КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 30 серпня 2005 р. N 829
Київ
Про затвердження Стратегії залучення міжнародної
технічної допомоги на 2005-2007 роки
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Стратегію залучення міжнародної технічної
допомоги на 2005-2007 роки, що додається.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету
Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 15 ( 15-2004-п ) "Про
затвердження Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги на
2004-2007 роки" (Офіційний вісник України, 2004 р., N 2, ст. 45).
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 27
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 серпня 2005 р. N 829
СТРАТЕГІЯ
залучення міжнародної технічної допомоги
на 2005-2007 роки
Проголошення Президентом України та Кабінетом Міністрів
України пріоритетних завдань розвитку держави, визначених у Плані
дій Україна - ЄС на 2005-2008 роки та Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України "Назустріч людям" ( n0001120-05 ), а також
оприлюднення донорами намірів щодо збільшення обсягів допомоги
створили передумови для підготовки Стратегії залучення міжнародної
технічної допомоги, яка б відповідала першочерговим цілям та
завданням, визначеним у цих документах.
Стратегія залучення міжнародної технічної допомоги на
2005-2007 роки повинна консолідувати зусилля донорів та
орієнтувати їх стосовно пріоритетних напрямів та завдань, для
реалізації яких Кабінет Міністрів України планує залучити
міжнародну технічну допомогу як додаткове джерело ресурсного
забезпечення здійснення заходів Програми діяльності Кабінету
Міністрів України "Назустріч людям" ( n0001120-05 ) та Плану дій
Україна - ЄС на 2005-2008 роки.
Міжнародна технічна допомога залучається згідно із цією
Стратегією за видами та у формах, прийнятих у сучасній міжнародній
практиці, і спрямовується на забезпечення сталого розвитку
України. Стратегія реалізовуватиметься шляхом технічного та
техніко-економічного співробітництва з державами-донорами та
міжнародними організаціями (далі - донори) відповідно до
міжнародних договорів України.
Мета Стратегії
Метою Стратегії є визначення напрямів та завдань щодо
залучення міжнародної технічної допомоги на 2005-2007 роки для
проведення необхідних реформ, утвердження соціально орієнтованої,
інноваційної моделі розвитку економіки України, реалізації
амбітних цілей найскорішої інтеграції в європейські та
євроатлантичні структури, вступу до СОТ, підвищення рівня та
наближення стандартів життя українських громадян до європейських.
Реалізація цієї Стратегії забезпечить подальше економічне
зростання, що дасть змогу поступово скоротити обсяги допомоги.
Досвід, набутий Україною в процесі залучення міжнародної технічної
допомоги, та досягнутий рівень економічного розвитку дають
можливість розпочати розроблення механізмів для перетворення
України з держави-реципієнта у державу-донора, що сприятиме
розвиткові експортного потенціалу, стимулюванню
зовнішньоекономічних зв'язків шляхом закріплення українських
товаровиробників на нових ринках та підвищенню їх
конкурентоспроможності. Цей стратегічний напрям визначений як одне
з пріоритетних завдань Кабінету Міністрів України, яким
передбачено розроблення механізму надання Україною технічної
допомоги, насамперед країнам "третього світу", які є
перспективними для освоєння їх ринків українськими виробниками
товарів, робіт і послуг. Набуття Україною статусу держави-донора
сприятиме збільшенню її політичної ваги на міжнародній арені.
Роль міжнародної технічної допомоги
у розвитку України
Допомога, що надається донорами у рамках технічного та
техніко-економічного співробітництва, сприяє дотриманню курсу
України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, дає
можливість залучити додаткові ресурси для розв'язання стратегічних
завдань розвитку, зменшити навантаження на державний бюджет,
створити додаткові робочі місця.
Світовий досвід, якого набуває Україна в результаті залучення
міжнародної технічної допомоги, сприяє підвищенню інституційної
спроможності органів державної влади, приватного сектору економіки
та об'єднань громадян щодо формування демократичного суспільства
та самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки,
прискорює міжнародну інтеграцію.
З часу набуття Україною незалежності основними донорами,
передусім США, Канадою, ФРН, Нідерландами, Великобританією,
Швецією, Швейцарією, Японією, Європейським Союзом, ООН, виділено
понад 5 млрд. доларів США для реалізації проектів міжнародної
технічної допомоги.
На початковому етапі (1991-1997 роки) донори приділяли увагу
питанням розбудови основних засад та інфраструктури ринкової
економіки, у наступному періоді (1997-2004 роки) - поглибленню
структурних, правових реформ, демократизації суспільства,
забезпеченню сталого економічного піднесення, екологічної та
ядерної безпеки, поліпшенню якості життя людей у регіонах,
відродженню культури та духовності.
