Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту України №58 від 29.07.1993 р. (з подальшими змінами), днем звільнення працівника вважається останній день роботи.
Саме в останній день роботи працівнику провадяться виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації (ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). У тих випадках, коли працівник у день звільнення не працював, всі суми, що належать йому, власник (уповноважений ним орган) повинен виплатити не пізніше наступного дня після висунення звільненим відповідної вимоги про це. При цьому про нараховані суми, які належать працівникові при звільненні, необхідно письмово повідомити працівника перед їх виплатою за довільною формою.
Ст. 116 КЗпП визначено, що в разі наявності спору щодо розміру зазначених сум при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен у наведений вище строк виплатити працівнику в будь-якому разі неоспорювану суму.
У разі звільнення працівника з підстави його переведення на інше підприємство за погодженням між керівниками підприємств (форма власності не має значення) у трудовій книжці робиться такий запис: «Звільнено у зв'язку з переведенням на роботу на таке-то підприємство, п.5 ст. 36 КЗпП України». Це передбачено п.2.27 зазначеної Інструкції.
При цьому за бажанням працівника, який не використав за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержав за неї грошової компенсації, йому за новим місцем роботи працедавець повинен надати щорічну відпустку повної тривалості до настання 6-місячного терміну роботи після переведення. Якщо працівник повністю чи частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, тоді згідно зі ст. 81 КЗпП до стажу його роботи, що дає право на такі відпустки, повинен зараховуватись час, за яким працівник не встиг використати їх перед переведенням. Порядок обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначено у ст. 82 КЗпП та ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Якщо працівник бажає, щоб йому виплатили грошову компенсацію за невикористані відпустки, то він її має отримати за всі дні невикористаних відпусток.