.П.Русинський