Так, донорами надано істотну допомогу у підвищенні
спроможності органів державної влади щодо розроблення державної
бюджетної та податкової політики, у дерегуляції підприємницької
діяльності, розширенні можливості підприємців отримувати
мікрокредити, зміцненні банківського сектору, вдосконаленні
законодавства, розвитку ринково орієнтованого
сільськогосподарського сектору, поліпшенні фінансового стану
енергетики, ефективному використанні енергоресурсів, значному
підвищенні рівня безпеки атомних електростанцій, зміцненні
репродуктивного здоров'я населення, профілактиці різних хвороб,
зокрема ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, створенні засад сучасної
сімейної медицини.
Під час виконання освітніх програм міжнародної технічної
допомоги тисячі фахівців державних та недержавних установ, а також
студентів та викладачів вищих навчальних закладів пройшли навчання
та здобули досвід практично в усіх галузях сучасної економіки. За
результатами реалізації проектів міжнародної технічної допомоги
досягнуто успіхів у розвитку громадянського суспільства,
демократизації виборчого процесу, усвідомленні та реалізації
більшістю громадян права вільно висловлювати свою думку, яка має
бути відповідно врахована у демократичному і прозорому процесі.
Провідні заклади культури і мистецтва отримали сучасне обладнання.
Проблеми, розв'язання яких потребує
залучення міжнародної технічної допомоги
та поліпшення її координації
У 2000 році Україна після складного перехідного періоду стала
на шлях економічного зростання. Завдяки результатам проведених
реформ та докорінним змінам у соціально-економічних відносинах
були закладені основи стабільного зростання обсягу валового
внутрішнього продукту і прогноз на майбутнє виглядав
оптимістичним.
Проте протягом останніх років через відсутність
прогнозованої, послідовної політики держави, запровадження
олігархічної моделі економіки збільшився її тіньовий сектор,
зросла корупція, економіка залишалася диспропорційною. Позитивні
тенденції сталого економічного зростання останніх років були
результатом дії зовнішніх факторів і тимчасових переваг на
світових ринках, що не супроводжувалося адекватним зростанням
реальних доходів громадян. Унаслідок масових проявів корупції,
податкового тиску, нерівних та несправедливих умов ведення бізнесу
створилося несприятливе середовище для розвитку підприємництва та
залучення приватних інвестицій в Україну. Регіональна політика
характеризувалася надмірною централізацією влади, невизначеністю
ролі регіонів, слабкістю місцевого самоврядування. Держава не
забезпечила надання громадянам якісних та доступних освітніх та
медичних послуг, соціальні стандарти були дуже низькими.
З метою запровадження докорінних змін в усіх сферах
соціально-економічного розвитку Президентом України та Кабінетом
Міністрів України розпочато здійснення заходів з метою досягнення
нової якості життя громадян, запровадження соціальних, економічних
та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини,
суспільства та держави.
Серед першочергових заходів, визначених Президентом України
та Кабінетом Міністрів України, існує ряд завдань, розв'язання
яких потребує, зокрема, залучення міжнародної технічної допомоги.
Усвідомлюючи свою міру відповідальності за єдність Європи,
українська влада прагне перевести взаємовідносини з ЄС на рівень
перспективи членства, впровадити в Україні європейську модель
державного управління, європейські соціальні, економічні і
політичні стандарти. Для цього громадяни України повинні отримати
нові можливості на здобуття освіти, інтелектуальний розвиток через
культурний обмін, доступ до інформації, використання свободи
пересування. З метою прискорення реалізації проголошеного курсу на
європейську та євроатлантичну інтеграцію слід передусім виконати
складне завдання щодо забезпечення вступу України до СОТ до кінця
2005 року, здійснити заходи для адаптації законодавства України до
законодавства ЄС, створення між ними зони вільної торгівлі,
формування в суспільстві проєвропейської більшості, укріплення
засад ринкових інститутів, підвищення спроможності національної
економіки витримати конкурентний тиск у зв'язку з розширенням ЄС.
Основними проблемами, які повинні бути розв'язані
невідкладно, є виведення з тіні національної економіки,
викорінення корупції та умов її виникнення, що включає поліпшення
адміністрування податків на основі запровадження принципів
прозорості та рівноправності їх справляння, ліквідацію
необґрунтованих податкових пільг, сприяння справедливій
конкуренції. Слід відновити основи макроекономічної стабільності,
забезпечити формування збалансованого бюджету, стабілізаційна роль
якого повинна бути посилена шляхом коригування введення жорстких
бюджетних обмежень, реалізації чітких принципів державних
запозичень. Необхідно впровадити міжнародні стандарти прозорості
бюджетного процесу та звітності про результати його виконання.
Для підвищення конкурентоспроможності національної економіки
передбачається впровадити інноваційну модель розвитку, що включає
становлення інформаційного суспільства із застосуванням високих
технологій, комерціалізацію результатів науково-технічної
діяльності, розширення можливостей суспільства генерувати,
розповсюджувати та використовувати знання, поліпшення якості
освіти та підготовки кадрів, створення інформаційних мереж для
обміну знаннями та технологіями.
Необхідно створити умови для активізації економічної
ініціативи людей, громад, регіонів, які в ході
адміністративно-територіальної реформи повинні отримати більше
самостійності, у тому числі з питань бюджету, власності, державної
влади, вдосконалення механізму надання суспільних послуг та
міжнародного співробітництва.
За останні роки погіршилася якість освіти. Діти з різних
регіонів, міст і сіл не мають рівного доступу до освіти, доступ
дітей з небагатих родин до кредитів на навчання залишається дуже
обмеженим. В школах не використовуються достатньою мірою сучасні
інформаційні технології. Україна, на відміну від Польщі та Росії,
не бере участі у міжнародних порівняльних дослідженнях навчальних
досягнень учнів, які проводятьсяа ООН, ЮНЕСКО та Організацією
економічного співробітництва і розвитку.
Одним з проблемних питань, що потребує негайного вирішення, є
необхідність удосконалення законотворчого процесу.
Для утвердження системи судочинства як ефективного правового
механізму розв'язання конфліктів, активізації підприємницької
діяльності повинна бути завершена судова реформа та фактично
утверджена незалежність судової гілки влади, що забезпечує
прозорість та об'єктивність судового процесу.
На даний час частка продукції малих та середніх підприємств у
валовому внутрішньому продукті залишається низькою порівняно з
аналогічною часткою розвинутих держав. Основними факторами, що
стримують розвиток малих та середніх підприємств, є
зарегульованість процедур реєстрації та ведення бізнесу,
відсутність ділових та управлінських навичок у підприємців, а
також обмежені можливості щодо отримання кредитів.
Існує нагальна необхідність здійснення глибоких, якісних
перетворень в енергетичній сфері, диверсифікації надходження
паливно-енергетичних ресурсів, що значною мірою обумовлює
національну безпеку держави, а також економічного стимулювання
енергозбереження. Низька ефективність використання
паливно-енергетичних ресурсів є наслідком деформованої структури
виробництва та енергоспоживання, використання застарілих
виробничих фондів енергетики. Потребує підвищення ядерна безпека
атомних електростанцій. Недостатній рівень безпеки праці у
вугледобувній промисловості призводить до аварій та загибелі
шахтарів. Водночас Україна готова зробити внесок у збереження
стабільного енергопостачання Європи, запропонувати для розвитку
свій великий транзитний потенціал, зокрема перспективною є участь
партнерів з держав ЄС у створенні газотранспортного консорціуму.
Для позитивних змін в агропромисловому комплексі потрібно
завершити формування цілісної інфраструктури аграрного ринку та
ринку землі, провести докорінну перебудову економічних та
фінансово-кредитних відносин на селі. Необхідно створити
повноцінний ринок землі, запровадити сучасні земельно-орендні та
іпотечні відносини, ефективні механізми захисту прав власності на
землю.
Реалізація рішень, прийнятих на Саміті тисячоліття ООН у
2000 році, надає особливої актуальності питанням безпеки людини та
навколишнього природного середовища, зокрема щодо побутового та
промислового забруднення, невиснажливого використання природних
ресурсів, зміни клімату, ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та підвищення рівня безпеки об'єкта "Укриття",
зменшення рівня захворюваності населення.
Існуюча система охорони здоров'я потребує істотного
реформування. Недостатньо приділяється уваги профілактиці здоров'я
громадян та пропагуванню здорового способу життя. Зареєстровано
високий показник інфікованих на ВІЛ/СНІД та туберкульоз.
У зв'язку з розширенням ЄС виникає потреба в упорядкуванні
міграційних процесів, налагодженні транскордонного співробітництва
розвитку міжнародних транспортних коридорів. Необхідно посилити
роботу, спрямовану на запобігання збільшенню кількості незаконних
мігрантів, зокрема тих, що прибувають через східні кордони,
торгівлі людьми, а також здійснити заходи щодо боротьби з
організованою злочинністю, відмиванням грошей і незаконним обігом
наркотиків.
Підтримуючи цілі розвитку, проголошені Декларацією
тисячоліття ООН ( 995_621 ), Україна розробила завдання на період
до 2015 року з подолання бідності, поліпшення якості та
забезпечення рівного доступу до освіти, а також відтворення
навколишнього природного середовища.
Протягом останніх років спостерігалася активізація діяльності
об'єднань громадян та аналітичних центрів. Проте слід залучати
громадськість до процесу прийняття рішень органами державної
влади, зокрема шляхом проведення публічних слухань, громадських
обговорень та консультацій, урахування результатів досліджень
об'єднань громадян.
З метою зміцнення обороноздатності держави та прискорення
вступу України до НАТО необхідно активізувати процеси реформування
Збройних Сил.
Для якнайшвидшого вирішення зазначених питань та забезпечення
інноваційного розвитку Україна потребує чітко скоординованої
допомоги.
Проблемними питаннями співробітництва з донорами залишаються
недостатня участь України у визначенні змісту проектів і програм
під час їх підготовки, низька ефективність окремих форм
співробітництва, що пропонуються донорами, переважне використання
послуг іноземних експертів у деяких проектах. Участь українських
експертів у проектах міжнародної технічної допомоги сприятиме
підвищенню спроможності українських фахівців приймати управлінські
рішення на рівні міжнародних стандартів та поширенню здобутих
знань.
В останні роки відбулося усвідомлення можливостей міжнародної
технічної допомоги як допоміжного інструменту економічного
розвитку. В переважній більшості випадків вдалося разом з донорами
визначити основні напрями допомоги, підвищити відповідальність за
її зміст та результати реалізації проектів, що великою мірою
відповідали пріоритетам політики, та сформувати проектні портфелі.
Запроваджений у 2002 році систематичний моніторинг дає змогу
простежувати та аналізувати заходи, що здійснюються у рамках
проектів. Разом з тим для досягнення більшої ефективності та
прозорості процесу надання допомоги необхідно забезпечити тісну
координацію з донорами щодо розроблення проектів, обговорення їх
цілей, завдань, проведення моніторингу, застосування критеріїв
оцінки проміжних та кінцевих результатів їх реалізації, а також
інформування громадськості.
Напрями залучення міжнародної технічної допомоги
Залучення міжнародної технічної допомоги у 2005-2007 роках
здійснюватиметься за такими напрямами:
1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки,
забезпечення сталих темпів економічного зростання, впровадження
інноваційної моделі її розвитку;
2) забезпечення вступу України до СОТ, здійснення
європейської та євроатлантичної інтеграції;
3) створення сприятливого підприємницького середовища,
розвиток малого та середнього бізнесу;
4) поглиблення демократичних перетворень, формування
інститутів розвинутого громадянського суспільства;
5) досягнення цілей розвитку, визначених у Декларації
тисячоліття ООН ( 995_621 ), зокрема поліпшення соціальних умов та
здоров'я громадян України, гуманітарний розвиток;
6) підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної
безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціально-економічна реабілітація забруднених регіонів;
7) гарантування безпеки та захисту держави і громадян;
8) розвиток державної регіональної політики, проведення
адміністративно-територіальної реформи.
Завдання, що передбачається розв'язати
із залученням міжнародної технічної допомоги
За визначеними напрямами залучення міжнародної технічної
допомоги передбачається розв'язання таких завдань:
1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки,
забезпечення сталих темпів економічного зростання, впровадження
інноваційної моделі її розвитку:
а) перехід до економіки, що ґрунтується на наукоємних
технологіях:
забезпечення розвитку сприятливого для інновацій середовища,
створення ринкової інноваційної інфраструктури;
розроблення та впровадження високих наукоємних
конкурентоспроможних технологій у промисловості, обмін новітніми
технологіями в агропромисловому комплексі;
посилення спроможності до генерування та розповсюдження знань
шляхом поліпшення якості та забезпечення рівного доступу всіх
верств населення до освіти, післядипломного навчання;
активізація технологічного переоснащення всіх галузей
виробництва шляхом застосування нових форм та механізмів,
об'єднання зусиль науки, освіти та бізнесу, комерціалізації нових
технологій, у тому числі використання лізингу, франчайзингу,
венчурного фінансування та розвиток електронної комерції;
б) у сфері макроекономіки і фінансів:
запровадження стратегічного планування у практику діяльності
органів виконавчої влади, удосконалення системи державного
прогнозування та розроблення програм соціально-економічного
розвитку;
запровадження середньострокового бюджетного планування;
реформування податкової системи та модернізація державної
податкової служби;
проведення аналізу впливу податкової системи на економіку
держави, сектор виробництва, підприємництво, інвестування та
інноваційну сферу, визначення оптимального податкового
навантаження;
забезпечення розвитку ринку фінансових послуг, удосконалення
системи його регулювання та моніторингу;
перехід небанківських фінансових установ на ведення
фінансової звітності за міжнародними стандартами;
створення інформаційної бази даних про небанківські фінансові
установи;
правове забезпечення захисту прав споживачів фінансових
послуг;
забезпечення розвитку корпоративного управління, вивчення
досвіду ЄС та розроблення Кодексу корпоративного управління
відповідно до принципів і стандартів ЄС;
удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів,
похідних фінансових інструментів;
розроблення нормативно-правової бази, що регулює питання
захисту прав міноритарних акціонерів;
запровадження прозорих ефективних процедур продажу об'єктів
різних груп;
поліпшення технічних умов ведення Єдиного реєстру об'єктів
державної власності;
створення кредитної інформаційної компанії;
в) у сфері структурної перебудови:
енергетика
здійснення заходів щодо розвитку прозорого, конкурентного та
ефективного ринку енергоносіїв; диверсифікації джерел
енергозабезпечення та маршрутів енергопостачання, у тому числі
забезпечення розвитку українського маршруту Євро-Азіатського
нафтотранспортного коридору; інтеграції об'єднаних енергетичних
систем України до енергетичних систем держав Європи;
кваліфікація альтернативних джерел постачання ядерного
палива;
здійснення заходів щодо впровадження технологій вироблення
енергії з альтернативних джерел;
виробництво біодизельного палива з насіння ріпаку, вирощеного
на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи;
поліпшення умов та підвищення рівня охорони праці шахтарів,
безпеки видобутку вугілля, дегазації вугільних пластів;
підвищення рівня ядерної і радіаційної безпеки та
вдосконалення системи фізичного захисту атомних електростанцій і
об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами та
відпрацьованим ядерним паливом, з урахуванням загрози ядерного
тероризму;
розроблення та реалізація стратегії поводження з
радіоактивними відходами;
створення сучасної аналітичної лабораторії для визначення
характеристик радіоактивних відходів та модернізації системи
вхідного контролю;
реформування і розвиток системи ядерного регулювання;
розроблення нової редакції Комплексної державної програми з
енергозбереження на 2006-2020 роки та механізму її виконання,
гармонізованого з нормами ЄС;
забезпечення розвитку мережі муніципальних енергозберігаючих
сервісних компаній;
розбудова інфраструктури для впровадження технологій
ефективного використання енергії та енергозбереження, зокрема
створення центру з розвитку міжнародного бізнесу та торгівлі в
сфері енергоефективності та енергозбереження;
вивчення міжнародного досвіду з питань функціонування галузей
паливно-енергетичного комплексу (вугільної, нафтогазової,
енергетичної), цінової політики та ціноутворення в
паливно-енергетичному комплексі, приватизації об'єктів
паливно-енергетичного комплексу;
агропромисловий комплекс
здійснення заходів із забезпечення продовольчої безпеки
держави;
створення умов для розвитку фінансової інфраструктури в
аграрному секторі;
сприяння розвитку соціальної сфери у сільській місцевості;
гармонізація системи якості та безпеки продуктів харчування у
відповідності з нормами ЄС та вимогами СОТ;
проведення аналізу торгівлі сільськогосподарською продукцією
та продуктами харчування між Україною та ЄС, зокрема щодо
наслідків відкриття власних ринків;
2) забезпечення вступу України до СОТ, здійснення
європейської та євроатлантичної інтеграції:
інституційне забезпечення процесів європейської та
євроатлантичної інтеграції, підготовка, перепідготовка та
підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та
євроатлантичної інтеграції, ознайомлення з досвідом та
законодавством ЄС;
здійснення заходів щодо створення зони вільної торгівлі між
Україною та ЄС;
впровадження норм і стандартів, що відповідають вимогам СОТ,
організація інформаційно-аналітичного забезпечення приєднання до
СОТ;
наближення функціонування систем економічної безпеки
держав - членів НАТО і України;
здійснення переходу на стандарти НАТО у питаннях створення,
виготовлення та озброєння військовою та спеціальною технікою;
проведення оцінки фінансових витрат, пов'язаних з підготовкою
України до членства в НАТО;
адаптація законодавства України до законодавства ЄС
відповідно до Копенгагенських критеріїв членства в ЄС (зокрема
директив та стандартів щодо оподаткування, технічного,
санітарного, фітосанітарного, ветеринарного, екологічного,
прикордонного і митного контролю та захисту прав споживачів);
підвищення рівня поінформованості громадян стосовно правил та
норм ЄС і СОТ;
проведення оцінки інфраструктури проектів на українській
ділянці Пан'європейського транспортного коридору N 5 з урахуванням
результатів застосування європейської методології ТІНА;
проведення оцінки наслідків розширення ЄС з метою впливу на
обсяги транзитних та експортно-імпортних перевезень;
приведення національного транспортного законодавства у
відповідність з Білою книгою ЄС по транспорту;
гармонізація митних правил та документів з міжнародними та
європейськими стандартами;
здійснення заходів щодо створення цивільної глобальної
навігаційної супутникової системи;
проведення перепідготовки військовослужбовців, звільнених з
військової служби;
подолання соціальних наслідків проведення заходів воєнної
реформи;
адаптація оборонно-промислового комплексу в процесі його
інтеграції до євроатлантичного ринку;
3) створення сприятливого підприємницького середовища,
розвиток малого та середнього бізнесу:
удосконалення політики захисту конкуренції, створення рівних
умов провадження господарської діяльності для всіх підприємців;
удосконалення дозвільно-реєстраційної системи щодо
підприємницької діяльності, зокрема організація комплексного
обслуговування суб'єктів підприємницької діяльності за принципом
"єдиний офіс";
здійснення організаційних та правових заходів для поліпшення
інвестиційного клімату;
створення Українського агентства сприяння інвестиціям та
забезпечення інституційної підтримки організації його роботи;
удосконалення механізму фінансово-кредитної підтримки малого
підприємництва, розширення доступу малих та середніх підприємств
до кредитів, зокрема довгострокових, сприяння розвитку мережі
фондів підтримки підприємництва та створення гарантійних фондів;
забезпечення захисту прав власника і кредитора, удосконалення
процедур банкрутства та відновлення платоспроможності боржника;
удосконалення законодавчої бази з питань корпоративного
управління;
гармонізація національних стандартів управління якістю та
екологічного управління з міжнародними, зокрема впровадження у
виробництво систем управління якістю ISO, та здійснення заходів
для сприяння їх застосуванню малими та середніми підприємствами;
перегляд національного законодавства з метою визначення та
скасування бар'єрів для заснування компаній;
навчання підприємців та державних службовців, зокрема органів
реєстрації, щодо проведення реєстраційних процедур;
забезпечення розвитку нових форм виробничої кооперації із
застосуванням кластерної моделі розвитку економіки;
проведення аналізу, досліджень, моніторингу проблем розвитку
малого підприємництва, а також організація висвітлення цих
досліджень та заходів регуляторної політики у засобах масової
інформації;
створення розгалуженої системи інформаційної та
консультаційної підтримки малого та середнього підприємництва із
запровадженням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, у
першу чергу в сільській місцевості;
розроблення механізму громадського контролю та взаємодії
громадських організацій і підприємницьких структур з регуляторними
органами;
4) поглиблення демократичних перетворень, формування
інститутів розвинутого громадянського суспільства:
посилення захисту прав і свобод громадян;
забезпечення конкурентного виборчого процесу на засадах
відкритості, прозорості та гласності;
прискорення створення нової системи судочинства;
проведення адміністративної реформи;
забезпечення розвитку правового механізму участі громадян у
процесі прийняття рішень органами державної влади;
сприяння дотриманню незалежності та демократичності засобів
масової інформації;
інтеграція галузевих та регіональних програм у сфері
інформатизації та комп'ютеризації в рамках єдиної
загальнодержавної програми "Електронна Україна";
зміцнення громадських організацій, професійних, незалежних
аналітичних центрів, здатних брати участь у формуванні політики
держави;
сприяння впровадженню гендерної рівності;
5) досягнення цілей розвитку, визначених у Декларації
тисячоліття ООН ( 995_621 ), зокрема поліпшення соціальних умов та
здоров'я громадян України, гуманітарний розвиток:
приведення законодавства з питань соціально-трудових відносин
у відповідність з міжнародними стандартами;
забезпечення розвитку та вдосконалення системи адресної
соціальної допомоги найменш захищеним верствам населення,
посилення адресності у разі надання пільг;
комплексне реформування адміністративної системи соціального
страхування шляхом створення єдиної системи збору та обліку
внесків і запровадження єдиного соціального внеску;
прискорення проведення пенсійної реформи, впровадження
недержавного пенсійного забезпечення, створення відповідної
нормативно-правової бази;
забезпечення розвитку системи первинної медичної допомоги на
засадах сімейної медицини;
виконання профілактичних та інформаційних програм боротьби з
інфекційними хворобами, зокрема ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, а також
поліпшення лікування і підтримки таких хворих;
виконання програм у сфері репродуктивного здоров'я населення;
розроблення і впровадження дієвого механізму контролю за
виробництвом, імпортом та реалізацією фармацевтичної продукції;
створення національного органу з реєстрації лікарських
засобів;
забезпечення розвитку системи медичного страхування,
відповідної нормативно-правової бази;
сприяння впровадженню та розвитку телемедичних технологій;
поліпшення стану матеріально-технічного забезпечення
державних закладів культури і мистецтва, умов творчої діяльності;
розроблення соціальних стандартів надання послуг населенню у
сфері культури, що гарантуються державою;
розвиток сфери соціально значущих інформаційних послуг, що
надаються через Інтернет, у першу чергу в галузі телемедицини,
дистанційного навчання та культури;
забезпечення розвитку електронної комерції, маркетингу та
підприємництва на основі Інтернет для популяризації та просування
українських виробів мистецтва (у тому числі народних промислів) і
послуг у галузі культури та туризму на міжнародний ринок;
організація широкомасштабного навчання та стажування
студентів аспірантів і молодих науковців за кордоном;
створення системи незалежного тестування випускників
загальноосвітніх навчальних закладів;
сприяння реформуванню національної системи вищої освіти
відповідно до принципів і вимог Болонського процесу, наближення її
до європейських стандартів;
створення умов для забезпечення рівного доступу до якісної
освіти дітей, в тому числі дітей з фізичними вадами;
формування системи профілактики та реабілітаційної терапії
наркозалежних осіб;
6) підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної
безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціально-економічна реабілітація забруднених регіонів:
забезпечення здійснення заходів щодо зняття Чорнобильської
АЕС з експлуатації та стабілізації стану об'єкта "Укриття",
підтримання достатнього рівня його безпеки та перетворення в
екологічно безпечну систему, соціально-економічна та екологічна
реабілітація забруднених регіонів;
модернізація автоматизованої системи радіаційного контролю
Чорнобильської зони відчуження;
забезпечення розвитку системи моніторингу та системи
реагування на надзвичайні ситуації в Чорнобильській зоні
відчуження;
здійснення заходів щодо знищення непридатних до використання
та надлишкових боєприпасів і зброї, знешкодження вибухонебезпечних
предметів, що залишилися на території України після розпаду СРСР,
екологічно безпечної ліквідації твердого та рідкого ракетного
палива;
створення умов для ефективного впровадження в Україні
механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про
зміну клімату ( 995_801 );
удосконалення і використання економічних механізмів та
інструментів природокористування, екологічного аудиту і
екологічного страхування, урахування екологічних вимог під час
приватизації державного майна;
управління спільними із сусідніми державами - членами ЄС
водними ресурсами за басейновим принципом;
впровадження інтегрованої системи обліку природних ресурсів з
метою їх раціонального використання та відтворення;
удосконалення механізму поводження з відходами (включаючи
радіоактивні відходи та відпрацьовані джерела іонізуючого
випромінювання) з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів
у першу чергу для великих міст та промислових об'єктів;
забезпечення розвитку екологічних коридорів і транскордонних
біосферних резерватів із сусідніми державами - членами ЄС;
оснащення постів екологічного контролю у пунктах пропуску
через державний кордон сучасними контрольно-вимірювальними
приладами;
застосування екологічно чистих технологій на промислових
об'єктах;
7) гарантування безпеки та захисту держави і громадян:
посилення боротьби з незаконною міграцією, удосконалення
регулювання міграційними процесами, облаштування пунктів
тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які
незаконно перебувають в Україні, а також порядку повернення до
країн їх громадянства;
здійснення заходів щодо реформування Збройних Сил та
створення їх сучасної моделі на засадах оборонної достатності;
удосконалення системи протидії відмиванню коштів, одержаних
злочинним шляхом;
боротьба з корупцією, організованою злочинністю, тероризмом,
контрабандою, торгівлею зброєю, людьми, незаконним обігом
наркотиків, у тому числі з використанням морських шляхів, а також
іншими проявами транскордонної злочинності;
створення національної криміналістичної лабораторії та
національного банку даних про наркотичні засоби, психотропні
речовини та прекурсори;
проведення досліджень з виявлення тенденцій у діяльності
організованої злочинності;
підтримка заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню
зброї масового знищення, незаконному обігу ядерних та
радіоактивних матеріалів;
забезпечення розвитку прикордонної інфраструктури,
ефективного митного та інших видів контролю у пунктах пропуску
через державний кордон;
удосконалення системи державного контролю за експортом та
транзитом товарів і технологій подвійного призначення;
завершення договірно-правового оформлення державного кордону;
забезпечення пунктів пропуску через державний кордон сучасним
обладнанням, яке відповідає світовим стандартам;
запровадження сучасних механізмів сприяння торгівлі, зокрема
таких, як спрощення митних процедур у разі перевезення товарів
через митний кордон, створення системи оформлення документів за
принципом "єдиний офіс", автоматизація, використання інформаційних
технологій та вдосконалення обміну інформацією між митницею та
імпортерами/експортерами;
8) розвиток державної регіональної політики, проведення
адміністративно-територіальної реформи:
проведення адміністративно-територіальної реформи,
забезпечення створення умов для концентрації державних послуг на
рівні громади;
зміцнення місцевого самоврядування, зокрема розширення участі
громадян у діяльності його органів, розвиток асоціацій органів
місцевого самоврядування, підвищення якості послуг, що надаються
громадянам;
забезпечення розвитку інфраструктури та законодавчої бази
місцевого самоврядування;
запровадження програмно-цільового методу формування та
виконання місцевих бюджетів в окремих областях згідно з вимогами
Бюджетного кодексу ( 2542-14 );
забезпечення розвитку міжнародних транспортних коридорів;
активізація транскордонного і міжрегіонального
співробітництва, у тому числі в рамках єврорегіонів;
запровадження стратегічного планування сталого розвитку на
регіональному та місцевому рівні.
Умови реалізації Стратегії
Обов'язковою умовою для залучення достатніх обсягів
міжнародної технічної допомоги для розв'язання завдань є політична
стабільність та незмінність курсу реформ, дотримання проголошеного
курсу інтеграції до європейських та євроатлантичних структур,
належна координація міжнародної технічної допомоги, розвиток та
вдосконалення нормативно-правової бази.
Координація міжнародної технічної допомоги
Подальший розвиток взаємодії органів державної влади,
об'єднань громадян, приватного сектору економіки та донорів
міжнародної технічної допомоги сприятиме реалізації Стратегії та
матиме вирішальне значення для здійснення координації міжнародної
технічної допомоги.
Координацію міжнародної технічної допомоги здійснює
відповідно до своєї компетенції Мінекономіки, структура,
чисельність та інституційна спроможність якого повинні бути
достатніми для розв'язання поставлених завдань.
Стратегія повинна реалізуватися шляхом розроблення та
впровадження програм співробітництва, які формуються Мінекономіки
разом з донорами, за такими загальними принципами:
1) дотримання проголошеного курсу реформ;
2) перспективне та цілісне бачення шляхів досягнення мети,
які забезпечать належне та послідовне розв'язання визначених
завдань Стратегії;
3) чітка координація діяльності донорів у процесі планування
проектів з метою уникнення їх дублювання, зокрема за секторами
економіки;
4) планування та розроблення разом з донорами міжнародної
технічної допомоги проектів для розв'язання визначених завдань;
5) спільне проведення моніторингу та оцінки результатів
реалізації проектів;
6) підвищення ефективності та прозорості використання
міжнародної технічної допомоги;
7) залучення українських підприємств, установ та організацій
до реалізації проектів, забезпечення рівного доступу до ресурсів
міжнародної технічної допомоги.
Правове середовище
Однією з умов реалізації Стратегії є неухильне дотримання
сторонами принципів і норм міжнародного права та приведення норм
національного законодавства у відповідність з положеннями
міжнародних договорів України з питань міжнародної технічної
допомоги.
Правовідносини, що виникають в процесі залучення та
використання міжнародної технічної допомоги, мають бути чітко
врегульовані положеннями міжнародних договорів України з питань
міжнародної технічної допомоги та нормами національного
законодавства. Передумовою успішного розв'язання завдань Стратегії
є прийняття Закону України "Про міжнародну технічну допомогу" з
урахуванням сучасної міжнародної практики та набутого досвіду
співробітництва з донорами в Україні.
Необхідно продовжити вдосконалення існуючої
нормативно-правової бази щодо міжнародної технічної допомоги та
договірно-правової бази, яка ґрунтуватиметься на таких підходах:
1) міжнародними договорами України з питань міжнародної
технічної допомоги визначатимуться загальні умови, принципи
співробітництва та зобов'язання сторін;
2) додатковими документами, підписаними бенефіціарами або
реципієнтами та донорами, визначатимуться зміст та умови
реалізації конкретних проектів у рамках узгоджених програм
співробітництва.